Рішення № 15156759, 04.05.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5016/247/2011(3/25)

Позивач: Приватне акціонерне товариство “Миколаївіндодяг”

м. Миколаїв, вул. Новосільська, 3

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фото-Гарант”

м. Миколаїв, пр-т. Миру, 2-а

про: стягнення збитків у розмірі 10197,05 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;

Від відповідача: Поляков В.Н., директор.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача витрати на утримання каналізаційної насосної для БП “Ювілейний”в розмірі 10197,05 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі довідки МБТІ №1844 від 23.03.09р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.04р., листів від 11.06.10р., від 08.07.10р., від 08.12.10р., від 17.12.10р., від 21.12.10р., рахунків та та банківських виписок, норм ст.ст. 360, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що при здійсненні своєї господарської діяльності у період з 01.08.09р. до 01.01.2011р. відповідач використовував комунікаційну систему БП «Ювілейний» (без укладення відповідного договору), що належить позивачу та витрати по якій несе позивач, але сплачувати ці витрати, повязані з утриманням насосної станції відмовляється.

Відповідно до п. 2.7 Статуту, ПАТ «Миколаївіндодяг»є правонаступником ЗАТ «Миколаївіндодяг». Отже, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України суд по даній справі здійснює процесуальне правонаступництво позивача.

Відповідач у відзиві просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що між сторонами по справі господарський договір по утриманню каналізаційної насосної станції ДБ «Ювілейний»у 2009 році укладено не було з вини позивача, враховуючи наведене з серпня 2009 року та на протязі 2010р. відповідачем здійснювалась сплата позивачу за фактичне використання послугами відведення стоків виходячи з розміру встановленого попереднім надавачом послуг ТОВ «Лига Плюс». Також відповідач зауважує на необґрунтованій вартості нарахованої позивачем послуг з відведення каналізаційних стоків.

04.05.11року суд за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з матеріалами справи, Будинок Побуту «Ювілейний»по проспекту Миру, 2-а знаходиться у спільній частковій власності співвласників.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.2004 рік, позивачу на праві колективної власності належить обєкт за адресою м. Миколаїв, пр. Миру, 2а/11 насосна станція (літ Д-1), яка використовується співвласниками для обслуговування Будинку Побуту «Ювілейний».

Відповідачу по даній справі, як одному зі співвласників, належать в БП «Ювілейний»по вул. Миру, 2а/11 нежитлові приміщення загальною площею 378,8 кв.м., про що свідчить, зокрема, довідка КП ММБТІ №1844 від 23.03.09р.

Позивач зазначає, що здійснюючи свою господарську діяльність в період з 01.08.09р. по 01.01.2011р. відповідач користувався комунікаціями (каналізаційною системою) БП «Ювілейний», що належать позивачу при цьому витрати повязані з їх утриманням неналежно сплачував згідно виставлених рахунків та повністю сплачувати відмовляється.

Відповідно до змісту, ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, фактично співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є у спільної частковій власності. А за відсутності згоди порядок володіння та користування майна повинно визначатися судом за позовом одного або декількох співвласників.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами протягом з серпня 2009 по грудень 2010 рік договір на надання послуг каналізаційної насосної станції не було укладено з наступних причин:

Так 17.07.2009 року позивач направив відповідачу на підпис 2 екземпляра договору на надання послуг каналізаційної насосної станції з проханням його підписати та один екземпляр повернути.

Відповідно до вимог ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.09р. відповідач скерував у відповідь лист (отримано позивачем 19.08.09р.) в якому зазначив своєму оференту про незгоду з пунктами 2.1 та 3.2.2 договору.

При цьому, протокол розбіжностей відповідачем не складався та в двох примірниках разом з підписаним договором не надсилався позивачу.

В грудні 2010 року оферта була оформлена позивачем відповідно до вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, проект аналогічного договору підписаний оферентом був доданий до супровідного листа та направлений відповідачу. Але і на цей раз договір між сторонами не був укладений.

В даному випадку, суд вважає, що саме відповідачем було порушено встановлену законом процедуру щодо укладення господарського договору.

За приписами ст.360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Кожен з учасників спільної часткової власності відповідно до своєї частки в спільній частковій власності несе обов'язки щодо участі у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків та обов'язкових зборів. Аналогічним чином розподіляється між ними відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Наведені норми ст. 360 Цивільного кодексу України на ставлять виконання відповідного обовязку в залежності від наявності або відсутності угоди між учасниками такої власності щодо їх участі в зазначених витратах.

Отже, згідно зі згаданими статтями Цивільного кодексу України позивач не позбавлений права вимагати, зокрема, в судовому порядку, відшкодування своїх витрат з утримання і збільшення спільного майна від іншого учасника спільної часткової власності відповідно до належної останньому частки цього майна.

Матеріали справи свідчать що протягом спірного періоду позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг КНС, останній ці рахунки приймав та оплачував, але не в повному обсязі.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач проводив оплати за вказані послуги наступним чином: платіжними дорученнями з призначенням платежу згідно рахунків, які саме і надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Так, як було зясовано в засіданні, підтверджено актом звірки станом на 31.12.10р., розрахунком заборгованості, загальна сума на яку були виставлені рахунки-фактури складає в розмірі 18722,05 грн., відповідач же провів оплату за цими рахунками, згідно платіжних доручень, на загальну суму 8525,00 грн.

Прийняття відповідачем рахунків та сплата за ними, фактично є підтвердженням прийняття розміру витрат зазначених позивачем в цих рахунках на утримання каналізаційної насосної.

Виходячи з наведеного борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 10197,05 грн. (18722,05 8525,00).

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 25, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво. Замінити Закрите акціонерне товариство «Миколаївіндодяг»його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Миколаївіндодяг».

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фото-Гарант” (м. Миколаїв, пр-т. Миру, 2-а, код ЄДРПОУ 13845733) на користь Приватного акціонерного товариства “Миколаївіндодяг” (м. Миколаїв, вул. Новосільська, 3, код ЄДРПОУ 03055970) 10197,05 грн. боргу, 101,97 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 10.05.2011 року.