Постанова № 15157581, 27.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/5926/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

представника позивача Воробйової І.М.,

відповідач не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом Ворошиловського районного Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області до ОСОБА_2 про видворення за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Ворошиловський районний Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про видворення за межі України.

У позовній заяві зазначено, що громадянин ОСОБА_2 прибув в Україну 13.11.2009 року через КПП «Донецьк» з національним паспортом № НОМЕР_1, виданим МВС 23.09.2009 року строком до 22.09.2014 року на навчання у Донецький національний технічний університет. З 01.10.2010 року по 01.03.2011 року відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на навчання у ДонНТУ. Однак 10.03.2011 року громадянина ОСОБА_2 за невиконання учбової програми та за невідвідування занять було відраховано з Донецького національного технічного університету.

05.04.2011 року Ворошиловським районним відділом Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області було прийнято рішення про видворення за межі України громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач у порушення вищевикладеного, територію України не покинув.

Таким чином, на думку позивача, ОСОБА_2 порушив встановлений порядок перебування в Україні, тобто проживає на території України з грубим порушенням установленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим порушує вимоги п.п. 18-33 Правил іноземців в Україну, виїзду з України транзитного проїзду через територію, затверджених постановою Кабінету України № 1074 29.12.1995 року змінами доповненнями, внесеними постановою Кабінету України № 910 05.06.2000 року постановою Кабінету України № 1259 от 26.09.2001 року).

Тому позивач просить суд розглянути питання щодо видворення за межі території України у примусовому порядку громадянина ОСОБА_2; прийняти рішення про утримання його в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебувають на території України, або в ізоляторі тимчасового утримання ГУМВС України в Донецькій області на період, необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач може відмовитися адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову продовжує розгляд адміністративної справи, якщо відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов обґрунтованим та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 прибув на територію України у 2009 році.

05.04.2011 року Ворошиловським районним відділом Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області прийнято рішення про видворення громадянина ОСОБА_2 за межі України у строк до 05.05.2011 року (а.с. 5-6). Зазначеним рішенням відповідачу заборонено на територію Україну терміном на шість місяців.

На час розгляду справи відповідач - громадянин ОСОБА_2 країну не покинув.

Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, проживають або тимчасово перебувають в Україні, та порядок вирішення питань, пов'язаних з в Україну або виїздом з України визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, перебувають в на законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом України, зареєструвати свої паспортні документи виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець та особа без громадянства, вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в Україну визначається законодавством України.

Крім випадків, зазначених у частині першій статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав законних інтересів громадян України.

Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в паспортному документі негайно анулюється віза вилучаються документи на право перебування в Україні.

Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.

Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються виїзду після прийняття рішення про видворення або обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися виїзду.

Згідно п. 17 Правил іноземців та осіб без громадянства в Україну, виїзду з України транзитного проїзду через територію, затверджених постановою Кабінету України № 1074 29.12.1995 року визначено, що в Україну та виїзд з України не дозволяється на підставах, установлених статтями 25 26 Закону України «Про правовий статус іноземців». Іноземцю та особі без громадянства може бути відмовлено з підстав, передбачених законами України, у в Україну за результатами співбесіди, яка проводиться в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Державної прикордонної служби. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 25 зазначеного Закону, у паспортному документі іноземця та особи без громадянства службовими особами Державної прикордонної служби або органів внутрішніх справ ставиться штамп "Заборонено в Україну терміном на ...". Цей термін встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державної прикордонної служби залежно обставин характеру правопорушення шести до п'яти років. Якщо підстави продовжують існувати, термін може бути продовжено зазначеним органом. У таких випадках іноземці та особи без громадянства передаються представникам прикордонних органів суміжних держав або видворяються за межі України у порядку, встановленому цими Правилами.

Отже, позовні вимоги Ворошиловського районного Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області про видворення за межі території України у примусовому порядку громадянина ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про прийняття рішення про утримання громадянина ОСОБА_2 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебувають в Україні, на період, необхідний для підготовки його видворення за межі України у примусовому порядку, суд зазначає наступне.

Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території

раїни (в порушення заборони щодо в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в (транзитного проїзду через територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше шість місяців, як передбачено ч. 6 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом України.

Іноземці та особи без громадянства, підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.

Згідно ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правила в Україну іноземців та осіб без громадянства, виїзду з України транзитного проїзду через територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом України підлягають опублікуванню.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Видворення іноземців та осіб без громадянства, затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за направленням МВС, Держприкордонслужби чи СБУ або територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. та Севастополі на період, необхідний для підготовки адміністративного видворення за межі держави, але, як правило, не більше на 6 відповідно до п. 3 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебувають в Україні, затвердженого Постановою Кабінету України 17 липня 2003 р. N 1110.

Пунктом 8 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебувають в передбачено, що поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється його на підставі направлення будь-якого органу зазначених у пункті 3 цього Типового положення згідно з актом приймання-передачі після завершення органами внутрішніх справ, охорони державного кордону чи Служби безпеки документування порушення іноземцями законодавства України та у разі неможливості з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, коштів для повернення тощо) проведення організаційних практичних заходів щодо адміністративного видворення.

Поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється виключно за рішенням органів, визначених у п. 3 Тимчасового положення, тому у суду немає повноважень щодо затримання та прийняття рішення про утримання громадянина ОСОБА_2, таким чином, позовні вимоги в частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ворошиловського районного Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області до ОСОБА_2 про видворення за межі України задовольнити частково.

Громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, видворити в примусовому порядку за межі України.

У задоволенні частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Ворошиловського районного Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області витрати по сплаті судового збору у 1, 70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова прийнята у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 квітня 2011 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 29 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Суддя Голуб В. А.