Постанова № 15155960, 10.05.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р.Справа № 5016/14/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 48/10 від 05.04.2011 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „17” березня 2011 року

по справі № 5016/14/2011

за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, м. Миколаїв

про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 10380916,53 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” (далі по тексту відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.2004 року по справі № 8/127, шляхом стягнення 10380916,53 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.03.2011 року по справі № 5016/14/2011 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” задоволені. Спонукано ПАТ „Миколаївгаз” до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.2004 року по справі № 8/127, шляхом стягнення 10380916,53 грн. Стягнуто з ПАТ „Миколаївгаз” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 10380916,53 грн. боргу, 25500 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив вимоги мирової угоди та норми чинного законодавства, суму боргу за період з грудня 2007 року по жовтень 2010 року не погасив, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому заявлені ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Миколаївгаз” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- оскаржуване рішення скасувати повністю;

- прийняти нове рішення, яким в позові ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” повністю відмовити.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Як і в місцевому господарському суді, скаржник посилається на рішення суду від 02.06.2009 року по справі № 12/190/09 за позовом ДК „Газ України” до ВАТ „Миколаївгаз”, яким з відповідача було стягнуто заборгованість за мировою угодою за період з вересня 2006 року по березень 2009 року, тобто вже був спір між тими ж сторонами та про той самий предмет, у зв'язку з чим провадження у справі слід припинити.

Крім того скаржник звертає увагу суду на те, що, згідно із ст.223 ГК України та ст.257 ЦК України, частина боргу знаходиться за межами трирічної позовної давності.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ПАТ „Миколаївгаз” без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Відповідач в судове засідання 10.05.2011 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 16.04.2011 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ПАТ „Миколаївгаз” знаходяться у договірних відносинах по поставці, отриманню та споживанню природного газу.

Так, 19.03.2001 року між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) та ВАТ „Миколаївгаз” (Покупець) укладено договір № 10/1-564 на постачання природного газу, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору № 10/1-564 від 19.03.2001 року ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в квітні 2001 року поставила ВАТ „Миколаївгаз” природний газ у кількості 115554,18 тис.куб.м. на загальну суму 37439554,32 грн., про що складено сторонами відповідні Акти передачі-приймання природного газу.

В свою чергу, ВАТ „Миколаївгаз” отриманий від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” газ не оплатив, залишивши несплаченими 37439554,32 грн.

ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ „Миколаївгаз” заборгованості на підставі договору № 10/1-564 від 19.03.2001 року у загальному розмірі 37601779,92 грн., з яких 37439554,32 грн. основний борг за поставлений газ, 149758,22 грн. пеня, 12467,38 грн. 3 % річних.

В процесі розгляду справи сторонами надано до суду спільну заяву № 04/1634 від 14.09.2004 року, згідно з якою вони просили затвердити укладену ними 11.09.2004 року мирову угоду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.2004 року по справі № 8/127 мирову угоду від 11.09.2004 року, укладену між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та ВАТ „Миколаївгаз”, в процесі судового провадження по справі № 8/127 затверджено. Провадження у справі припинено.

Відповідно до пункту 2 мирової угоди, ВАТ „Миколаївгаз” зобов'язалося сплатити суму боргу в розмірі 37601779,92 грн. починаючи з 01.09.2004 року по 01.09.2014 року, шляхом щомісячного перерахування коштів в порядку передбаченому графіком погашення заборгованості.

Згідно графіку погашення заборгованості, за період з 02.10.2006 року по 02.11.2010 року, відповідач повинен був сплатити 15354 060,33 грн.

Між тим, ВАТ „Миколаївгаз” умови мирової угоди виконало частково, погасивши заборгованість за період з вересня 2006 року по листопад 2007 року в розмірі 4973143,80 грн., залишивши несплаченою частину боргу за період з грудня 2007 року по жовтень 2010 року, що складає 10380916,53 грн.

09.11.2010 року ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулася до Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.09.2004 року у справі № 8/127.

Постановою старшого державного виконавця Губяк С.В. від 06.12.2010 року позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі невідповідності виконавчого документа вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, стягнення на його користь з ПАТ „Миколаївгаз” штрафних санкцій та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В силу ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного та господарського законодавства має бути виконаний саме за правилами Цивільного та Господарського кодексів України.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України також визначають, що господарські зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин і сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статут товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інші законодавчі акти.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Таким чином, мирова угода, хоча і є правочином, проте після її затвердження ухвалою господарського суду направлена не на зміну або припинення цивільно-правових відносин, а на обов'язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди.

Згідно розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року (із змінами і доповненнями), у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, інша сторона не позбавлена права звернутися до суду на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди при умові, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст.19 Закону України „Про виконавче провадження”.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалося жодною із сторін під час розгляду справи, умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 14.09.2004 року у справі № 8/127, ВАТ „Миколаївгаз” не виконало, а саме не виконало зобовязання перед ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про задоволення грошових вимог у розмірі 10380916,53 грн., у зв'язку з чим ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ВАТ „Миколаївгаз”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Справи № 5016/14/2011 та № 12/190/09 містять різні, як підставу, так і предмет позовних вимог. Так, предметом позову у справі № 5016/14/2011 є спонукання до виконання умов мирової угоди, на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області від 14.09.2004 року у справі № 8/127, якою було затверджено мирову угоду між сторонами. В свою чергу, предмет позову у справі № 12/190/09 було стягнення боргу та штрафних санкцій на підставі мирової угоди, як окремого правочину в розумінні Цивільного кодексу України.

Позов у даній справі подано ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в межах трирічного строку позовної давності. Так, вимога про стягнення боргу заявлена за період з грудня 2007 року по жовтень 2010 року, зобов'язання по сплаті якої, згідно графіку погашення заборгованості, виникло з 02.01.2001 року по 02.11.2010 року. Отже, перебіг строку позовної давності по стягнення заборгованості за грудень 2007 року спливає 02.01.2011 року, але ж позов складено 29.12.2010 року та надіслано до суду 30.12.2010 року тобто до спливу такого строку. Крім того, в порушення статті 267 ЦК України, ПАТ „Миколаївгаз” взагалі в місцевому господарському суді не заявляло про застосування строку позовної давності.

ПАТ „Миколаївгаз” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2011 року по справі № 5016/14/2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Миколаївгаз” без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Рішення господарського суду Миколаївської області від „17” березня 2011 року по справі № 5016/14/2011 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” залишити без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Повний текст постанови

складено „11” травня 2011 року.