Рішення № 15157010, 05.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 травня 2011 року справа № 5020-154/2011 За позовомКонцерну „Техвоєнсервіс”,

ідентифікаційний номер 33689867

(03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)

доТовариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест”,

ідентифікаційний номер 34751580

(99053, м. Севастополь, вул. Фіолентівське шосе, 1/1)

про розірвання договору про відступлення права вимоги № 225/К/83-09-9Д від 06.05.2009,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Концерн „Техвоєнсервіс”) ОСОБА_1, представник, довіреність №20 від 17.01.2011;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест”) ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 09.02.2011.

Обставини справи:

04.02.2011 Концерн „Техвоєнсервіс” (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест” (далі відповідач) про розірвання договору про відступлення права вимоги №225/К/83-09-9Д від 06.05.2009.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.02.2011 порушено провадження у справі №5020-154/2011.

Ухвалою від 24.03.2011 судом відмовлено в прийнятті зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест” до Концерну „Техвоєнсервіс” про розірвання договору про відступлення права вимоги №225/К/83-09-9Д від 06.05.2009 /арк.с.105/.

19.04.2011 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №5020/64/2011 до розгляду справи за позовом ТОВ „ТПК „Буд-Інвест” до Концерну „Техвоєнсервіс” про спонукання до виконання обовязку в натурі за договором про відступлення права вимоги №225/К/83-09-9Д від 06.05.2009 /арк. с. 129/.

З метою отримання доказів прийняття вказаного позову до провадження господарського суду м. Києва, на прохання відповідача, у засіданні суду 20.04.2011 оголошувалась перерва до 05.05.2011.

Проте після перерви 05.05.2011 відповідних доказів відповідачем не надано.

За викладених обставин, суд відхиляє клопотання ТОВ „ТПК „Буд-Інвест” про зупинення провадження у справі до розгляду іншої, повязаної з нею справи.

Представник позивача протягом розгляду справи на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі, обґрунтовуючи їх тим, що відповідач в порушення умов договору про відступлення права вимоги №225/К/83-09-9Д від 06.05.2009 у визначені домовленістю сторін строки не сплатив позивачеві решту суми права вимоги.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов /арк. с. 123-124/, основні з яких полягають у тому, що саме позивач порушив умови договору, зокрема, пункт 4.1 Договору, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості виконати свої обовязки за Договором в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2009 між Концерном „Техвоєнсервіс” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест” (Новий кредитор) укладено Договір №25/К/83-09-9Д про відступлення права вимоги (далі Договір) /арк. с. 13-15/, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору, та стає кредитором у справі №20-9/377 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України „Севастопольський автомобільний ремонтний завод” (далі ДП МОУ „САРЗ”, Боржник), яка порушена господарським судом м. Севастополя за заявою Відкритого акціонерного товариства „Кримзалізобетон”, на суму 710857,51 грн (пункт 1.1 Договору). Вказана сума визнана заборгованістю ДП МОУ „САРЗ” перед Концерном, що зазначено в ухвалі господарського суду м. Севастополя від 03.05.2007 у справі №20-9/377 /арк. с. 9-11/ та підтверджена арбітражним керуючим ДП МОУ „САРЗ” В.І.Васильєвим у листі від 04.04.2007 /арк. с. 12/.

За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання всіх зобовязань, передбачених в пункті 1.1 Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму права вимоги, передбачену пунктом 2.1 цього Договору, шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Первісного кредитора наступним чином:

-100 тисяч гривень в строк до 08.05.2009;

-Сума, що залишилася, підлягає оплаті не пізніше дати затвердження плану санації ДП МОУ „САРЗ” господарським судом м. Севастополя та узгодження цього плану у встановленому законодавством порядку.

Розділом 4 Договору визначені права та обовязки сторін.

Зокрема, Первісний кредитор зобовязаний протягом 5 (пяти) робочих днів з дня набрання чинності цим Договором передати Новому кредитору належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право вимоги до Боржника, зазначені в пункті 1.1 цього Договору, а саме:

-ухвали господарського суду м. Севастополя від 03.05.2007 про затвердження реєстру вимог кредиторів ДП МОУ „САРЗ”;

-листа розпорядника майна ДП МОУ „САРЗ” від 04.04.2007 №01-04/04 (пункт 4.1 Договору).

Первісний кредитор або Новий кредитор не пізніше 5 (пяти) робочих днів зобовязані шляхом поштового відправлення з повідомленням про вручення сповістити Боржника про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору (пункт 4.2 Договору).

Відповідач виконав свої зобовязання за Договором частково: перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 100000,00 грн за платіжним дорученням №3 від 08.05.2009 /арк. с. 16/, а потім 50000,00 грн за платіжним дорученням №12 від 03.06.2009 /арк. с. 17/ та 50000,00 грн за платіжним дорученням №22 від 18.06.2009 /арк. с. 18/, тобто в цілому сплатив позивачеві 200000,00 грн.

План санації ДП МОУ „САРЗ”, що погоджений Державним департаментом з питань банкрутства 17.03.2008, Міністерством оборони України 17.09.2009 та комітетом кредиторів 14.10.2009, був затверджений ухвалою господарського суду м. Севастополя від 22.10.2009 /арк. с. 19-21/.

Відповідно до пункту 2.2 Договору відповідач мав остаточно розрахуватися з позивачем не пізніше дати затвердження плану санації Боржника. Проте, ТОВ „ТПК „Буд-Інвест” виконав ці свої зобовязання за Договором лише частково: у сумі 100000,00 грн. Отже, залишок коштів, що мали бути сплачені відповідачем позивачеві за Договором, становить 510857,51 грн.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього Договору („порушення Договору”) сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Порушенням Договору, в розумінні пункту 5.1.1 Договору, є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

21.01.2010 позивач надіслав відповідачеві претензію з вимогою про погашення останнім заборгованості перед позивачем у розмірі 510857,51 грн /арк. с. 22-23/, проте відповіді не отримав.

Через невиконання відповідачем його зобовязань за Договором, на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України позивач вимагає розірвання Договору, що спричинило звернення Концерну „Техвоєнсервіс” до суду із даним позовом.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зобовязання за договором про відступлення права вимоги регламентуються загальними положеннями про зобовязання, тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають загальні норми цивільного законодавства, які регулюють питання виникнення і припинення зобовязань, виконання зобовязань та відповідальності за їх порушення.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

За приписами частин першої та другої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В момент укладання Договору №25/К/83-09-9Д від 06.05.2009 про відступлення права вимоги позивач розраховував, що не пізніше дати затвердження плану санації ДП МОУ „САРЗ” господарським судом (тобто не пізніше 22.10.2009) йому будуть перераховані грошові кошти у розмірі 710857,51 грн. Відповідач виконав свої зобовязання за договором лише частково: в сумі 200000,00 грн, тим самим позбавивши позивача права і можливості розпоряджатися своїми коштами у розмірі 510857,51 грн.

Суд вважає істотність порушення договору з боку відповідача доведеною та обґрунтованою позивачем. При цьому судом взято до уваги тривалість прострочення виконання зобовязання (більше року), розмір суми, яку відповідач мав перерахувати позивачеві та її значність для відновлення платоспроможності Боржника.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів виконання в повному обсязі умов Договору, а у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невиконання умов Договору саме Концерном „Техвоєнсервіс”, а не ТОВ „ТПК „Буд-Інвест” /арк. с. 123-124/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором (пунктом 2.2) термін виконання відповідачем зобовязання щодо внесення залишку коштів в сумі 610857,51 грн визначений вказівкою на подію: затвердження господарським судом плану санації ДП МОУ „САРЗ”.

Отже, враховуючи настання цієї події, у відповідача виникло зобовязання щодо здійснення остаточних розрахунків за договором про відступлення права вимоги.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, зокрема, у випадку, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України), тобто за наявності у кредитора зустрічного зобовязання перед боржником, до виконання якого боржник позбавлений можливості виконати своє зобовязання.

Так, зустрічним виконанням зобовязання є виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку (ч. 1 ст. 538 ЦК України).

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що не міг виконати свого обовязку щодо остаточних розрахунків, зважаючи на невиконання позивачем обовязків, передбачених пунктом 4.1 Договору.

Суд відхиляє дані доводи відповідача, оскільки зобовязання Первісного кредитора щодо передачі Новому кредитору належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують право вимоги до Боржника, не є зустрічним в розумінні наведених норм і має інші правові наслідки їх невиконання.

До того ж Договір не містить визначення порядку передачі відповідних документів Первісним кредитором (позивачем) Новому кредитору (відповідачу) і назви документів, які мають при цьому складатися.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідач протягом тривалого часу (більше року) жодним чином не виказував будь-яких зауважень з приводу невиконання позивачем його обовязку щодо передачі відповідачеві документів, зазначених в пункті 4.1 Договору, і лише після подачі позову, що розглядається, нібито звернувся до господарського суду м. Києва із позовом про спонукання позивача до виконання в натурі обовязку за Договором №25/К/83-09-9Д від 06.05.2009 про відступлення права вимоги.

Водночас, вчинені відповідачем дії по сплаті на користь позивача коштів в сумі 100000,00 грн після 5 робочих днів з дня набрання чинності Договором, тобто після строку, встановленого для виконання позивачем його обовязку, свідчать про те, що відповідач не мав жодних претензій до позивача стосовно непередачі йому відповідних документів.

За викладених обставин, суд вважає доводи відповідача неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 206 Господарського кодексу України господарське зобовязання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 Господарського кодексу України.

На виконання приписів статті 188 Господарського кодексу України, 12.11.2010 позивач надіслав відповідачеві пропозицію про розірвання Договору №225/К/83-09-9Д про відступлення права вимоги від 06.05.2009, шляхом підписання Додаткової угоди /арк.с.30-31/, проте, відповіді на дану пропозицію отримано не було; Додаткову угоду не було підписано ані у досудовому порядку, ані в процесі розгляду справи /арк. с. 118-120/, навіть не зважаючи на те, що предметом „зустрічного позову” відповідача було також розірвання спірного Договору /арк. с. 107-109/.

Відповідно до частини другої статті 202 Господарського кодексу України господарське зобовязання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливості їх задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України та частиною пятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладається на відповідача; у разі відмови у позові на позивача.

Отже, судові витрати позивача державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Розірвати договір №225/К/83-09-9Д від 06.05.2009 про відступлення права вимоги, укладений між Концерном „Техвоєнсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест”, з дати набрання рішенням суду законної сили.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „Буд-Інвест” (ідентифікаційний код 34751580; 99053, м. Севастополь, вул. Фіолентівське шосе, 1/1, п/р26003945228181 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Концерну „Техвоєнсервіс” (ідентифікаційний код 33689867; 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, п/р26000033001549 в АТ „Сбербанк Росії”, м. Київ, МФО 320627) державне мито в розмірі 85,00 грн (вісімдесят пять грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

10.05.2011.