Рішення № 15154489, 05.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" травня 2011 р. Справа № 12/5007/19/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" (м.Рівне)

до Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (м. Житомир)

про стягнення 6294,00 грн. заборгованості, 608,62 грн. пені, 178,47 грн. 3% річних, 502,75 грн. інфляційних втрат

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 7583,84грн., з яких: 6294,00грн. - основний борг, 608,62грн. - пеня, 178,47грн. 3% річних, 502,75грн.- інфляційні втрати.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином через повноважного представника, який приймав участь в судовому засіданні, яке відбулось 12.04.11.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, при причини його неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47).

Враховуючи, що позивача та відповідача належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.10р. між Приватним благодійним науково-виробничим підприємством "Промсвіт" (замовник, відповідач) та Закритим акціонерним товариством " Агроресурс" (виконавець, позивач), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Агроресурс", було укладено договір №1 про надання послуг (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався виконати ремонт котла опалювального " Рівнетерм 96Х" , а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити роботи на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору, виконані роботи оформляються Актом здачі приймання виконаних робіт і підписуються обома сторонами.

Пунктом 2.1 Договору, сторони визначили, що загальна вартість по договору становить 6294,00грн., з яких: 5838,00грн.- вартість теплообмінника, 456,00грн. - вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2 Договору позивач зобов'язався виконати ремонтні роботи в термін до 01.03.10р., а відповідач відповідно до п. 2.3 зобов'язався оплатити виконані роботи в термін до 15.03.10р. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач свої зобов'язання за договором по ремонту котла опалювального виконав у повному обсязі та у встановлені договором строки, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт по договору № 1 від 26.02.10р.(а.с. 10).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт у строк до 15.03.10р. не виконав, у зв'язку з чим позивачем 17.09.10р. за № 541а та 29.10.10р. за № 656 були направлені претензії з вимогою погасити заборгованість у розмірі 6294,00грн. (а.с 15,16).

Однак відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що за недотримання строків оплати , визначених п. 2.3 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 3. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.2. Договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем заявлено до стягнення з відповідача 608,62грн. пені.

Також, згідно ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано до стягнення 502,75грн. інфляційних за період з березня 2010 року по січень 2011 року та 178,47 грн. 3% річних за період з 15.03.10р. по 24.02.11р..

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору № 1 від 26.02.10р. про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст. 902 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджено, зокрема, підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних робіт по договору № 1 від 26.02.10р., що позивачем виконані роботи по наданню послуг з ремонту котла опалювального на загальну суму 6294,00грн. (а.с.10).

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується оплатити виконані роботи в термін до 15.03.10р.

Однак, у встановлені строки відповідач розрахунки не провів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6294,00грн. Докази проведення відповідачем розрахунків на вказану суму в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 6294,00грн. обґрунтовані, підтверджені належними доказами, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникли між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт ( зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського - господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі ч.1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 3.2. Договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 15.03.10р. по 15.09.10р., тобто за 185 днів - 608,62грн. пені.

Проте судом встановлено, що при нарахуванні пені за несвоєчасно проведені розрахунки, позивачем допущено арифметичну помилку і період нарахування пені використано більший на один день, ніж передбачено ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, судом самостійно здійснено обрахунок пені, яка, виходячи з суми боргу та періоду нарахування становить 590,86 грн. (борг - 6294,00грн., період нарахування з 15.03.10р. по 14.09.10р.= 184 дні. Пеня - 590,86 грн).

Таким чином, в частині стягнення пені задоволенню підлягає вимога на суму 590,86 грн.

В частині стягнення пені в сумі 17,76 грн. (608,62 грн. - 590,86 грн.) слід відмовити, як заявленій безпідставно.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування інфляційних.

Як встановлено вище, відповідач мав провести розрахунки до 15.03.10р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись з наступного місяця за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2010 року.

Натомість, позивач застосував індекс інфляції, що був визначений у березні 2010 року, тобто у місяці, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити виконані роботи. Крім цього, позивачем не враховано показники рівня дефляції у квітні-липні 2010 року.

За розрахунком суду, інфляційні становлять 331,87грн. (борг - 6294,00грн. Період нарахування з квітня 2010 року по січень 2011 року. Інфляційні 331,87грн.).

Таким чином, до стягнення заявлено на 170,88 грн. інфляційних нарахувань більше (502,75 грн. - 331,87грн.).

Отже, в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволенню підлягає вимога в сумі 331,78грн. В частині стягнення 170,88 грн. суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд вважає його обґрунтованим та вірним, тому вимога про стягнення з відповідача 178,47грн. трьох відсотків річних є такою, що заявлена відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин позов обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає частковому задоволенню на суму 7395,20 грн., з яких: 6294,00грн. основного боргу, 331,87 інфляційних нарахувань, 178,47 грн. три відсотки річних, 590,86 грн. пені.

В частині стягнення 17,76 грн. пені та 170,88 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити за їх безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22,33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного благодійного науково-виробничого підприємства "Промсвіт", 10001, м.Житомир, вул. Народицька 15 кв. 64, код 32265282

на користь Приватного акціонерного товариства "Агроресурс", 33001, м.Рівне, вул. Нижньодворецька, буд. 35, код 24175498

- 6294,00грн. - основного боргу;

- 331,87грн.- інфляційних нарахувань;

- 178,47грн. - три відсотки річних;

- 590,86 грн. - пені;

- 99,46 грн. державного мита

- 230,13 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 11 травня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -позивачу (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід)