Рішення № 15156413, 10.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.11 р. Справа № 15/234

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30487486)

до відповідача державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Родинське (код ЄДРПОУ 31599557)

про стягнення заборгованості в сумі 1398544,63 грн., пені в сумі 37589,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.03.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01/11-1095 від 19.04.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” м. Донецьк до державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Родинське про стягнення заборгованості в сумі 1398544,63 грн., пені в сумі 37589,27 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/234, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.11.2010 р. до 06.12.2010 р.

Ухвалою від 06.12.2010 року провадження у справі № 15/234 зупинено у звязку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею справи № 37/241пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Ухвалою від 28.04.2011 р. провадження у справі № 15/234 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії. Цією ж ухвалою строк розгляду спору у справі № 15/234 продовжений по 12.05.2011 року.

Відповідач надав до суду клопотання № 01/111309 від 10.05.2011 р., в якому просить суд перенести слухання справи до закінчення розгляду апеляційної скарги, поданої ним на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.04.2011 р. у справі № 15/234 про поновлення провадження у даній справі. Дане клопотання суд відхиляє, тому як воно не відповідає вимогам ст. 77 ГПК України. Вказаною нормою ГПК України передбачено відкладення розгляду справи з наступних підстав: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Крім того, ухвала про поновлення провадження у справі згідно ст. 106 ГПК України не може оскаржуватися окремо від рішення суду.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010 р. сторони підписали договір № 16/031т про закупівлю стрічки, укладений з учасникомпереможцем процедури відкритих торгів, проведеної 02.03.2010 р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 05.03.2010 р., згідно якого постачальник (позивач) зобовязався поставити на умовах, викладених в договорі стрічку, асортимент, кількість та ціна якої вказані в специфікації, що є невідємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець за рахунок державних коштів здійснює оплату згідно акту звірення, підписаного обома сторонами, протягом 30 банківських днів від дати постачання партії товару на склад покупця.

Згідно п. 3.1 договору постачання узгодженої партії товару здійснюється на умовах ЕХW відповідно до правил ІНКОТЕРМС2000 р. на підставі попередньої письмової заявки покупця.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 661 від 02.11.2010 р., в яких вказує на те, що відповідач не направляв письмові заявки на отримання товару, а здійснював замовлення у відділі збуту ТОВ “Ерлайт” в телефонному режимі.

Згідно п. 9.6 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2010 р., а в частині зобовязань до повного їх виконання сторонами.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 16.03.2010 р., якою передбачили найменування товару, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 16/031т від 16.03.2010 р. ним було поставлено відповідачу стрічку за видатковими накладними № ЭР000089 від 16.03.2010 р. на суму 728380,16 грн., № ЭР000095 від 19.03.2010 р. на суму 304758,40 грн., № ЭР000110 від 25.03.2010 р. на суму 365406,07 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цими видатковими накладними підтверджується підписами уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарноматеріальних цінностей № 176 від 16.03.2010 р., № 197 від 19.03.2010 р., № 210 від 25.03.2010 р., податковими накладними № 100 від 16.03.2010 р., № 107 від 19.03.2010 р., № 121 від 25.03.2010 р., товарнотранспортними накладними № 000089 від 16.03.2010 р., № 0000891 від 16.03.2010 р., № 000095 від 19.03.2010 р., № 000110 від 25.03.2010 р., рахунками на оплату № ЭР000095 від 16.03.2010 р., № ЭР000104 від 19.03.2010 р., № ЭР000116 від 25.03.2010 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 16/031т від 16.03.2010 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. У видаткових та податкових накладних, довіреностях на отримання товарноматеріальних цінностей підставою поставки вказаний саме договір № 16/031т від 16.03.2010 р. Позивач та відповідач надали до суду письмові пояснення про те, що в 2010 році між сторонами інші договори не укладалися. Крім того, позивач в письмових поясненнях № 705/1 від 26.11.2010 р. вказував на помилку в номері договору в тексті претензії № 493 від 09.08.2010 р. та відповідей на неї, у звязку з чим просив суд вважати вірним в даних документах саме номер договору 16/031т від 16.03.2010 р.

Відповідач товар, отриманий за спірними видатковими накладними не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 1398544,63 грн.

В обґрунтування вказаної суми боргу позивач надав до суду завірені копії актів звірки взаєморозрахунків між сторонами за періоди з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р., з 01.03.2010 р. по 31.07.2010 р., з 01.08.2010 р. по 20.10.2010 р., згідно яких заборгованість відповідача на користь позивача складає 1398544,63 грн. Акти звірки підписані сторонами та скріплені відбитками печатки та штампу, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направив відповідачу претензію № 493 від 09.08.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість на суму 1398544,63 грн. Відповідач надіслав позивачу відповіді на претензію № 493 від 09.08.2010 р., в яких підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем згідно договору в сумі 1398544,63 грн. Причиною несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач вказував складну ситуацію в гірничометалургійному комплексі та обіцяв погасити заборгованість найближчим часом. Завірені копії вищевказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 16/031т від 16.03.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач надав до суду відзив № 01/113091 від 30.11.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує тим, що договір № 16/031т від 16.03.2010 р. вважає недійсним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, у звязку з тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 05.01.2011 р. у справі № 37/241пд, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011 р., було відмовлено в задоволенні позовних вимог державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м. Ординське до товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” м. Донецьк про визнання договору № 16/031Т від 16.03.2010 р. про закупівлю стрічки, укладеного з учасникомпереможцем процедури відкритих торгів, проведеної 02.03.2010 р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 05.03.2010 р., недійсним. Інших заперечень на позовні вимоги відповідач не заявляв.

Крім того, факт підписання відповідачем актів звірок за періоди з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р., з 01.03.2010 р. по 31.07.2010 р., з 01.08.2010 р. по 20.10.2010 р. та скріплення їх відбитками штампу в даному випадку свідчить про те, що відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 20.10.2010 р. в сумі 1398544,63 грн. Будьяких платіжних документів (платіжних доручень або банківських виписок з відміткою банку про проведення платежу), які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач до суду не надав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 16/031т від 16.03.2010 р. сторони погодили здійснення оплати вартості отриманого товару згідно акту звірення, підписаного одома сторонами, протягом 30 банківських днів від дати постачання партії товару на склад покупця. Відповідно до п. 3.4 договору датою постачання товару вважається дата календарного штемпеля станції відвантаження, зазначена в накладній (квитанції), або дата іншого товаротранспортного документа.

Виходячи з того, що спірна видаткова накладна № ЭР000089 була підписана 16.03.2010 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 17.03.2010 р. по 27.04.2010 р. включно, а вже з 28.04.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання за цією партією товару. Спірна видаткова накладна № ЭР000095 була підписана 19.03.2010 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 22.03.2010 р. по 30.04.2010 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 01.05.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання за цією партією товару. Спірна видаткова накладна № ЭР000110 була підписана 25.03.2010 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 26.03.2010 р. по 11.05.2010 р. включно (з урахуванням вихідних та святкових днів), а вже з 12.05.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання за цією партією товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 1398544,63 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі п. 7.6 договору позивач за прострочення виконання грошового зобовязання нарахував відповідачу окремо по кожній спірній видатковій накладній за загальний період з 28.04.2010 р. по 09.08.2010 р. пеню в сумі 37589,27 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 7.6 договору передбачено, що за прострочення виконання грошового зобовязання (повністю або частково) покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання, від суми зобовязання за кожен день прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивач неправильно визначив початок прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною № ЭР000110 від 25.03.2010 р., не врахувавши норми ст. 253 та ст. 254 ЦК України в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком позивача сума пені по накладній № ЭР000089 від 16.03.2010 р. за період з 28.04.2010 р. по 09.08.2010 р. складає 19670,94 грн., по накладній № ЭР000095 від 19.03.2010 р. за період з 01.05.2010 р. по 09.08.2010 р. складає 8357,85 грн., по накладній № ЭР000110 від 25.03.2010 р. за період з 07.05.2010 р. по 09.08.2010 р. складає 9560,48 грн.

Таким чином розрахунок позивача в частині нарахування пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною № ЭР000110 від 25.03.2010 р. є невірним та судом до уваги не приймається, в іншій частині розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. За власними розрахунками суду сума пені нараховується по спірній видатковій накладній № ЭР000110 від 25.03.2010 р. на суму 365406,07 грн. за період з 12.05.2010 р. (початок прострочення оплати згідно ст. 530 ЦК України) по 09.08.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) в сумі 8431,87 грн. Загальна сума пені складає 19670,94 грн. + 8357,85 грн. + 8431,87 грн. = 36460,66 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 37589,27 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 36460,66 грн. В частині стягнення пені на суму 1128,61 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” (юридична адреса: 85310, Донецька область, м. Родинське; код ЄДРПОУ 31599557; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” (юридична адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Петровського, б. 4; код ЄДРПОУ 30487486; рахунок 2600801517873 у філії ПАТ „Укрексімбанк” м. Донецьк, МФО 334817) суму 1435005,29 грн. (а саме: основний борг на суму 1398544,63 грн., пеню в розмірі 36460,66 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 14350,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,81 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1128,61 грн.

У судовому засіданні 10.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.05.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.