Рішення № 15156592, 10.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.2011 Справа № 5008/509/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Закарпатської філії публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 1269306,87 грн. (в т. ч. 1000 000 грн. основного боргу (тіла кредиту); 232931,50 грн. відсотків за користування кредитом та 36375,37 грн. пені).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 75/03 від 19.05.2010 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством „Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Закарпатської філії публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 1269306,87 грн. (в т. ч. 1000 000 грн. основного боргу (тіла кредиту); 232931,50 грн. відсотків за користування кредитом та 36375,37 грн. пені).

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/509/2011

від 10.05.2011 року

порушення провадження у справі.

Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 04.05.2011 року ухвали від 28.04.2011 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представник позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позичальником (ТзОВ „Закарпатська фруктова компанія”) та кредитодавцем (ПАТ „Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Закарпатської філії АТ „Брокбізнесбанк”) 25.03.2008 року укладено кредитний договір № 521/1, правочини про внесення змін до кредитного договору № 1 від 01.08.2008 року та № 3 від 10.10.2008 року, згідно яких позичальнику надано кредит на поповнення обігових коштів у розмірі 1000000 грн. з кінцевим терміном повернення 24 березня 2011 року.

Умови кредитного договору позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується:

- заявкою від 26.03.2008 року, меморіальним ордером № авт/31794 від 26.03.2008 року на суму 250000 грн. та розпорядженням від 26.03.2008 року;

- заявкою від 31.03.2008 року, меморіальним ордером № авт/38373 від 31.03.2008 року на суму 250000 грн. та розпорядженням від 31.03.2008 року;

- заявкою № 1 від 03.04.2008 року, меморіальним ордером № авт/45190 від 03.04.2008 року на суму 250000 грн. та розпорядженням від 03.04.2008 року;

- заявкою № 2 від 03.04.2008 року, меморіальним ордером № авт/45193 від 03.04.2008 року на суму 250000 грн. та розпорядженням від 03.04.2008 року.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/509/2011

від 10.05.2011 року

Отже, позивач виконав умови кредитного договору в повному обсязі, надавши кредит на суму 1000000 грн., а відповідач з свого боку умови даного договору не виконав одержаний кредит на умовах та у строк, визначений договором, не повернув.

Згідно Закону України „Про акціонерні товариства” 22.05.2009 року було проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту у звязку із зміною найменування юридичної особи, а також замінено Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Відповідно до даних змін повне найменування банку є Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк”, скорочене найменування АТ „Брокбізнесбанк”, повна назва філії З акарпатська філія Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, скорочена Закарпатська філія АТ „Брокбізнесбанк”. Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк” є правонаступником акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” про що стверджується Положенням про Закарпатську філію.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Господарське зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 202 ГК України).

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, зобовязаний сплати господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ст. 230 ГК України).

У відповідності до п.1.1.3 кредитного договору № 521/1 від 25.03.2008 року позичальник взяв на себе зобовязання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку визначеному кредитним договором в розмірі 18 % річних. Правочином № 1 від 01.08.2008 року про внесення змін до кредитного договору процентна ставка збільшилась до 22 % річних та правочином № 3 від 10.10.2008 року до того ж договору процентна ставка збільшилась до 26 % річних.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/509/2011

від 10.05.2011 року

Відтак, відповідачем було порушено умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту в розмірі та у строк, передбачені п. 1.1.2 та п. 4.2.1 кредитного договору та по сплаті нарахованих відсотків у розмірі та у строки, передбачені п.п. 1.1.3, 2.8, 4.2.1 даного договору,у звязку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у сумі 1000000 грн. по простроченому кредиту та в сумі 232931,50 грн. по нарахованим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

За ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 7.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 36375,37 грн. за порушення строків погашення заборгованості та/або сплати

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/509/2011

від 10.05.2011 року

процентів за користування кредитом. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 2.8; 4.2.1 укладеного договору нараховано суму 232931,50 грн. відсотків за користування кредитом. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629, 1011-1014 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/509/2011

від 10.05.2011 року

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія” (м. Ужгород, вул. Українська, 16; код 34676225) на користь публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Київ в особі Закарпатської філії публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” (м. Ужгород, Православна Набережна, 7; код 33591442) суму 1000 000 (один мільйон грн.) основного боргу (тіла кредиту); 232931,50 (двісті тридцять дві тисячі девятсот тридцять одну грн. 50 коп.) відсотків за користування кредитом; 36375,37 (тридцять шість тисяч триста сімдесят пять грн. 37 коп.) пені та 12693,07 (дванадцять тисяч шістсот девяносто три грн. 07 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.