Постанова № 1515365, 08.01.2008, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "08" січня 2008 р., 09 год. 50 хв., м. Чернігів Справа № 6/395/1

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі Кузьміні М.М.

за участю представників

позивача: Личман О.В., довіреність № 99/06 від 04.01.2008р.

відповідача: не з”явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки,

вул. 1 Травня, 48-А, м. Прилуки

до Фізичної особи -підприємцяОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 185,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Подано позов до Фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 про стягнення 185,82 грн. заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла за 1 квартал 2005 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, судова повістка з додатком, направлена за зазначеною в позовній заяві адресою, повернута відділенням зв'язку з відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (далі -відповідач) зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Прилуки як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа 26.05.2003р. за №5953.

За період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. відповідач працював на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).

20.12.2006р. управлінням Пенсійного фонду України в м. Прилуки було проведено розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по СПД ОСОБА_1, які не надійшли на рахунок управління, але зараховуються у складі єдиного податку за результатами підприємницької діяльності за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р., за результатами якого складено Акт-розрахунок № 42 від 20.12.2006р.

Як вбачається із даного акту-розрахунку, розрахунок сум фіксованого внеску, який підлягає сплаті за результатами підприємницької діяльності за І квартал 2005 року та сум частини податку, що не надійшли на рахунки Фонду, але підлягають зарахуванню в рахунок сплати страхових внесків, проводиться відповідно до ст. 1 Закону № 3383-IV, з метою ліквідації суперечностей, які виникли у зв'язку з дією Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV та Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV.

В акті зазначено, що відповідач повинен був сплатити фіксований розмір страхового внеску: в січні 2005 року -83,84 грн., в лютому 2005 року -83,84 грн., в березні 2005 року -81,14 грн., усього на загальну суму 248,82 грн. Відповідачем за даний період було сплачено 150,00 грн. фіксованого податку, з яких 63,00 грн. (42% від сплаченої суми) зараховується в рахунок сплати страхових внесків, а належить до сплати фіксованого розміру страхового внеску за період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р. - 185,82 грн.

За результатами проведеного розрахунку зараховано єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків за суб'єкта підприємницької діяльності, як платника, 63,00 грн. Належить до сплати фіксованого розміру страхового внеску за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. -185,82 грн. (248,82- 63,00).

Вищевказаний Акт-розрахунок був отриманий відповідачем особисто 28.12.2006р.

Таким чином заборгованість ОСОБА_1 по сплаті фіксованого розміру страхового внеску за 1 квартал 2005 року становить 185,82 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі -Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Вищевказані особи являються страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону № 1058 встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV було встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належить у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок.

Частиною 5 цієї ж статті було установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом № 1058, на місяць на кожну особу.

Визначення поняття „мінімальний страховий внесок” наведено у ст. 1 Закону № 1058 -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Враховуючи положення п. п. 2 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, п. 2 ст. 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-ІV (щодо встановлення з 01.01.2005р. розміру мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць), фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для відповідача був встановлений в сумі 83,84 грн. на місяць.

Відповідний фіксований розмір проіснував до 30.03.2005р. включно, оскільки з 31.03.2005р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV, яким фіксований розмір страхових внесків встановлений не був.

Таким чином, в І кварталі 2005 року відповідач був зобов'язаний сплатити фіксований розмір страхового внеску: в січні 2005 року -83,84 грн., в лютому 2005 року -83,84 грн., в березні 2005 року -81,14 грн., усього на загальну суму 248,82 грн.

Статтею 106 Закону № 1058 встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Прилуки була надіслана відповідачу вимога від 07.11.2007р. № Ф-850 про сплату 185,82 грн. боргу, яка отримана відповідачем 28.11.2007р.

Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. ст. 106 Закону № 1058 у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

На день прийняття рішення борг в сумі 185,82 грн. відповідачем добровільно не сплачений.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємцяОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. № НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки (вул. 1 Травня, 48-А, м. Прилуки, код 14241463, р/р 2560230301272 в Прилуцькому відділенні №221 ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 353154) 185,82 грн. боргу.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Ж.В. Блохіна