Рішення № 15153295, 29.04.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2011 Справа № 5024/432/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

до Приватного підприємства "Євроінвестгруп", м. Херсон

про стягнення 4961 грн.21 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ю/к ОСОБА_1 дов. № 30-17/6 від 04.01.2011 р.

від відповідача - не прибув

Дочірнє підприємство " Херсонський морський торгівельний порт" (позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства " Євроінвестгруп" (відповідач) з позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 4750 грн., 3% річних у сумі 26 грн. 55 коп., інфляційні втрати у сумі 47 грн.50 коп., пені у розмірі 137 грн.16 коп.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що він провів розрахунки за отриманий пісок у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 20.04.10 був укладений договір № 46 поставки піску. За п.1.1 договору "Порт" зобов'язується забезпечити постачання піску (родовище - кар'єр с. Рибальче) "Замовнику" (відповідачу), а " Замовник" прийняти та оплатити поставлений пісок на умовах договору. Згідно до п.4.1 договору ціна за одиницю товару (вартість 1 тонни) визначені у специфікації, яка оформлюється додатком до цього договору та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1) вартість піску природного дрібного насипом з відвантаженням із кар'єру с. Рибальче на судно складає 20,0 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ).

П.1.1додатку встановлено, що ціна на пісок може бути змінена при виконанні «Замовником»наступних умов: "Замовник надає Порту заявку, в якій гарантує виконати обсяги по вивозу піску (гарантійні зобов'язання) з кар'єру с. Рибальче за період маркетингового року ( з моменту укладення договору по 30.11.2010 року включно) в кількості:

- від 50 000 тонн до 100 000 тонн - 19.50 грн. за 1 тонну з ПДВ;

- від 100 000 тонн і більше - 19,0 грн. за 1 тонну з ПДВ".

На виконання умов п.1.1. специфікації № 1 договору ПП «Євроінвестгруп»було надано лист № 5 від 21.04.2010 року, згідно з яким вказане підприємство гарантувало відвантаження піску з кар'єру в кількості 51000 тонн. Цей лист став підставою на постачання Портом піску за вартістю 19,50 грн. за 1 тонну.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До того ж кожна сторона зобов'язана вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, в порушення наданих зобов'язань, ПП «Євроінвестгруп»станом на 30.11.2010 року було придбано лише 10 930 тонн піску замість гарантованих 51 000 тонни, що підтверджується коносаментами, актами замірювання осадки судна, приймально-здавальними відомостями, рахунками-фактурами доданими до матеріалів справи.

Згідно з ч. З п. 1.1. специфікації № 1 договору у випадку невиконання «Замовником»гарантійних зобов'язань ціна відвантаженого піску по закінченню листопада 2010 року (в термін 1 місяця - грудень 2010 року), позивач набув права перераховувати згідно кількості фактично відвантаженого піску за період з моменту укладання договору по 30.11.2010 року включно по шкалі, вказаній у частині 2 п.1.1.

У зв'язку з невиконанням відповідачем гарантійних зобов'язань (стосовно відвантаження піску з кар'єру в маркетинговий період в кількості 51000 тонн) бухгалтерією порту було виставлено ПП «Євроінвестгруп»рахунок-фактуру № 1957 від 09.12.2010 року на суму 5465,00 грн. з ПДВ. Ця сума дорівнює різниці між сумою, яка мала бути сплачена за 10930 тонн піску за ціною 20,00 грн. за тонну та фактично сплаченою сумою за 10930 тонн піску за ціною 19,50 грн. за 1 тонну:

10930 тонн * 20,00 грн. = 218600 грн.

10930 тонн* 19,50 грн. = 213135 грн.

218600 грн.-213135 грн. = 5465 грн.

Не зважаючи на цей факт, станом на день розгляду позовної заяви відповідачем не було перераховано на рахунок порту кошти відповідно до вищезгаданого рахунку-фактури.

Таким чином, позивачем було виконано зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, в строк та належним чином, що відповідає положенням чинного законодавства України.

У той же час відповідач зобов'язання перед позивачем не виконав, що свідчить про порушення умов договору та положень ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 12.01.2011 року позивачем відповідачу було направлено претензію в порядку ст. 6 Господарського процесуального кодексу України щодо спати донарахованої суми . Вищезгадана претензія була отримана відповідачем 15.01.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак відповідач відповіді на неї не надав.

Таким чином, позивач просить стягнути суму основного боргу з урахуванням кредиторської заборгованості в сумі 715,00 грн., згідно до акту звірки взаєморозрахунків з ПП «Євроінвестгруп»у сумі 4750 грн. ( 5465 грн. - 715,00 грн.)

Із огляду на встановлені факти суд дійшов до висновку, що позивачем доведені позовні вимоги в цій частині у повному обсязі і підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

За п. 6.3. договору передбачено, що за затримку платежів замовник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеної умови позивач нарахував пеню у суму 137 грн.16 коп.

Однак, суд у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовляє, оскільки відповідно до статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 6.3 договору Замовник несе відповідальність за порушення строків оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, за умовами п.6.3 договору не погоджений конкретний розмір пені.

Замовник у разі прострочення платежів, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує Порту суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 5.2. Договору остаточні розрахунки по вантажу, судновим зборам і наданим послугам здійснюються Замовником по рахункам «Порту»протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку.

Рахунок-фактура № 1957 від 09 грудня 2010 року на суму 5465,00 грн. З урахуванням кредиторської заборгованості ПП «Євроінвестгруп»в сумі 715,00 грн. позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 09.12.10. на суму 4750 грн.

Однак, суд дійшов до висновку, що позивач не довів, що датою від якої слід почати нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати є 09.12.10, бо він не надав доказів, що саме цієї дати він передав відповідачу рахунок на оплату. Більш того, позивач надав докази відправки цього рахунку 20.12.10 р.

Суд дійшов до висновку, з урахуванням перебігу пошти, що право на застосування нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України, у позивача виникли з 27.12.10. З урахуванням того, що згідно розрахунків позивач провів зазначені нарахування до 22.02.11 включно, то суд задовольняє позовні вимоги в цій частині 22 грн. 64 коп. - три відсотки річних та інфляційних втрат у сумі 47 грн. 50 коп. (нарахування проведено за період з 27.12.10 по 22.02.11) В решті позовних вимог суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково у сумі 4820 грн. 14 коп. В решті відмовити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Евроінвестгруп" (м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Нахімова, 10, фактична адреса - м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, код ЄДРПОУ 34785891, р/р 26001000163365 в КБ "СЕБ-Банк", МФО 300175) на користь державного підприємства " Херсонський морський торгівельний порт" (м. Херсон, проспект Ушакова, 4, поточний рахунок № 2600201693454 у ХФ АТ "Укрексімбанк", код ЄДРПОУ 01125695, МФО 352639) суму основного боргу 4750 грн., 47 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 22 грн. 64 коп. три відсотки річних, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 11.05.2011