Рішення № 15153259, 13.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5023/1263/11

вх. № 1263/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №28-08/24 від 21.02.11 р.;

третьої особи - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Харківського нацонального технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 34321, 33 грн. суму основного богу, 1996,46 грн. пені та 879,75 грн. штрафу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором оренди №4451-Н від 18.01.2010р. та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.01.2010р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 28.02.2011р. до участі у справі було залучено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, супровідним листом (вх.№8595) надав для долучення до матеріалів справи копії рішень господарського суду Харківської області щодо терміну дії договору оренди №4451-Н від 18.01.2010р. та щодо розірвання цього договору.

Судом долучені до матеріалів справи копії рішень, надані позивачем.

Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні 13.04.2011р. не скористалася, причину неявки не повідомила. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 13.04.2011р. не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 28.02.2011р., направлена на адресу відповідача , зазначену в позовній заяві (АДРЕСА_1), повернулась на адресу господарського суду з довідкою поштового відділення зв"язку "повернуто у зв"язку із закінченням строку зберігання". З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

У відповідності до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області м. Харків № 27-п від 18.01.2010 року, а саме п.1. було передано в оренду переможцю конкурсу на право оренди державного майна Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (відповідач по справі) в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -нежитлових приміщень - кімнат № 49-53,55 на прешому поверсі 3-поверхової будівлі учбового корпусу (Літ. А-3), загальною площею 208,8 м , за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 92 терміном на 2 роки 11 місяців. Майно знаходиться на балансі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (позивач по справі), що відноситься до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

18.01.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (третя особа по справі) та відповідачем було укладено договір оренди № 4451-Н, відповідно до умов якого, а саме п.1.1. третя особа передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлових приміщень - кімнат № 49-53,55 на прешому поверсі 3-поверхової будівлі учбового корпусу (Літ. А-3) (далі - Майно), загальною площею 208,8 м , за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 92, що перебуває на балансі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (балансоутримувач, позивач по справі).

Відповідно до п.1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.

Відповідно до п.2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 18.01.2010р.

Відповідно до п. 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується щомісячно до 12 числа місяця, у співвідношенні 50 % до державного бюджету та 50 % на рахунок позивача.

Пунктом 3.7 договору передбачено , що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі , підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці , орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Договір оренди № 4451-Н від 18.01.2010р. було укладено строком на 2 роки 11 місяців.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.03.2011р. по справі №5023/690/11 за позовом Харківського нацонального технічного університету сільського господарства до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, 3-я особа , Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 договір оренди № 4451-Н від 18.01.2010р. було розірвано, отже, даний договір є таким, що припинив свою дію.

Також 18.01.2010р. на виконання п.5.12 договору оренди № 4451-Н від 18.01.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 2.2.3. цього договору, відповідач до 25 числа місяця, здійснює відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. При несвоєчасному внесенні плати орендар зобов"язується сплачувати пеню із розрахунку облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Позивач свої зобов"язання за договором № 4451-Н від 18.01.2010р. та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.01.2010р. , виконав в повному обсязі , проте, відповідач свої зобов"язання за вказаними договорами виконував несвоєчасно та не в повному обсязі , у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34321,33грн., яка станом на теперішній час залишається не сплаченою.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії (№7-37/66 від 28.05.2010р. та №07-509 від 16.08.2010р.), з проханням перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості за договором № 4451-Н від 18.01.2010р. та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.01.2010р., які були отримані відповідачем , що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте, залишені без відповіді та без виконання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором № 4451-Н від 18.01.2010р. та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.01.2010р. в розмірі 34321,33грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 34321,33грн. суми основного боргу належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Пунктом 3.7 договору оренди № 4451-Н від 18.01.2010р. передбачено , що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі , підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з позовною заявою позивачем було надано розрахунок суми пені у розмірі 1996,46 грн., однак, даний розрахунок пені було виконано позивачем без урахування ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та ст. 232 ГК України.

01.04.2011р. та 05.04.2011р. позивачем було надано уточнений розрахунок суми пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , нарахованої на суму заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на суму 59,84 грн. та на суму заборгованості з орендної плати у сумі 781,62 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 841,46 грн (781,62 +59,84), за період 6 місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

В іншій частині нарахованої суми пені суд відмовляє, як в необгрунтованій.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці , орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 879,75грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

З огляду на вказане , суд вважає обгрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача 34321,33грн. основного боргу, 841,46 грн. пені та 879,75грн. штрафу. В частині нарахованої пені в сумі 1214,84 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (61002, м. Харків, вул. Артема, 44, ідентифікаційний код 00493741 в ЄДРПОУ, р/р 35223003000397 в УДК Харківській обл., МФО 851011) 34321,33грн. основного боргу, 841,46 грн. пені, 879,75грн. штрафу., а також 360,43 грн. державного мита та 228,55 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 15.04.2011р.

Справа №5023/1263/11.