Рішення № 15154336, 10.05.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2011 р.

Справа № 5004/352/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго", м.Луцьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м.Луцьк

про стягнення 11 494,93 грн.

Суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 19/26-1155 від 04.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність № 724-19 від 16.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго"- звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 11494,93 грн., в тому числі 8610,00 грн. коштів, нараховані у звязку з інфляцією за березень 2009р. та 2884,93 грн. 3% річних за період з 01 лютого 2009р. по 31 березня 2009р. включно.

Свої позовні вимоги в позові, в поясненнях на відзив від 27.04.2011р. №44/561, в судовому засіданні обґрунтовує наступним:

31.08.2004 року між ВАТ „Волиньобленерго" та ТзОВ КБ „Західінкомбанк", правонаступником якого відповідно до п. 1.1 Статуту є ПАТ „Західінкомбанк", було укладено договір банківського рахунку.

06.02.2009 року ВАТ „Волиньобленерго" подало до відповідача платіжне доручення № 27 про перерахування податку на прибуток згідно з декларацією за 2008 рік в сумі 500 000 грн., одержувачем якого є Держбюджет м. Луцька.

Платіжне доручення № 27 установою банку не було виконано.

Повідомленням № 51 від 12.02.2009 р. ТзОВ КБ „Західінкомбанк" сповістив ВАТ „Волиньобленерго" про неможливість виконання вищевказаного розрахункового документа у зв'язку із відсутністю/недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

18.02.2009 р. ВАТ „Волиньобленерго" було подано до банку платіжне доручення № 29 від 18.02.2009 р. про перерахування податку на додану вартість згідно з декларацією за січень 2009 року в сумі 115 000 грн., одержувачем якого є Держбюджет м. Луцька.

Платіжне доручення № 29 від 18.02.2009 р. установою банку також не було виконано.

Згідно повідомлення № 120 від 19.02.2009 р. платіжне доручення № 29 від 18.02.2009 р. банком не виконано у зв'язку з тим, що на кореспондентському рахунку немає/недостатньо коштів.

Відповідачем було порушено зобов'язання, яке передбачене умовами п.п. 2.3.1 п.2.3 договору банківського рахунку від 31.08.2004 р. щодо виконання переказу коштів з рахунку ВАТ „Волиньобленерго" відповідно до наданих розрахункових документів.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2010 р. по справі № 01/53-64 встановлений факт порушення ПАТ „Західінкомбанк" зобов'язання, яке визначене умовами п.п. 2.3.1 п.2.3 договору банківського рахунку від 31.08.2004 р., і відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу, даний факт не потребує повторного доведення.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На даний час зобов'язання, яке визначене умовами п.п. 2.3.1 п.2.3 договору банківського рахунку від 31.08.2004 р. відповідач не виконав.

ВАТ „Волиньобленерго" відкликало платіжні доручення № 27 від 06.02.09 р. та № 29 від 18.02.10 р. лише після подання заяви від 09.03.10 р. № 15/44-728 про закриття поточного рахунку, подача якої виключила необхідність перебування вищевказаних платіжних доручень № 27 та № 29 в установі банку, оскільки дані платіжні доручення не були виконані останнім протягом більш як одного року.

Грошова природа даного зобов'язання випливає зі змісту ст. 1070 ЦК України, де зокрема зазначено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Первинно подані ВАТ „Волиньобленерго" платіжні доручення № 27 та № 29 були спрямовані до відповідача з єдиною метою - погашення грошового зобов'язання перед Держбюджетом, а саме - сплати податку на прибуток товариства. Фактично банк був зобов'язаний здійснити платіж до Державного бюджету на умовах та в строки, які визначені договором банківського рахунку. Порушення банком даного зобов'язання викликало виникнення у ВАТ „Волиньобленерго" необхідність організації додаткових зусиль та непередбачуваних бюджетом товариства фінансових затрат з метою все-таки виконання свого зобов'язання перед Державним бюджетом. В даному випадку платіж є визначальним елементом у структурі грошового зобов'язання. Засобом платежу досягається мета, спрямована на одержання грошей і тим самим здійснення погашення грошового боргу.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Інфляційні нарахування здійсненні ВАТ "Волиньобленерго" - це сума збитків (втрати), що пов'язані із знеціненням національної грошової одиниці, яких зазнав позивач через невиконання зобов'язання банком.

3% річних - це плата за користування грошовими коштами.

Крім того, в судовому засіданні 05.05.2011р. представник позивача звернувся з усним проханням направити повідомлення в правоохоронні органи щодо порушень допущених банком.

Дане прохання залишено судом без задоволення як необґрунтоване.

Відповідач в судовому засіданні, у відзиві від 04.04.2011р. №1235-19, в запереченні від 04.05.2011р. №1586-19 позов заперечив, вказав, що 31.08.2004 року між КБ „Західінкомбанк" ТзОВ (Банк) та ВАТ „Волиньобленерго" (Клієнт) укладено договір банківського рахунку, відповідно до якого Банк відкрив Клієнту рахунок в національній валюті та здійснював по ньому всі види розрахунково-касових операцій у відповідності до вимог цього договору, нормативних актів Національного банку України та законодавства України.

06 лютого 2009 року позивач подав до Банку платіжне доручення № 27 на суму 500 000 грн., а також 18 лютого 2009 року - платіжне доручення № 29 на суму 115 000 грн.

Разом з тим, Клієнт листом від 9 березня 2010 року № 15/44-729 самостійно відкликав зазначені платіжні доручення № 27 і № 29.

09.03.2010 р. Клієнт подав до Банку заяву про закриття рахунку та платіжне доручення № 5538 від 09.03.2010 р. про перерахування залишку коштів у зв'язку із закриттям поточного рахунку в сумі 614 905,07 грн. з рахунку Клієнта, відкритого в ПАТ „Західінкомбанк" на рахунок, відкритий в іншому банку.

У зв'язку з невиконанням вимог Клієнта про закриття його поточного рахунку та про перерахування коштів за платіжним дорученням № 5538 від 09.03.2010 р., Господарським судом Волинської області 20.05.2010 р. по справі № 01/53-64 частково задоволено позов ВАТ „Волиньобленерго" та зобов'язано ПАТ "Західінкомбанк»перерахувати залишок коштів в розмірі 615 010,98 грн. з поточного рахунку ВАТ „Волиньобленерго" № 260033045755, відкритого у ПАТ "Західінкомбанк», на поточний рахунок ВАТ „Волиньобленерго" № 260053031459, відкритого у філії ВОУ ВАТ „Ощадбанк", МФО 303398; зобов'язано ПАТ "Західінкомбанк» закрити поточний рахунок № 260033045755, відкритий у ПАТ "Західінкомбанк»; у задоволенні позову про стягнення з відповідача 12 299,05 грн. пені відмовити; стягнуто судові витрати.

Тобто між сторонами існував немайновий спір.

Вказав, що вимога позивача про стягнення з Банку 8 610,00 грн., що нараховані у зв'язку з інфляцією та 2 884,93 грн. - 3% річних є безпідставною, оскільки зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування, в тому числі перерахувати залишок коштів чи закрити поточний рахунок клієнта не є грошовим зобов'язанням банку перед клієнтом, тому взагалі безпідставно застосовувати до Банку в даному випадку ч. 2 ст. 625 ЦК України та сплачувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; відсутній борг (прострочена сума, грошове зобов'язання) Банку перед Клієнтом у розмірі 500 000,00 грн. та 615 000,00 грн., з яких позивач здійснює розрахунок індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 30.12.1999 року, укладеним між Банком та ВАТ „Волиньобленерго", не передбачено такої відповідальності Банку у вигляді 3% річних чи індексу інфляції за невиконання/несвоєчасне виконання своїх зобов'язань по здійсненню розрахунково-касового обслуговування.

Крім того, зазначив, що грошове зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі укладеного між сторонами договору банківського рахунку від 31.08.2004 року Банк зобов'язувався здійснювати розрахункові операції по рахунках Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.3.1. Договору), а не сплачувати Клієнту гроші.

Банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції по банківському рахунку Клієнта, а не сплачувати Клієнту власні кошти.

Тому, у випадку не виконання платіжних доручень банком, мова йде не про грошове зобов'язання (сплатити кошти), а про зобов'язання вчинити певну дію (виконати певні платіжні доручення)!

А предметом договору банківського рахунку є не гроші, як безпідставно вважає позивач, а здійснення розрахункових операцій по рахунку Клієнта.

Отже, не слід ототожнювати поняття „стягнення коштів" із поняттям „зобов'язання перерарахувати кошти згідно платіжних доручень, або виконати платіжні доручення".

У випадку не виконання платіжних доручень Клієнта, відсутній борг Банку (прострочена сума, грошове зобов'язання), Банк не зобов'язувався сплачувати власні кошти Клієнту в розмірі 500 000,00 грн. та 615 000,00 грн., з яких позивач здійснює розрахунок індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Банк не оспорює права власності на кошти, які знаходяться на поточному рахунку самого Клієнта, ці кошти належать Позивачеві та не можуть бути стягнуті з ПАТ „Західінкомбанк".

Клієнт, згідно договору та норм цивільного законодавства, може зобов'язати Банк виконати платіжні доручення чи здійснити інші розрахунково-касові операції у відповідності до вимог законодавства України, але не стягнути кошти, які знаходяться у Клієнта на його ж поточному рахунку.

Тобто, відсутнє грошове зобов'язання Банку перед позивачем, у випадку невиконання якого можна було б застосовувати ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як, судом встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Волиньобленерго”від 24.03.2011р. Відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго", що підтверджується копією Статуту, доданого до матеріалів справи.

Відповідно до ст.. 25 ГПК України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадій судового процесу.

Тому суд приходить до висновку, що слід в результаті процесуального правонаступництва замінити позивача по справі Відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

в с т а н о в и в:

31.08.2004 року між ВАТ “Волиньобленерго” (рпвонаступником якого є ПАТ "Волиньобленерго") та ТзОВ КБ “Західінкомбанк” (правонаступником якого є ПАТ “Західінкомбанк”), було укладено договір банківського рахунку.

Згідно п.п. 1.1.1. п. 1.1 договору банківського рахунку від 31.08.2004р. Банк відкриває клієнту рахунки в національній та іноземній валютах та здійснює по них всі види розрахунково-касових операцій у відповідності до вимог цього договору, нормативних актів Національного банку України та законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору від 31.08.2004р. Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, а в силу п. 2.2.2 позивач має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.

Згідно п.п. 2.3.1 п. 2.3 Банк зобов'язався здійснювати розрахункові операції по рахунках Клієнта відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.

06.02.2009 року ВАТ “Волиньобленерго” подало до відповідача платіжне доручення N27 про перерахування податку на прибуток згідно з декларацією за 2008 рік в сумі 500 000,00 грн., одержувачем якого є Держбюджет м. Луцька.

Платіжне доручення N27 від 6.02.2009р. установою банку не було виконано.

Повідомленням №51 від 12.02.2009р. КБ “Західінкомбанк”сповістив позивача про невиконання розрахункового документа у звязку з відсутністю/недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

18.02.2009 року позивачем подано до банку платіжне доручення №29 від 18.02.2009р. про перерахування податку на додану вартість згідно з декларацією за січень 2009 року в сумі 115000 грн., одержувачем якого є Держбюджет м. Луцька.

Платіжне доручення №29 від 18.02.2009р.установою банку також не виконано.

Згідно з повідомленням №120 від 19.02.2009р. платіжне доручення №29 від 18.02.2009р. банком не виконано у звязку з тим, що на кореспондентському рахунку немає/ недостатньо коштів.

У період з 13.02.09 р. по 12.02.10 р. в ТзОВ КБ „Західінкомбанк" було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Після закінчення повноважень тимчасової адміністрації та скасування введеного мораторію, ВАТ „Волиньобленерго" 09.03.10 р. повторно звернулося до банку із заявою № 15/44-728 про закриття поточного рахунку, а листом № 15/44-729 від 09.03.10 р. було відкликано платіжні доручення № 27 від 06.02.09 р. та № 29 від 18.02.09 р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2010р. у справі №01/53-64 постановлено зобовязати Публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” перерахувати залишок коштів в розмірі 615010 грн. 98 коп. з поточного рахунку Відкритого акціонерного товариства “Волиньобленерго” № 260033045755, відкритого у ПАТ “Західінкомбанк”, на поточний рахунок відкритого акціонерного товариства “Волиньобленерго” № 260053031459 у філії ВОУ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 303398 та зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк” закрити поточний рахунок №260033045755 Відкритого акціонерного товариства “Волиньобленерго”в ПАТ “Західінкомбанк”, МФО 303484.

Однак відповідачем рішення господарського суду не виконано.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України, та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок договору та закону, дії відповідача свідчать про те, що він відмовився від взятих на себе зобовязань.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 3 ст.. 1066 ЦК України Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст.. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»передбачені правила щодо обчислення строків переказу й зарахування грошових коштів на рахунки клієнта банку. Міжбанківський переказ виконується у строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконуються в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів. Банк зобов'язаний виконати доручення, клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день. його надходження. В разі надходження розрахункового документа: клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційною часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їхні клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання доручень клієнтів.

Нормою ст. 1073 ЦК України передбачені правові наслідки,неналежного виконан ня банком операцій за рахунком клієнта. При цьому вони виникають у таких випадках:

- банком порушено; порядок зарахування грошових коштів на рахунок клієнта (тобто, кошти зараховані пізніше наступного дня після одержання відпо відного платіжного документа);

кошти безпідставно списані банком з рахунка клієнта;

банк порушив розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка.

При вчиненні будь-якого з названих порушень банк має негайно (в день ви явлення порушення) після виявлення порушення відповідно зарахувати суму на рахунок клієнта або перерахувати грошові кошти з його рахунка належному отримувачеві. Якщо при цьому відбулось прострочення банком операцій за рахунком, у клієнта з'являється підстава вимагати відповідно до ст. 625 ЦК сплати процентів, та згідно зі ст. 623 ЦК відшкодування завданих збитків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні, з відповідача слід стягнути згідно розрахунку позивача 11494,93 грн., в тому числі 8610,00 грн. коштів, нараховані у звязку з інфляцією за березень 2009р. та 2884,93 грн. 3% річних за період з 1 лютого 2009р. по 31 березня 2009р. включно.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи і не можуть бути взяті судом до уваги.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 114,94 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1066, 1073, 1074 Цивільного кодексу України , ст.ст. 25, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. Замінити в результаті процесуального правонаступництва позивача по справі Відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго".

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк”, м.Луцьк, пр.-т Перемоги, 15 (код 19233095) на користь Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго", м.Луцьк, вул.Єршова, 4 (р/р260053031459 у філії ВОУ ВАТ "ДОБУ", м.Луцьк, МФО 303398, код ЄДРПОУ 00131512) - 11494,93 грн., в тому числі 8610,00 грн. коштів, нараховані у звязку з інфляцією та 2884,93 грн. 3% річних та 114,94 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

10.05.11