Рішення № 15153421, 05.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року Справа № 16/05/668

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К"

про стягнення 4200,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4200,00 грн., завданих у зв'язку із розбиттям скляних конструкцій (дверей) при користуванні відповідачем майном, на підставі укладеного між сторонами договору оренди приміщень торгівельного центру від 03.07.2009 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.05.2010 року позовні вимоги було задоволено повністю (а.с. 69).

Постановою КМАГС від 13.09.2010 року ( а.с. 101) рішення місцевого суду залишено без змін. Видано наказ.

Постановою ВГСУ від 21.12.2010 року (а.с. 129) рішення місцевого суду та постанову апеляції було скасовано з передачею справи на новий розгляд через відсутність висновків обох судів про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення (дія, наслідок, вина) та не надано оцінки договірним відносинам сторін.

При повторному розгляді справи по суті судом було встановлено наступне:

Додатковими поясненнями до позовних вимог від 16.03.2011 року ( а.с. 1378 том 1) позивач вказав, що він просить стягнути з відповідача лише 4200,00 грн. збитків, завданих розбиттям скляних конструкцій дверей в орендованому відповідачем приміщені, а додаткові вимоги про стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди згідно заяви про збільшення позовних вимог від 14.05.2010 року ( а.с. 34-36 том 1) позивач не підтримує.

Представник позивача у жодне судове засідання при повторному розгляді спору не з'явився, причини неявки суду не повідомлені, у направлених суду заявах позивач свої вимоги підтримує і просить їх задовольнити.

Відповідач в ході розгляду справи позов не визнав, вважає, що причиною розбивання скляних дверей є їхня неякісність та неналежне утримання і обслуговування позивачем, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю. Неявка представника відповідача в останнє засідання не перешкоджає суду вирішити спір по суті, оскільки всі докази по справі зібрані.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

03.07.2009 між сторонами укладено договір оренди приміщень торгівельного центру ( а.с. 9 том 1), згідно з яким позивач передав в оренду відповідачу частину приміщення площею 47 кв.м., яка знаходиться на першому поверсі будівлі торгово-розважального центру за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 16 з метою розміщення робочого простору виставкового фірмового салону відповідача.

У відповідності до п. 2.1., 2.3 договору, позивач передає приміщення в оренду відповідачу у технічно справному стані, придатному до використання відповідно до мети договору, а після закінчення дії договору відповідач повинен повернути позивачу це приміщення у технічно справному стані з урахуванням нормального зносу.

Згідно п. 2.2., 5.2. договору, строк оренди починається з 01 серпня 2009 року після підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень і з цього ж часу починається і нарахування орендної плати за договором.

01.08.2009 сторонами підписано акт приймання-передачі ( а.с. 9 том 1), відповідно до якого технічний стан приміщень на дату його підписання наступний: "стіни - встановлені гіпсокартонні перегородки і скляні вітрини (конструкції). Приміщення на момент передачі в оренду повністю відповідають технічним вимогам і санітарним нормам, що діють в Україні для приміщень подібного типу. Орендар претензій до орендодавця щодо якісних характеристик об'єкту оренди не має". Даний факт засвідчений підписами з обох сторін і не заперечувався учасниками процесу в ході повторного судового розгляду.

05.11.2009 о 13.00 годині від працівників охоронної фірми ПП "Захист-Вест" та працівника відповідача Галайчук Н.Г. позивачу надійшла інформація, що при закритті останнім дверей у скляній вхідній конструкції вони були пошкоджені. За фактом пошкодження розсувних скляних дверей (скляних конструкцій) був складений акт № 7 від 05.11.2009 ( а.с.22 том 1), однак представники відповідача розписатися в акті відмовилися.

За доводами позивача, вартість розбитих дверей становить 4200,00 грн., які відповідач відмовився відшкодувати позивачу в якості збитків, з чого і виник спір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого:

З підписаного сторонами акту прийому-передачі орендованого майна від 01.08.2009 року ( а.с. 19) вбачається, що відповідач прийняв об'єкт оренди зі скляними вітринами (конструкціями) у належному технічному та санітарному стані і користувався скляними дверима безпроблемно до листопада 2009 року, не заявляючи позивачу про їх технічні несправності.

Однак в ході судового розгляду відповідач став на позицію, що двері розбилися виключно внаслідок їх прихованих (скритих) дефектів та неналежної якості як специфічного виробу, за яким позивач не здійснював належного технічного нагляду. З матеріалів справи вбачається, що сторонами проведено два власні розслідування, за якими вони прийшли до протилежних висновків з приводу причин розбивання дверей.

Листом № 296 від 09.11.2009 відповідач повідомляє позивача, що він оплатить вартість розсувних дверей за умови надання документів, що підтверджують якість та технічний стан дверей при введенні в експлуатацію об'єкта оренди, а саме: - сертифікат якості матеріалів, з яких було виготовлено двері, документи, які підтверджують дотримання фізико-механічних властивостей скла для виготовлення дверей відповідно до ДБН та ГОСТ; - витяги з актів державної комісії, органу державного архітектурно-будівельного контролю та викопіровку проекту будівлі, що підтверджує відповідність встановлених скляних дверей вимогам проектно-кошторисної документації та вимогам ДБН, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»; - документи, які підтверджують, що вказана скляна конструкція відповідає вимогам безпеки для життя і здоров'я людини, майна та навколишнього природного середовища і підтвердження придатності для застосування в будівництві матеріалів, виробів та конструкцій, згідно Закону України «Про підтвердження відповідності», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження технічного регламенту будівельних виробів, будівель та споруд».

В даному листі відповідач прийшов до висновку, що згідно акту приймання-передачі приміщення від 01.08.2009 року саме двері що розбилися і не були передані відповідачу у користування, а також відповідач вважає, що вина його працівників у розбиванні дверей не доведена, як не доведено і порушення працівниками порядку користування дверима.

Доводи відповідача про те, що двері в користування він у складі об'єкту оренди не приймав, спростовуються тим, що скляні двері, що розбилися, є єдиним входом в орендоване приміщення, які забезпечують схоронність майна відповідача, що доводиться фотографіями, які наявні у справі.

При повторному розгляді справи суд відхилив клопотання відповідача про витребування додаткових доказів стосовно дотримання позивачем правил технічного нагляду за дверима, їх сертифікації та ін., виходячи з такого:

У відповідності до ст. 767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як вбачається із підписаного обома сторонами акту прийому-передачі майна в оренду від 01.08.2009 року ( а.с. 19 том 1), приміщення на момент передачі повністю відповідає технічним вимогам та санітарним нормам і орендар претензій до орендодавця щодо якісних характеристик об'єкту ( в т.ч. і до скляних конструкцій) не має (п. 4,5 акту).

Ніяких претензій до позивача щодо неякісності роботи дверей відповідач позивачу не висував з серпня 2009 року аж до часу їх розбивання у листопаді 2009 року. Можливості володіння і користування дверима в цей період перебували виключно у відповідача, що ним не заперечується.

Крім того, згідно п. 14.3. договору оренди, укладеного між сторонами, з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення до відповідача переходять всі ризики, пов'язані із випадковим знищенням чи пошкодженням приміщення та майна позивача, як орендодавця, а орендар зобов'язується негайно і за свій рахунок усувати шкоду, нанесену приміщенню (в т.ч. і обладнанню приміщення), яка виникла з його вини, у т.ч. з вини його працівників.

Таким чином, витребування додаткових доказів у позивача про те, чи не мали двері скритих дефектів та чи відповідають вони проектно-кошторисній документації і будівельним нормам, свідчить про намагання відповідача віднайти підстави для перекладення відповідальності за розбиті двері на самого позивача, в той час як за договором оренди між сторонами і згідно законодавства, прийнявши без зауважень майно по акту приймання-передачі відповідач, як орендар, прийняв також всі ризики пошкодження чи знищення майна (і відповідальність за це) на себе.

Згідно п. 14.1. договору оренди між сторонами, відповідач протягом всього терміну дії договору повинен підтримувати орендоване приміщення в належному стані, забезпечувати підтримку внутрішнього виду орендованого приміщення відповідно до його цільового призначення.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Всупереч цій нормі, відповідач займає позицію розшуку доказів вини позивача у вигляді наявності скритих дефектів встановлених ним дверей, а не доведення своєї невинуватості. Однак, як вказано вище, всі ризики знищення і пошкодження майна та відповідальність за це перебрав на себе відповідач з моменту підписання акту приймання-передачі майна в оренду, якщо у момент передання речі в його володіння він не переконався у її справності ( ст. 767 ЦК України).

Відповідач втратив можливість віднайти докази шляхом експертизи щодо причин розбивання дверей, оскільки розбиті двері вже замінені позивачем на нові. Суд вважає, що належних доказів своєї невинуватості в зв'язку із скритими дефектами дверей, відповідачем не надано, а тому доводи відповідача, що двері розбилися через їх неякісність, є лише припущеннями, які суд до уваги не приймає.

Умисел відповідача на розбивання дверей позивач не доводить. Навіть якщо в діях працівника відповідача має місце необережність ( а не прямий умисел) у розбиванні дверей ( що і випливає з обставин справи), то це також є елементом вини, за яку настає відповідальність відповідача у виді відшкодування завданих збитків, оскільки сторонами у договорі оренди не зроблено застереження, що відповідач звільняється від відповідальності за необережне завдання збитків.

Таким чином, на підставі всіх зібраних та досліджених судом доказів суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки внаслідок розбивання скляних дверей, які отримані ним в оренду у складі приміщення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Оскільки між сторонами існують договірні стосунки з приводу оренди майна і договором від 03.07.2009 року прямо передбачено, що відповідач повинен забезпечувати збереження і цілісність прийнятого в оренду майна позивача та відшкодовувати збитки за знищення чи пошкодження майна, то внаслідок розбивання скляних дверей в орендованому майні відповідачем позивачу було завдано саме збитків, а не шкоду.

Склад цивільного правопорушення у діях відповідача підтверджено матеріалами справи -- двері розбито (дія і шкідливий результат у причинному зв'язку) працівником відповідача з необережності (форма вини), вартість яких і склали збитки позивача (збитки).

Сам по собі факт розбивання дверей і що це сталося при закриванні дверей працівником відповідача Галайчук Н.Г., відповідач суду не заперечує.

Згідно із ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вказано вище, у відповідності до ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За доводами позивача, вартість розбитих відповідачем дверей становить

4 200,00 грн., що підтверджується виставленим позивачу з боку ТОВ "Алюмо-Пласт" рахунком-фактурою № АП-0000081 від 05.11.2009 року на скло та фурнітуру, специфікацією і сертифікатом ( а.с. 54-56, том 1).

Заперечень проти достовірності такої вартості дверей чи доказів про її завищення відповідач суду не надав. Суд вважає заявлену позивачем вартість скляних дверей із загартованого скла обґрунтованою.

Суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що позивач не надав достовірних доказів оплати рахунку на суму 4200,00 грн. на користь ТОВ "Алюмо-Пласт", однак за змістом ст. 22 ЦК України позивач має право і на стягнення збитків у вигляді коштів, які йому необхідно буде витратити в майбутньому на відновлення втраченого майна.

За доводами відповідача, в даний час скляні двері вже відновлено коштами позивача, що також підтверджується і фотографіями дверей, зробленими позивачем станом на 31.03.2010 року ( а.с. 146-148 том 1) і наданими ним у справу.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив договірні зобов'язання по схоронності орендованого майна та розбив двері (хоч і без наявності на це прямого умислу), позивач має право на стягнення з відповідача вартості розбитих дверей у сумі 4200,00 грн. з фурнітурою, оскільки ризики пошкодження майна перейшли на відповідача з часу отримання у користування орендованого майна, а тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 102,00грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В зв'язку із видачею наказу після набрання первісним рішенням господарського суду Черкаської області від 31.05.2010 року законної сили, позивача слід також зобов'язати повернути суду наказ від 05.10.2010 року в зв'язку із необхідністю видачі нового наказу по справі.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К", м. Черкаси, вул. Хоменка, 15, код 14207584, на користь товариства з обмеженою відповідальністю управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест", м. Рівне, вул. Гагаріна, 16, код 36349821 --- 4 200,00 грн. збитків на відшкодування вартості скляних дверей, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати, в зв'язку із чим зобов'язати позивача повернути суду попередньо виданий наказ від 05 жовтня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських