Постанова № 15155902, 21.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

21.04.11 Справа № 5015/412/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Траст Тер» №ю-381 від 10.03.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 28.02.2011р. у справі № 5015/412/11

за позовом приватного підприємства «Траст Тер», м.Львів

до відповідача державного територіально-галузевого об?єднання «Львівська залізниця», м.Львів

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів

про зобов?язання відповідача повернути заявку, подану на реєстрацію залізничних вагонів, як таку, що не була належним чином перевірена

за участю представників:

від позивача та третьої особи не з?явився

від відповідача Янковська І.М.

Права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2011р. у справі №5015/412/11 (суддя Т.Рим) в позові приватного підприємства (далі-ПП) «Траст Тер»до державного територіально-галузевого об?єднання (далі-ДТГО) «Львівська залізниця», за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Компанія «Лізинговий дім», про зобов?язання відповідача повернути заявку, подану на реєстрацію залізничних вагонів, як таку, що не була належним чином перевірена – відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що законодавством та договором не передбачено вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів; позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Дане рішення оскаржується позивачем у справі, оскільки, на його думку, рішення суду є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2010р. у справі №22/241 встановлено факт розірвання договору, а також безпідставно встановлено факт преюдиційності рішення №22/241 при вирішення даної справи; висновки суду про те, що на момент подання заявки договір фінансового лізингу був припинений (розірваний) і реєстрація залізничних напіввагонів із зняттям ознак оренди відбулась правомірно, не відповідають обставинам справи. Також, на думку скаржника, судом не з’ясовано всі обставини справи щодо перевірки заявки і доданих до неї документів, зокрема, документів права власності, акту огляду технічного стану та інших документів, визначених п.2.2. Правил реєстрації власних вантажних вагонів.

Відповідач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.96) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність прийнятого рішення.

Позивач та третя особа участь представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду сарави, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копій ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р. адресатам (а.с.79-82).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за доцільне розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи, на підставі матеріалів справи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

11.03.2008р. між ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” (лізингодавець по договору, третя особа у справі) та ПП “ТрастТер” (лізингоодержувач по договору, позивач у справі) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 396/0308, за умовами якого лізингодавець передав позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - напіввагони 4-вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3-х штук згідно з додатком №1 до договору (специфікації), термін дії договору встановлено з моменту оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу по 27.02.2013р. (а.с.8-16).

У зв’язку з достроковим припиненням договору № 396/0308 фінансового лізингу (оренди) від 11.03.2008р., ПП “ТрастТер” передав, а ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” прийняв напіввагони 4-вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості трьох штук (№ 56263122, № 56263130, № 56263148), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками ПП “ТрастТер” та ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” актом прийому–передачі майна від 01.07.2009р. (а.с.59).

У зв’язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу, ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», як власник даних вагонів, 06.04.2010р. подано Укрзалізниці заявку на реєстрацію (перереєстрацію) власних вантажних вагонів з проханням зняти ознаку оренди в базі Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці (а.с.16).

ПП «ТрасТер», вважаючи, що ДТГО «Львівська залізниця»не здійснювало перевірки заявки ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” від 06.04.2010р. на реєстрацію трьох залізничних на піввагонів, зокрема, на наявність доказів, які б підтверджували факт припинення договору фінансового лізингу, подало позов про зобов?язання ДТГО «Львівська залізниця»повернути заявку, подану на реєстрацію залізничних вагонів, як таку, що не була належним чином перевірена.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду –відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст.16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, законодавством не передбачено вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів шляхом зобов?язання ДТГО «Львівська залізниця»повернути заявку від 06.04.2010р., поданої на реєстрацію залізничних напіввагонів № 56263122, № 56263130, №56263148 (зі зняттям ознаки оренди) до Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці. Договором фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р. також не встановлено такого способу захисту. Відтак, обраний позивачем спосіб захисту з огляду на приписи ст.16 ЦК України, не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.

Окрім того, судова колегія зазначає, що матеріалами справи, зокрема, актом приймання-передачі майна від 01.07.2009р. підтверджено факт дострокового припинення договору фінансового лізингу та повернення вагонів лізингодавцю, тобто позивач за власним розсудом та добровільно здійснив повернення майна відповідачу, що в свою чергу спростовує доводи позивача щодо протиправного вилучення відповідачем предмета лізингу з користування позивача.

Доводи позивача про належне виконання умов договору № 396/0308 від 11.03.2008р. спростовуються постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2010р. у справі №22/241 за участю тих самих сторін, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі №22/241 (а.с.58), якими встановлено факт неналежного виконання ПП “ТрастТер” умов договору №396/0308 від 11.03.2008р. щодо сплати лізингових платежів та факт дострокового припинення договору фінансового лізингу та добровільної передачі предмету лізингу лізингодавцю (а.с.52-54). Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до Порядку реєстрації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв”язку України від 28.09.2004р. № 856, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.10.2004р. за № 1316/9915, реєстрація власних вантажних вагонів здійснюється у випадках, зокрема, передання (прийняття) вагона в оренду та повернення з оренди; після закінчення терміну оренди або дострокового розірвання договору оренди власник вантажних вагонів зобов'язаний подати до ГІОЦ Укрзалізниці через реєструвальний підрозділ заявку на повернення орендованого вагона власнику (п.2.3), що спростовує доводи позивача про здійснення відповідачем протиправної реєстрації 3-х залізничних на піввагонів, так як позивач за власним розсудом та добровільно здійснив повернення майна відповідачу, про що сторони підписали акт прийому-передачі майна від 01.07.2009р., а отже достроково припинили договір фінансового лізингу (оренди) № 394/0308 від 11.03.2008р. Акт прийому-передачі майна від 01.07.2009р., підписаний та скріплений печатками обох сторін договору фінансового лізингу, долучений до заявки на реєстрацію (а.с.16).

Оскільки договір фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008р. достроково припинено сторонами, про що свідчить акт прийому-передачі майна від 01.07.2009р., відтак, станом на день подання заявки позивач жодним чином не мав відношення до залізничних напіввагонів, відтак, дії відповідача щодо прийняття чи відмови у прийнятті заявки ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” та подачі на підставі неї відповідної заявки до ГІОЦ Укрзалізниці жодним чином не можуть порушувати права та охоронювані законом інтереси ПП “ТрастТер”.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2011р. у справі №5015/412/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.