Постанова № 15157417, 11.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 р. Справа № 2а-13292/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. при секретаріЛоба Е.Г. за участю: представників позивача Кучера О.С., Іващенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 25 жовтня 2010 року міське комунальне підприємство «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» звернулось до суду з позовною заявою до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції від 14.04.2010 року № 0000121601/0, від 26.05.2010 року № 0000121601/1, від 09.08.2010 року № 0000121601/2, від 18.10.2010 року № 0000121601/3. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог вказали на те, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.04.2010 року № 0000121601/0, від 26.05.2010 року № 0000121601/1, від 09.08.2010 року № 0000121601/2, від 18.10.2010 року № 0000121601/3, якими зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% за платежем по податку на додану вартість в сумі 70 691,70 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з ПДВ за травень 2007 року - березень 2008 року. Орджонікідзевською обєднаною державною податковою інспекцією за відповідними платіжними документами кошти за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року в рахунок самостійно визначених податкових зобов'язань по ПДВ за відповідний звітний податковий період, безпідставно зараховані в рахунок погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу змінювати цільове призначення коштів, в тому числі зі сплати податкових зобовязань, перерахованих підприємством до державного бюджету, просили скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій як незаконні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та, посилаючись на п.5.3, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5, ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ, наполягав на тому, що кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків. Зазначає, що аналіз положень перелічених статей Закону України № 2181 від 21.12.00 р. наданий у Податковому роз'ясненні щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що Орджонікідзевською обєднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податку на додану вартість міським комунальним підприємством «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», за результатами якої складено акт перевірки від 25.03.10 р. №48/30/1501-03341351. На підставі зазначеного акту Орджонікідзевською обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 року № 0000121601/0, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% за платежем по податку на додану вартість в сумі 70 691,70 грн. за затримку на 896 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по ПДВ у розмірі 141 383,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 26.05.2010 року № 0000121601/1, від 09.08.2010 року № 0000121601/2, від 18.10.2010 року № 0000121601/3 на таку ж суму.

Зі змісту акту перевірки від 25.03.10 р. №48/30/1501-03341351 вбачається, що позивачем в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість згідно наданих до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди з травня 2007 року по березень 2008 року.

Судом встановлю та підтверджено матеріалами справи, що фактична сплата узгоджених зобовязань зі сплати податку на додану вартість за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року здійснювалася міським комунальним підприємством «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» платіжними дорученнями в такому порядку:

за вересень 2009 року платіжне доручення № 807 від 25.09.2009 -2 000 грн.; № 584 від 28.09.2009 - 2 000 грн.; № 640 від 06.10.2009 - 1500 грн.; № 794 від 24.09.2009 -3000 грн.; № 825 від 30.09.2009 - 2000 грн.; № 822 від 29.09.2009 - 2 000 грн.; № 854 від 07.10.2009 -3 000 грн.; № 941 від 16.10.2009 - 1188 грн.; № 649 від 07.10.2009 - 4 000 грн.; № 890 від 09.10.2009 - 1850 грн.; № 871 від 08.10.2009 - 5100 грн.; № 649 від 07.10.2009 - 4 000 грн.; № 920 від 15.10.2009 - 3 000 грн.; № 831 від 02.10.2009 - 1 000 грн.; № 837 від 05.10.2009 - 1500 грн.; № 891 від 12.10.2009 - 2 000 грн.; № 907 від 13.10.2009 - 2 000 грн.; № 909 від 13.10.2009 - 1 000 грн.; № 913 від 14.10.2009 - 2 000 грн.;

за жовтень 2009 року платіжне доручення № 947 від 16.10.2009 - 2 000 грн.; № 949 від 19.10.2009 - 2 000 грн.; № 957 від 20.10.2009 - 4 000 грн.; № 976 від 22.10.2009 - 3 000 грн.; № 989 від 23.10.2009 - 2 000 грн.; № 997 від 26.10.2009 - 1 000 грн.; № 1004 від 27.10.2009 - 2 000 грн.; № 803 від 03.11.2009 - 1 000 грн.; № 831 від 04.11.2009 - 1 000 грн.; № 847 від 05.11.2009 - 1 000 грн.; № 899 від 10.11.2009 - 2 000 грн.; № 885 від 09.11.2009 - 7 000 грн.; № 1046 від 27.11.2009 - 7 865 грн.; № 913 від 11.11.2009 - 1500 грн.; № 1164 від 08.12.2009 - 6 000 грн.;

за листопад 2009 року платіжне доручення № 1230 від 14.12.2009 - 2987 грн.; платіжне доручення № 1215 від 11.12.2009 - 1432 грн.; № 1061 від 30.11.2009 - 2900 грн.; № 1255 від 15.12.2009 - 2438 грн.; № 1285 від 18.12.2009 - 6570 грн.; № 1270 від 18.12.2009 - 1640 грн.; № 172 від 17.12.2009 - 2520 грн.;

за грудень 2009 року платіжне доручення № 53 від 13.01.2010 - 2500 грн.; № 75 від 14.01.2010 - 1700 грн.; № 19 від 11.01.2010 - 31000 грн.; № 79 від 15.01.2010 - 2700 грн.; № 88 від 18.01.2010 - 2100 грн.;

за січень 2010 року платіжне доручення № 328 від 01.02.2010 - 1700 грн.; № 345 від 02.02.2010 - 2700 грн.; № 395 від 09.02.2010 - 2000 грн.; № 367 від 05.02.2010 - 2000 грн.; № 362 від 04.02.2010 - 1900 грн.; № 393 від 08.02.2010 15 000 грн.; № 432 від 15.02.2010 - 3000 грн.; № 445 від 16.02.2010 - 1800 грн.; № 424 від 12.02.2010 - 3000 грн.; № 406 від 10.02.2010 - 2000 грн.; № 452 від 17.02.2010 - 1899 грн.; № 458 від 18.02.2010 - 4000 грн.;

за лютий 2010 року платіжне доручення № 548 від 01.03.2010 - 2000 грн. із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу «податок на додану вартість».

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76 встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, як вбачається з вищезазначених матеріалів, позивачем узгоджені суми податкового зобовязання з ПДВ за вищезазначені звітні податкові періоди, самостійно було сплачено в межах установлених пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 даного Закону граничних строків їх сплати, що зазначено підприємством безпосередньо в платіжних дорученнях у графі "призначення платежу".

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин суд доходить висновку, що самостійне зарахування відповідачем сплачених позивачем сум ПДВ відповідно до платіжних доручень, за період, який не вказаний в платіжному дорученні у графі "призначення платежу", є неправомірним.

Відповідно до пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що підприємством на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не були сплачені податкові зобовязання з ПДВ за травень 2007 року - березень 2008 року, суд приходить до висновку про протиправне нарахування відповідачем штрафу у розмірі п'ятдесяти відсотків, так як сума податкового боргу не була погашена.

У звязку з цим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції від 14.04.2010 року № 0000121601/0, від 26.05.2010 року № 0000121601/1, від 09.08.2010 року № 0000121601/2, від 18.10.2010 року № 0000121601/3.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.04.2010 року № 0000121601/0, від 26.05.2010 року № 0000121601/1, від 09.08.2010 року № 0000121601/2, від 18.10.2010 року № 0000121601/3.

Присудити з Державного бюджету України на користь міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11 квітня 2011 року.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя

Постанова не набрала законної сили

11 квітня 2011 року.

СуддяВ.М. Олійник

В.М. Олійник

В.М. Олійник