Рішення № 15153203, 05.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 травня 2011 року справа № 5020-358/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Закритого акціонерного товариства «Рембудкомплект»

(вул. Героїв Революції, б. 67, м. Севастополь, 99010)

до Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Севастопольської міської Ради

(вул. Мечникова, б. 73, м. Севастополь, 99003)

про стягнення заборговані у розмірі 30 647,00 грн., у тому числі: основний борг по рахунку №232091 від 26.11.2010 27 356,93 грн., інфляційні втрати 1251,79 грн., 3% річних 330,53 грн., пеня 1707,75 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №51/11 від 10.01.2011;

відповідача ОСОБА_2, довіреність №1-юр. від 30.03.2011;

Закрите акціонерне товариство «Рембудкомплект»(далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80482,78 грн., у тому числі: основний борг 75 628,31 грн., пеня 2665,64 грн., 3% річних 515,93 грн., інфляційні втрати 1672,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем належним чином обовязку щодо оплати товару, поставленого Позивачем за договором поставки №10-10 від 11.01.2010.

Представник Позивача у судовому засіданні 21.04.2011 надав суду уточнений розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, згідно з яким інфляційні втрати склали 1251,79 грн., пеня 1707,75 грн., 3% річних 330,53 грн. /а.с.41/.

У судовому засіданні 26.04.2011 представник Позивача надав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого, з урахуванням наданих раніше уточнень щодо розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені, просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 30 647,00 грн., у тому числі: основний борг по рахунку №232091 від 26.11.2010 27 356,93 грн., інфляційні втрати 1251,79 грн., 3% річних 330,53 грн., пеня 1707,75 грн. /а.с.45-46/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом Позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Крім того, у наданому клопотанні Позивач зазначив, що відповідно до даних державної податкової служби Відповідач включив у реєстр на відшкодування ПДВ податкову накладну №3514 від 26.11.2010, згідно з якої 26.11.2010 продавець ЗАТ «Рембудкомплект»відвантажив покупцю Комунальному підприємству «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради асфальтобетон дрібнозернистий у кількості 32 тони на загальну суму коштів 27356,93 грн. з ПДВ. У підтвердження отримання Відповідачем товару представник Позивача надав для огляду витратну накладну №232091 від 26.11.2010 та довіреність №507320 від 03.11.2010, яка видана Відповідачем ОСОБА_3

21.04.2011 представник Відповідача надав суду відзив від 15.04.2011 на позовну заяву /а.с.42/, в якому зазначив, що з урахуванням проведених оплат заборгованість перед Позивачем складає 30910,27 грн. Крім того, зазначає, що Позивачем необґрунтовано предявлена до стягнення сума 27356,93 грн., яка є вартістю асфальтобетону, поставленого для Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя та покладеного на набережній Балаклави, але до фінансування цих робіт Відповідач не має відношення. Також зазначає, що у наданих Позивачем накладних відсутнє посилання на Договір, тому вважає, що поставка асфальтобетону здійснювалася за рамками Договору. Нарахування Позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає необґрунтованим.

У судовому засіданні 26.04.2011 представник Відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та витребування доказів. У задоволенні клопотання судом було відмовлено, з огляду на те, що клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України, представником Відповідача необґрунтовано, ним не надано жодного доказу існування певних правовідносин Балаклавської районної державної адміністрацією м. Севастополя та інших осіб з Позивачем або Відповідачем щодо поставки асфальтобетону в листопаді 2010 року на суму 27356,93 грн.

Представник Відповідача у судовому засіданні 26.04.2011 зазначив, що йому невідомо, чи є Лукіна Лариса Євгенівна працівником Відповідача, та чи підписувала вона надану представником Позивача довіреність на отримання асфальтобетону.

У судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 21.04.2011 до 26.04.2011, 26.04.2011 до 29.04.2011, 29.04.2011 до 05.05.2011, зокрема, за клопотаннями сторін для надання додаткових документів та необхідністю викликати в судове засідання 29.04.2011 працівника Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління» Севастопольської міської Ради ОСОБА_3 для надання відповідних пояснень стосовно обставин виникнення спірних правовідносин.

У судовому засіданні 05.05.2011 посадова особа ОСОБА_3, надала пояснення суду, а саме, повідомила, що довіреність №507320 від 03.11.2010 та видаткова накладна №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн. підписані нею, але вказала, що матеріальні цінності вказані в останній вона не отримувала.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та посадової особи ОСОБА_3, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 між Закритим акціонерним товариством «Рембудкомплект»(Постачальник) та Комунальним підприємством «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради (Покупець) укладений договір №10-10 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується виготовити та передати Покупцю продукцію: асфальтобетон, бетон, залізобетонні вироби та інші матеріали, а Покупець зобовязується приймати та своєчасно сплачувати його вартість. Найменування, асортимент, загальна кількість продукції, що підлягає поставці, визначається сторонами, з оформленням Покупцем щомісячних замовлень та випискою Постачальником рахунків /а.с.8/. Договір набирає чинності із дня його підписання і діє до 31.12.2010, а у частині виконання прийнятих зобовязань до повного їх виконання в строк, встановлений Договором (пункт 9.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплату придбаної продукції Покупець призводить у наступному порядку:

- на основі рахунку Постачальника сплачує попередньо 60% вартості замовленої продукції на місяць;

- повну вартість фактично отриманої продукції оплачує самостійно протягом 5-ти банківських днів наступного місяця.

Відпуск продукції Постачальник здійснює за довіреністю Покупця та з оформленням необхідних документів з урахуванням оплати рахунку відповідно до пункту 4.1. Договору.

На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу продукцію асфальтобетон дрібнозернистий, що підтверджується рахунком №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн. /а.с.11/, довіреністю №507320 від 03.11.2010 /а.с.55-56/ та видатковою накладною №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн./а.с.11/, яка підписана представниками сторін без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Проте Відповідач умови Договору виконав в неповному обсязі, вказану продукцію не оплатив.

Актом звірки розрахунків станом на 31.12.2010 Відповідач заборгованість за Договором визнав частково, але не визнав заборгованість за рахунком №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн. /а.с.10/.

13.01.2011 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія №22/11 з проханням погасити заборгованість, у тому числі, за рахунком №232091 від 26.11.2010 в сумі 27356,93 грн. /а.с.9/.

Однак, вказана заборгованість Відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що ОСОБА_3, яка згідно з довідкою №255 від 05.05.2011 дійсно працює у Комунальному підприємстві «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради з 08.10.2007 та по теперішній час /а.с.68/, була отримана продукція асфальтобетон дрібнозернистий в кількості тридцять дві тонни, про що свідчать підписані нею видаткова накладна №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн. та довіреність №507320 від 03.11.2010 на отримання асфальтобетону дрібнозернистого /а.с.11, 12/.

Твердження працівника Відповідача ОСОБА_3 щодо неотримання товару за видатковою накладною №232091 від 26.11.2010 спростовуються наданими Позивачем письмовими доказами: видатковою накладною №232091 від 26.11.2010 /а.с.59/ та довіреністю №507320 від 03.11.2010 /а.с.55-56/.

Суд не приймає до уваги довід Відповідача, що поставка асфальтобетону за видатковою накладною №232091 від 26.11.2010 здійснювалася не в межах Договору. Цей довід обґрунтовується відсутністю у цій накладній та у рахунку посилань на Договір. Проте судом встановлено, що, як до 26.11.2010, так і після 26.11.2010, оформлення поставок за Договором накладними, борг за якими Відповідачем визнається, відбувалось таким же чином, без зазначення в накладних та рахунках номеру та дати Договору (наприклад, видаткова накладна №232049 від 17.11.2010, видаткова накладна №232072 від 17.11.2010 /а.с.57, 58/, оригінали зазначених документів, надані Позивачем, оглянуті в судовому засіданні, до матеріалів справи долучені їх копії). Видаткова накладна №232091 від 26.11.2010, як і зазначені вище накладні, була підписана працівником Відповідача Лукіною Л.Є., повноваження якої на отримання від Позивача матеріальних цінностей (в тому числі, асфальтобетону) посвідчені довіреністю №507320 від 03.11.2010 /а.с.55-56/, строком дії до 30.11.2010.

Крім того, Відповідач включив у реєстр на відшкодування ПДВ /а.с.69/ податкову накладну №3514 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн /а.с.42/, що виписана у звязку з поставкою товару на підставі рахунку №232091 від 26.11.2010, а відповідно до листа Відповідача від 01.02.2011 за вих. №51 /а.с.13/ цей рахунок прийнятий до звірки розрахунків, асфальт в кількості 32 тонни оприбуткований у грудні 2010 року.

Відповідно до пункту 4.1 Договору строк оплати продукції, поставленої згідно з видатковою накладною №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн, закінчився 08.12.2010.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 27356,93 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 27356,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1707,75 грн. за період з 26.11.2010 по 21.04.2011.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочки від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Проте, при перевірці судом розрахунку пені, наведеного Позивачем у позовній заяві, виявлено, він складений без врахування строку виконання обовязку по оплаті, а саме період, за який нарахована пеня, вказано невірно. Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата повної вартості фактично отриманої продукції Відповідач повинен зробити самостійно протягом 5-ти банківських днів наступного місяця. Тобто перебіг строку нарахування пені за невчасно сплачений рахунок №232091 від 26.11.2010 на суму 27356,93 грн. починається з 08.12.2010.

Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з урахуванням вимог частини шостої статті 232 ГК України і умов Договору щодо строків здійснення платежів та з використанням наступних даних:

Сума боргу, (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

27356,9308.12.2010 - 21.04.20111357.7500 %0.042 %1568,34 Таким чином, пеня за порушення строків оплати з 08.12.2010 по 21.04.2011 склала 1568,34 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 1568,34 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За рахунком №232091 від 26.11.2010 Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 1251,79 грн. та 3% річних у розмірі 330,53 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, складених Позивачем у позовній заяві, суд визнав ці розрахунки невірними, оскільки вони також складені без врахування строку виконання обовязку по оплаті та без дотримання рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Згідно з порядком застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеним Верховним Судом України у листі №62-97р від 03.04.1997, інфляційні втрати розраховуються не на кожну дату, а у середньому за місяць, тобто сума боргу, який виник після 15 числа відповідного місяця, індексується з наступного місяця.

З урахуванням зазначеного, розрахунок 3% річних повинен здійснюватися за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

27356,9308.12.2010 - 21.04.20111353 %303,55 Розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за формулою: Сума боргу (грн.) х індекс інфляції у відповідним місяці прострочки (%) /100, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

08.12.2010 - 31.03.201127356,931.0421148,9928505,92 З огляду на викладене, на користь Позивача підлягає стягненню 30377,81 грн., у тому числі: 27356,93 грн. основний борг за рахунком №232091 від 26.11.2010; 1568,34 грн. пеня; 303,55 грн. - 3% річних, 1148,99 грн. інфляційні втрати.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дорожньо-експлуатаційне управління»Севастопольської міської Ради (99003, місто Севастополь, вул. Мечникова, б. 73, ідентифікаційний код 03358297, р/р 26006945576631 у КРВ ПАТ «Укрсоцбанк»м. Сімферополя, МФО 324010) на користь Закритого акціонерного товариства «Рембудкомплект»(99010, місто Севастополь, вул. Героїв Революції, б. 67, ідентифікаційний код 05398964, р/р 26003255764001 СФКБ «Приватбанк», МФО 324935) 30377,81 грн. (тридцять тисяч триста сімдесят сім грн. 81 коп.), у тому числі: 27356,93 грн. основний борг за рахунком №232091 від 26.11.2010, 1568,34 грн. пеня, 1 148,99 грн. інфляційні втрати, 303,55 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 303,78 грн. (триста три грн. 78 коп.)та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89,08 грн. (вісімдесят девять грн. 08 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя підпис О.М. Юріна

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 10.05.2011