Постанова № 15155833, 05.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2011 № 49/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Попікової О.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №б/н від 20.01.2011 р.

від відповідача:ОСОБА_2 довіреність №8055/0/4-10 від 25.11.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційної скаргиДержавного комітету України з державного матеріального резерву

на рішення

Господарського судуміста Києва

від21.02.2011 р.

у справі№ 49/50 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Фарм”

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 777492,22грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс Фарм” (далі ТОВ “Альянс Фарм”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі відповідач) 767500,00 грн. основного боргу, 8289,25 грн. пені, 17703,22 грн. 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання щодо оплати продукції відповідно до договору від 29.12.2010р. №ЮР 2/1354 пром-2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних і просив суд стягнути лише 767500,00 грн. основної заборгованості.

21.02.2011 р. представник позивача в судовому засіданні подав письмову заяву (а.с. 25) про те, що в позовній заяві помилково було зазначено номер договору “ЮР-2/1354 пром-2010” замість “ЮР-2/1363 пром-2010”, в звязку з чим просив суд розглядати і здійснювати оцінку саме договору від 29.12.2010р. №ЮР-2/1363 пром-2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі №49/50 позов задоволений, стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Фарм” 767500,00 грн. основного боргу, 7 675 грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені і 3% річних провадження припинено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального і процесуального права, а також неповно зясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник стверджує, що місцевим господарським судом не в повній мірі досліджено та оцінено пункт 5.1. договору від 29.12.2010р. №ЮР-2/1363 пром-2010, відповідно до яких поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах, зазначених у повідомленні. Тобто, судом не прийнято до уваги те, що відповідач такого повідомлення позивачу не направляв, а позивач здійснив поставку продукції. Таким чином, суд першої інстанції, на думку відповідача, мав застосувати п. 7.3. договору, відповідно до якого замовник (Держкомрезерв) звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань, якщо це зумовлено недостатністю фінансування видатків замовника з державного бюджету або поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають договору та/або повідомленню замовника. Однак, судом вказаний пункт договору, навіть не досліджувався.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного зясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 05.05.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 05.05.2011 року “Про зміну складу колегії суддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 48/50 колегії суддів у складі: головуюча Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Бондар С.В., РопійЛ.М.

В судовому засіданні 05.05.2011р. представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Присутній представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду І інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 29.12.2010 року між сторонами у справі був укладений договір № ЮР-2/1363 пром-2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобовязувався поставити у 2010 році відповідачу (замовнику) для закладання до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення (далі продукція), а замовник (відповідач) прийняти і оплатити вказану продукцію.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що позивач має поставити відповідачу: шприц одноразового використання 5 мл. кількість 500000 штук вартістю 225000грн.; шприц одноразового використання 10 мл. кількість 500000 штук вартістю 325000грн.; шприц одноразового використання 20мл. кількість 250000 штук вартістю 217500грн. на загальну вартість 767500грн.

Згідно з умовами п. 3.1. договору продукція, яка поставляється до державного резерву згідно даного договору, має бути придатна для тривалого зберігання, якість продукції має відповідати вимогам, які зазначені у додатку до договору.

Умовами пункту 3.3. договору встановлено, що при поставці продукції постачальник (позивач) повинен надати наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію в МОЗ (нотаріально завірена копія); паспорт або сертифікат якості (виробника) на кожну партію продукції, з вказівкою гарантійного терміну зберігання та поміткою “На зберігання” (оригінал); висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (нотаріально завірена копія); сертифікат походження (при умові, якщо продукція завозиться на територію України); доручення або авторизований лист від виробника на право представляти його інтереси на території України, а також на продаж та забезпечення сервісного обслуговування його продукції (оригінал); рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна.

Розрахунки за поставлену продукцію, відповідно до п. 4.1. договору, проводяться відповідачем (замовником) шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок позивача (постачальника) після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного резерву та отримання приймального акту (форми Р-11), відповідно до виставленого рахунку.

Згідно з п. 4.2. договору для оплати, до виставленого рахунку, додаються: приймальний акт, податкова накладна, документи про якість продукції, зазначені в п.3.3. даного договору.

Строк оплати кожної партії продукції має бути проведений протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання відповідачу (замовнику) документів, передбачених у п. 4.2. даного договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року включно (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення у строки та в обсягах зазначених у повідомлені. Кінцевий строк поставки всього обсягу товару до 30.12.2010 р. включно.

Відповідно до п. 5.2. договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО “Комбінат “Салют” (49074, м.Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7).

Згідно з п. 6.1.1. договору замовник (відповідач) зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Умовами пункту 7.3. договору передбачені випадки звільнення замовника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань, а саме: недостатність фінансування видатків замовника з державного бюджету, поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають договору та/або повідомленню замовника.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 29.12.2010 року, відповідно до видаткових накладних №№ АФ-00000945, № АФ-00000946, № АФ-00000947 від 29.12.2010 р. ТОВ “Альянс Фарм” здійснило поставку зазначеної в п. 1.2 договору продукції на загальну суму 767500грн., яка, відповідно до приймальних актів №№25, 26 від 29.12.2010 р. була отримана ДО “Комбінат “Салют”, який був уповноважений відповідачем згідно до умов п. 5.2. договору.

Для оплати поставленого партії продукції, позивач представив відповідачу рахунки-фактури №№АФ-0000085, АФ-0000086, АФ-0000087 від 29.12.2010 р.

Відповідач Державний комітет України з державного матеріального резерву не виконав зобовязання по оплаті вартості поставленої продукції, в звязку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 767500 грн.. в судовому порядку.

Відповідач не погоджуючись з вимогою позивача посилається на умови п.5.1 договору від 29.12.2010р. №ЮР-2/1363 пром-2010 та зазначає, що замовлення, надсилання якого передбачено, як підставу для здійснення поставки, він позивачу не надсилав в звязку з відсутністю фінансування, тому позивач не мав здійснювати поставку продукції.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Абзацем 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали договір, який за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір№ЮР-2/1363 пром-2010 був укладений 29.12.2010 р., при цьому пунктом 5.1. було чітко встановлено, що поставка всього обсягу товару має бути проведена до 30.12.2010 р. включно, тобто протягом одного календарного дня, а остаточний розрахунок за всю продукцію, відповідно до п. 4.3 договору, має бути проведений до 31.12.2010 р.

Крім того, умовами пунктів 1.2. та 5.1. договору № №ЮР-2/1363 пром-2010 чітко вказано найменування та кількість товару, що має поставлятись і обумовлено, що поставка має відбуватись партіями. У пунктах 5.2., 5.5. договору передбачено, що закладення продукції до державного резерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО “Комбінат “Салют”. Факт закладення продукції до державного резерву оформлюється приймальними актами за формою №Р 11, що подається замовнику з відміткою про відповідність якості продукції, скріплений підписом і печаткою УкрНДІ “Ресурс”.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних №№ АФ-00000945, № АФ-00000946, № АФ-00000947 від 29.12.2010 р., рахунків-фактур №№АФ-0000085, АФ-0000086, АФ-0000087 від 29.12.2010 р. вбачається, що позивач поставив відповідачу договірну продукцію, яка була прийнята в нього уповноваженою на те особою ДО “Комбінат “Салют” (п. 5.2. договору), про що складені приймальні акти від 29.12.10 р. форми Р-11. Доказів того, що відповідач, в звязку з не надсиланням позивачу заявки на проведення партії договірної продукції, повернув її позивачу або звертався до останнього з такою пропозицією, Державним комітетом України з матеріального резерву суду не надано, тобто даний товар включений до державного матеріального резерву.

Приймальні акти від 29.12.2010 р. форми Р-11, містять підписи посадових осіб та печатки як ДО “Комбінат “Салют”, так і УкрНДІ “Ресурс”, що передбачено умовами договору поставки та підтверджує факт поставки продукції зазначеної у договорі. Факт поставки позивачем товару на загальну суму 767500грн. за умовами 1.2.. договору не оспорювався з боку відповідача, так само як і факт отримання ним всієї документації до згаданої поставки (як передбачено умовами п. 3.3. договору)

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не дослідив п. 7.4 договору, яким встановлені умови звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним договірних зобовязань також є необґрунтованим, оскільки як вже зазначалось цим пунктом передбачено звільнення відповідача саме від відповідальності за невиконання зобовязань, а не від виконання зобовязання. Та обставина, що рішення місцевого господарського суду не містить посилань на п. 7.4 договору, не може бути підставою вважати, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини, які мають значення для справи, оскільки позивач в процесі розгляду даного спору відмовився від позовних вимог щодо стягнення з позивача сум пені та 3% річних, тобто питання відповідальності боржника за невиконання свого зобовязання взагалі не було предметом спору, а від обовязку оплатити вартість отриманого товару відповідач не звільняється.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що позов ТОВ “Альянс Фарм” про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що судом першої інстанції вірно застосував п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України і припинив провадження в частині позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних, в звязку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. в справі №49/50 залишити без змін.

Справу №49/50 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді

10.05.11 (відправлено)