Рішення № 15156230, 12.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 травня 2011 р. Справа 11/28/2011/5003

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань», м. Житомир

до публічного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім», м. Калинівка

про стягнення 65 713,30 грн. інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з

простроченої суми

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н. від 16.02.2011р.

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з публічного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім»на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань»суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 51 429, 58 грн. та три відсотки річних з простроченої суми у розмірі 14 283 грн. 72 коп..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання за договором від 20.11.2007 року № 20/11. При цьому заборгованість за вказаним договором встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2009 року в справі № 7/40-09. Незважаючи на судове рішення відповідач в добровільному порядку свої зобовязання за договором не виконав включно до 19.01.2011р.. Фактично вказану заборгованість погашено відповідачем 19.01.2011 р..

Неналежне виконання відповідачем умов договору є підставою для нарахування та стягнення з нього трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 17.03.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 12.04.2011р. розгляд справи відкладено на 12.05.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами та не виконав свого обовязку, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника. При цьому пояснень причин невиконання вимог суду останнім не надано. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2072694 та клопотання останнього № 147 від 05.04.2011р. про відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

21 квітня 2009 року господарським судом Вінницької області в справі № 7/40-09 винесено рішення, яким ухвалено стягнути з відкритого акціонерного товариства «Калинівський Агрохім» на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань»- 243966 грн. боргу, 16184,41грн. пені, 8402,19 грн. 3% річних, 54404,42 грн. інфляційних втрат та 3343,77 грн. судових витрат.

На виконання вказаного рішення 08.05.2009 року господарським судом Вінницької області видано відповідний наказ.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як свідчать матеріали справи, відповідачем рішення суду станом на 19.11.2011р. не було виконано.

Слід вказати, що наявність боргу в розмірі 326300,79 грн. вбачається із акту № 3 звіряння розрахунків станом на 15.11.2010 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 26.11.2010 р. відкрите акціонерне товариство «Калинівський Агрохім»11.05.2010р. було перереєстровано в приватне акціонерне товариство «Калинівський Агрохім»відповідно до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства».

17 січня 2011 року між приватним виробничо-комерційним підприємством «Ятрань»(Кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» (Поручитель) та приватним акціонерним товариством «Калинівський Агрохім»(Боржник), був укладений договір поруки.

19.01.2011 р. відповідно до зазначеного договору Поручитель виконав за Боржника зобов'язання по погашенню боргу визначеного рішенням господарського суду Вінницької області у справі 7/40-09 на загальну суму 326 300,79 грн., шляхом перерахування коштів платіжним дорученням №92 на розрахунковий рахунок Кредитора.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вказано, що грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз.7 ст.1 цього Закону).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зауважує, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також судом взято до уваги наступні приписи законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Слід зауважити, що наведена вище правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 року № 10/25.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом встановлено наступне.

Так, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період з 01.01.2009 року по 18.01.2011 року в розмірі 51429,58 грн..

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Визначений в розрахунку період нарахування не може бути предметом розгляду, оскільки прострочка платежу за менший період ніж місяць не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Разом з тим, невірно визначений період нарахування не вплинув на розмір інфляційних втрат, оскільки при проведенні перерахунку суд отримав більше значення інфляційних втрат ніж вказав позивач (54954,07 грн.).

З огляду на наведене, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в заявленому ним розмірі, оскільки визначення розміру позовних вимог, методики розрахунку та періодів нарахування є прерогативою позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення 14283,72 грн. 3 % річних за період з 03.02.2009 року по 18.01.2011 року включно.

Провівши перерахунок 3 % річних судом також отримано більше значення ніж заявив позивач (14317,13 грн.) в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню, як заявлена обґрунтовано.

Також судом взято до уваги, що періоди за які позивач нараховував інфляційні втрати та 3 % річних знаходяться за межами періодів нарахувань, які проводив позивач при розгляді справи № 7/40-09.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову. Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Калинівський Агрохім»(22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1 а, код 05487478) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань»(юр. адреса: 10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв. 10, поштова адреса: 10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, оф. 405, код 20423949) 51429 (пятдесят одну тисячу чотириста двадцять девять) грн. 58 коп. інфляційних втрат; 14283 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 72 коп. 3% річних; 657 (шістсот пятдесят сім) грн. 13 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити відповідачу.

Повне рішення складено 13.05.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова, 1а)