Рішення № 15154424, 11.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.11 р. Справа № 7/42

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк

До відповідача: Комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” м.Красноармійськ

Предмет спору: стягнення заборгованості 2178 679,61 грн., пені в сумі 53862,18 грн., інфляційних 21 786,80 грн., 3% річних 10 392,23 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довір.

від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” м.Красноармійськ про стягнення заборгованості 2178 679,61 грн., пені в сумі 53862,18 грн., інфляційних 21 786,80 грн., 3% річних 10 392,23 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-16(10)Б від 14.10.2010р.; акти передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 31.10.2010р., 30.11.2010р., 31.12.2010р.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач суму основного боргу визнав, проти нарахування інфляційних заперечив, посилаючись на невірний розрахунок цієї суми позивачем, проти пені та 3% річних заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, на відсутність вини у виникненні боргу та на приписи Законів України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. №554-ІV та „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року” від 20.12.2006р. N498-V.

Також відповідач надав клопотання № 12/333 від 12.04.2011р. про зменшення розміру стягуваної пені та розстрочку виконання рішення на 1 рік.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-16(10)Б від 14.10.2010р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2010р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п.10.1 Договору).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник(позивач) зобовязується поставити покупцеві (відповідачу) природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору.

Якість газу, умови здійснення оплати, поставки товару визначені сторонами у розділах 2, 4 та 5 Договору.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 7 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 17 та до 27 числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 Договору).

Ціна за 1000 м3 природного газу 2187, 20 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ 20% та збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% (п.3.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором у жовтні-грудні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ у загальній кількості 14725,047 тис. м3, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами приймання-передачі за вказаний період, підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобовязання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий у спірний період природний газ в сумі 2178679, 61 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума заборгованості за спірний період у розмірі 2178679, 61 грн., яка є доведеною матеріалами справи, визнаною відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.11.2010р. по 10.03.2011р. 3% річних в сумі 10392, 23 грн. та за січень 2011р. інфляційні в сумі 21786, 80грн.

Оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань, з огляду на той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

На підставі наведеного вище, а також враховуючи приписи чинного законодавства та умови Договору, судом перераховані 3% річних та інфляційні, які відповідно складають:

3% річних 10416, 53 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 10392, 23 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

інфляційні 0,00 грн. (Згідно розрахункам позивача, борг за грудень 2010р. в сумі 2178679, 61 грн., на який нараховані інфляційні, згідно п.4.1 Договору виник лише 20.01.2011р. Під час застосування індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а на цілий місяць; таким чином, умовно треба вважати, що сума заборгованості, що виникла за період з 1 по 15 числа місяця індексується з урахуванням саме цього місяця, а за період з 16 по останнє число місяця не індексується взагалі).

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10392, 23 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги про стягнення інфляційних (у повному обсязі) задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3.1 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 53862, 18 грн. за період з 20.11.2010р. по 10.03.2011р.

Відповідач вимоги щодо стягнення з нього суми пені заперечив з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також посилаючись на відсутність вини у виникненні боргу та на приписи Законів України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. №554-ІV та „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року” від 20.12.2006р. N498-V.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. №554-ІV, заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Пунктом 1 ст.6 „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. №554-ІV передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 липня 2003 року.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року” від 20.12.2006р. N498-V, заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася станом на 1 грудня 2006 року, перед надавачами зазначених послуг реструктуризується у порядку, визначеному Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".

Датою набрання чинності даного Закону України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року” від 20.12.2006р. N498-V є дата його опублікування - 10.01.2007р.

З матеріалів справи та пояснень представників як позивача так і відповідача вбачається, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла у жовтні-грудні 2010р.

За наведених обставин, приписи вищевказаних Законів України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003р. №554-ІV та „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року” від 20.12.2006р. N498-V не поширюється на взаємовідносини, які є предметом спору по цій справі.

На підставі вищенаведеного, враховуючи той факт, що у зазначений в розрахунку пені період у відповідача існувала заборгованість, судом здійснено перерахунок суми пені у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства та пеня складає 53818, 80 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 20%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, невідповідність діючих тарифів собівартості теплової енергії, на те, що кредиторська заборгованість, згідно довідки за перший квартал 2011р. складає 29998,8 тис грн. та дебіторська на 01.04.2011р. 17124926,42 грн., а також на той факт, що підприємство надає комунальні послуги та є збитковим.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що його підприємство також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно звіту про фінансові результати за 2010 рік є збитковим підприємством, згідно відповідних довідок кредиторська заборгованість складає 29998,8 тис.грн., дебіторська заборгованість 17124926,42 грн., а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 43055, 04 грн.

Вимоги про стягнення пені в сумі 10763, 76 грн. задоволенню не підлягають у звязку із зменшенням розміру стягуваної пені судом.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання розстрочення виконання рішення на 1 рік.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що підприємство надає комунальні послуги та є збитковим.

Позивач заперечує проти надання розстрочки виконання рішення, посилаючись на той факт, що його підприємство також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та той факт, що за клопотанням відповідача судом вже зменшено розмір штрафних санкцій (пені), суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про надання розстрочення виконання рішення на 1 рік задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк до Комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” м.Красноармійськ про стягнення заборгованості 2178 679,61 грн., пені в сумі 53862,18 грн., інфляційних 21786,80 грн., 3% річних 10 392,23 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Красноармійськтепломережа” (85300, Донецька обл.., м.Красноармійськ, вул.Дніпропетровська, 4-а, р/р 26031301246 у філії Ощадбанка 2863, МФО 394233, ЗКПО 32213475) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України у м.Донецьк, МФО 335106, ЗКПО 25987823) заборгованість у сумі 2178 679,61 грн., 3% річних у сумі 10392, 23 грн., пеню у сумі 43055, 04 грн., державне мито у сумі 22428,91грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,73 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.05.2011р.

Суддя Сгара Е.В.