Постанова № 15157596, 21.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4044/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю представника позивача Стрихар Г.В., Гладкової Л.М.,

представників відповідачів Городецької О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства “Макіїввугілля” до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р, визнання дій протиправними.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство “Макіїввугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р, визнання дій протиправними.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 12.11.2010 р. по 17.01.2011 р. Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією (надалі відповідач) проведена комплексна документальна планова виїзна перевірка дотримання Державним підприємством „Макіїввугілля" вимог податкового законодавства за період: з 01.10.2008р. по 30.09.2010р. Висновки перевірки викладені у акті від 31.01.11 р. за № 386/23-2/32442295.

За результатами перевірки, згідно з пп.54.3.2 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. №0000072330/0 на суму 161 140,48 грн., в тому числі :

- за основним платежем по збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 128 912,38 грн.;

- за штрафними санкціями по збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 32 228,10 грн.

Позивач згоден з донарахуванням підприємству суми основного платежу за 4 квартал 2008р. на суму 1255,97грн. та за 1 квартал 2009р. на суму 2072,71 грн. оскільки помилково не включив до обсягів погашених запасів усю кількість видобутого вугілля, що призвело до заниження податкового зобовязання зі збору за ГРР.

Проте, позивач вважає безпідставним нарахування йому сум із вказаного збору у розмірі 125583,70грн., оскільки він, як надрокористувач, видобуває камяне вугілля, а видобуток супутньо залягаючих корисних копалини метану та германію не здійснює. Однак, відповідачем при нарахуванні збору застосовано до нього коефіцієнт 0,2 за супутньо залягаючі корисні копалини (метан та германій).

При цьому позивач зазначив, що вилучення газу метану з розробляємого вуглеводного масиву на шахті не є видобутком корисних копалин, які залягають супутньо з вугіллям, а є засобом дегазації гірських виробіток, а видобуток германію як товарної продукції взагалі не є можливим в силу його хімічних властивостей.

Зазначені обставини були встановлені судовими рішеннями господарського суду Донецької області від 11 травня 2004 року у справі №34/401а, господарського суду Донецької області від 11 квітня 2007 року у справі №31/362а, Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі №2а-8876/09/0570, а тому просить прийняти суд обставини, встановлені зазначеними рішеннями за правилами статті 72 КАС України.

Крім того, вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій у розмірі 32228,10 грн., оскільки Податковий кодекс України не передбачає їх застосування за порушення - несвоєчасну сплату збору за ГРР, яке було допущено у 4 кварталі 2008р. та 1 кварталі 2009р.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.04.2011р. просить:

- визнати протиправними дії Макіївської ОДШ щодо прийняття податкового повідомлення - рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р. на суму 157812,10 грн.. в тому числі за основним платежем 125 583,70 грн. та штрафних санкцій у сумі 32228,10грн;

- визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р. на суму 157812,10 грн.. в тому числі за основним платежем 125 583,70 грн. та штрафних санкцій у сумі 32228,10 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала. Надала суду заперечення, в яких вказала на правомірність визначення збору, який розрахований на підставі акту перевірки, та підтверджений наявністю у позивача ліцензії, згідно якої, крім основного виду корисної копалини камяного вугілля, визначені супутні германій та метан. Крім того, підприємство включає супутні корисні копалини як такі, що мають промислове значення, до державного балансу запасів корисних копалин, та списує з обліку у встановленому законом порядку. Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство “Макіїввугілля” є юридичною особою, зареєстроване Макіївською міською радою 29.04.2003 року, діє на підставі статуту та перебуває на податковому обліку в Макіївській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області.

Відповідач - Макіївська обєднана державна податкова інспекція Донецької області є субєктом владних повноважень та здійснює у даних правовідносинах повноваження, визначені ст. ст. 8 - 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що з 12.11.2010 р. по 17.01.2011 р. Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією (надалі відповідач) проведена комплексна документальна планова виїзна перевірка дотримання Державним підприємством „Макіїввугілля" вимог податкового законодавства за період: з 01.10.2008р. по 30.09.2010р. Висновки перевірки викладені у акті від 31.01.11 р. за № 386/23-2/32442295.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 р. №0000072330/0 на суму 161 140,48 грн., в тому числі :

- за основним платежем по збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 128 912,38 грн.;

- за штрафними санкціями по збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 32 228,10 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми п. 6 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння, затвердженого Постановою КМУ № 115 від 29.01.1999 року та п. 5.5 ст. 5 Інструкції про порядок стягнення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України № 474/3767 від 23.06.1999 року.

Підставою застосування штрафних санкцій відповідачем визначені норми пп.54.3.2 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Згідно акту перевірки порушення з боку позивача, а саме - незастосування ним коефіцієнту 0.2 при обчисленні збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, призвели до заниження його суми, що й обумовило нарахування податкового зобовязання.

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” входить до складу загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 28 Кодексу України про надра плата за користування надрами справляється у вигляді, зокрема, відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Частина 2 ст. 33 вказаного Кодексу передбачає, що порядок встановлення нормативів відрахувань за виконані геологорозвідувальні роботи та їх справляння визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 року затверджений Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння (надалі Порядок).

Позивач є користувачем надр та відповідно до ст. 16 зазначеного Кодексу має ліцензію АА № 378254 від 10.10.2008 року на користування надрами, згідно якої видом його господарської діяльності є видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин.

Пунктом 6 Порядку визначено, якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду корисних копалин, що супутньо залягають на одному родовищі, збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється за основний вид корисної копалини у повному обсязі, а за супутньо залягаючі корисні копалини із застосуванням до нього коефіцієнта 0.2.

Пункт 13 Порядку передбачає, що збір обчислюється надрокористувачами самостійно відповідно до вимог Інструкції.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок стягнення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України № 474/3767 від 23.06.1999 року (далі Інструкція) передбачено, що об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин.

Таким чином, з вказаної норми слідує, що обєктом обчислення збору для камяного вугілля, метану та германію є обсяг погашених в надрах запасів корисних копалин.

Абзацом 2 зазначеного пункту передбачено, що обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин або технічними проектами на розробку родовища втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісно затампонованих свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами державного гірничого нагляду.

Аналіз цієї норми передбачає, що обсяг погашених запасів повязаний з обсягом видобутих корисних копалин.

Згідно п. 3.2 Інструкції обсяги погашених балансових та позабалансових запасів корисних копалин і обсяги видобутих корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності, підтвердженої обліковими матеріалами геолого-маркшейдерської документації.

Відповідно до п. 12 Порядку, п. 3.3 Інструкції збір не справляється за видобуток корисних копалин, видобуток яких є технологічно вимушеним у звязку з видобутком інших корисних копалин та які видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії.

Постановою КМУ № 432 від 05.05.1997 року затверджена Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, згідно якої основні корисні копалини і компоненти - це корисні копалини і компоненти, що визначають промислове значення родовища, надра його промислового використання і назву. Супутні корисні копалини і компоненти це корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільні у процесі переробки основної мінеральної сировини.

Аналізуючи зазначені у постанові нормативно-правові акти, дані податкової та статистичної звітності суд вважає, що позивачем здійснюється видобуток камяного вугілля, як основної корисної копалини, та погашення балансових і позабалансових запасів корисних копалин - камяного вугілля, а також метану і германію, як супутніх корисних копалин. Таким чином, у спірних відносинах при видобутку однієї корисної копалини має місце погашення трьох корисних копалин.

Дані податкової та статистичної звітності мають розбіжності саме із-за різного правового навантаження, виходячи з того, що баланс запасів корисних копалин здійснюється в межах законодавства про надра, завданням якого відповідно до статтей 2, 3 Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Обєктом же справляння збору є обсяг видобутих корисних копалин. Наведене спростовує доводи відповідача щодо правильності визначення обєкту обчислення збору, виходячи з даних статистичної форми.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у спірних відносинах мають місце підстави для звільнення від доказування, а саме є наявними обставини, які встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрала законної сили, які не доказуються при розгляді даної справи, оскільки в ній беруть участь ті самі особи щодо яких встановлені певні обставини (рішення господарського суду Донецької області від 11 травня 2004 року у справі №34/401а, господарського суду Донецької області від 11 квітня 2007 року у справі №31/362а, Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі №2а-8876/09/0570).

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що вилучення газу метану з розробляємого вуглеводного масиву на шахті не є видобутком корисних копалин, які залягають супутньо з вугіллям, а є засобом дегазації гірських виробіток та направлено виключно на підвищення безпеки робіт. Відносно германію, то вищезазначених судових рішеннях зазначено, що не передбачено окреме його видобування, оскільки технології вилучення германію при збагаченні вугілля в Україні на даний час не існує. Вилучення германію разом з вугіллям є технологічно вимушеним процесом, а тому він не є супутнім видобутком корисних копалин.

Щодо неправомірності накладення податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2011 р. №0000072330/0 штрафу у сумі 32 228,10 грн., то суд зазначає наступне.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Редакція Податкового кодексу України з змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23.12.2010р. №2856-VІ діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України визначено: "Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Результати аналізу положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчать, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011 р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., а в новому законодавчому акті як сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

У тому разі, коли податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., подія, факт визначались як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

Згідно з приписами пункту 5 підрозділу 10 Податкового кодексу, у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію.

Статтею 9 Податкового кодексу передбачені загальнодержавні податки та збори, серед яких збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, не значиться.

У відповідності до п. 9.4. ст.9 Податкового кодексу установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що норми Податкового кодексу України щодо відповідальності за заниження сум податкових зобовязань з податку не передбаченого цим кодексом до платника податків не застосовуються.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р. на суму 157812,10 грн.. в тому числі за основним платежем 125 583,70 грн. та штрафних санкцій у сумі 32228,10 грн. діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства “Макіїввугілля” до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Макіївської ОДШ щодо прийняття податкового повідомлення - рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р. на суму 157812,10 грн.. в тому числі за основним платежем 125 583,70 грн. та штрафних санкцій у сумі 32228,10грн;

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000072330/0 від 17.02.2011 р. на суму 157812,10 грн.. в тому числі за основним платежем 125 583,70 грн. та штрафних санкцій у сумі 32228,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Макіїввугілля” (код ЄДРПОУ 32442295) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21 квітня 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.