Рішення № 15155407, 29.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2011 р.Справа № 13/10/5022-522/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Хлібодар", вул. Дичківська, 1А, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740

про cтягнення 173398,09 грн. заборгованості

За участю представників:

позивача: адвокат ОСОБА_2, ордер №1065 від 05.04.2011р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Хлібодар", смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 173398,09 грн. заборгованості, в тому числі: 139472 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 31381,20 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2132,20 грн. пені, 412,68 грн. 3% річних. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8600 грн.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також повідомив суду, що станом на дату розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач витребуваного судом відзиву на позов не подав, участь повноважного представника в засіданні не забезпечив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.64 ГПК України (повідомлення про вручення поштового відправлення представнику ПП "Хлібодар" 18.04.2011р.).

Враховуючи, що у справі міститься достатньо доказів для прийняття рішення, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач мають право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 від 02.02.2006 р., а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2011р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Приватним підприємством "Хлібодар" (Покупець) укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту №15/11, у відповідності до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця матеріально-технічні ресурси (Продукція), а Покупець зобовязався прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.

У розділі 4 договору сторони, зокрема, погодили, що кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту продукцію здійснюється до 01 березня 2011 року.

Відповідно до п.10.4. Договору, останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область, на виконання взятих згідно вищезазначеного договору зобовязань передав, а відповідач (через свого представника Клепач О.Є.) прийняв продукцію (пшениця в кількості 60640 кг на суму 139472 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 15 від 15.02.2011р. на суму 139472 грн., підписаною представниками сторін.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як такі, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як стверджує позивач, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобовязання по договору поставки продукції на умовах товарного кредиту від 15.02.2011р. в частині своєчасного проведення розрахунку за отриману в кредит продукцію належним чином не виконав, у звязку з чим заборгованість ПП "Хлібодар" перед позивачем станом на дату розгляду справи в суді склала 139472 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач заперечень проти позову не подав, як і не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості, а тому позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, с. Великі Дедеркали, Шумський район, Тернопільська область, щодо стягнення з Приватного підприємства "Хлібодар", смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 139472 грн. заборгованості за поставлену продукцію підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та не спростовані відповідачем.

Як передбачено п.4.3. Договору від 15.02.2011 року, за користування товарним кредитом Покупець виплачує Постачальнику процентну ставку в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої Продукції за кожен день. Процентна ставка нараховується в кінці кожного місяця користування товарним кредитом з моменту фактичного отримання Покупцем Продукції до моменту повного розрахунку з Постачальником.

У звязку з вищенаведеним, позивачем правомірно заявлено до стягнення 31381,20 грн. процентів за користування товарним кредитом за період з 15.02.2011р. по 31.03.2011р., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

Крім того, пунктом 6.2. Договору поставки продукції на умовах товарного кредиту від 15.02.2011 р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання Покупцем своїх зобовязань у відповідності до п.п. 4.2 та 4.3 даного договору в обумовлений термін, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожну добу прострочки.

Згідно розрахунку позивача, за несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 2132 грн. за період з 01.03.2011р. по 05.04.2011р. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення 412,68 грн. 3% річних за період з 01.03.2011р. по 05.04.2011р. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8600 грн. понесених витрат на правову допомогу адвоката. В підтвердження понесених витрат долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008р., договір № 01/01-11 про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування від 01.01.2011р., копію акту №5 від 05.04.2011р. виконаних робіт до Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування від 01.01.2011р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 05.04.2011р. про сплату 8600 грн..

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката. Стаття 49 цього кодексу встановлює, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Як зазначено у п.11. Інформаційного листа Вищого Господарського суду України №01-8/155 від 13.02.2002р. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" та п.п.11, 12 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 14.12.2007р. "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

За даних обставин справи, суд вважає правомірним та обґрунтованим відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4000 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до вимог ст.ст.44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Хлібодар", вул. Дичківська, 1А, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, код 32750338, на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід код НОМЕР_1: 139472 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 31381 (тридцять одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 20 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 20 коп. пені, 412 (чотириста дванадцять) грн. 68 коп. 3% річних, 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката, 1733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 98 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного рішення 04 травня 2011р., через місцевий господарський суд.

СуддяС.Г. Стопник