Рішення № 15153201, 04.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 травня 2011 року справа № 5020-9/326-12/196 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-9/326-12/196

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Міністерства оборони Російської Федерації

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 39765,37 грн та збитків в сумі 9000,00 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 23.03.1996;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №1669 від 18.08.2010;

Суть спору:

12.05.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації в особі структурних підрозділів військової частини 99764-2 та Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації про стягнення 48 765,37 грн., з яких 39765,37 грн. сума основного боргу за поставлену продукцію, 9000,00 грн. збитки.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.05.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі №5020-9/326.

Ухвалою від 11.08.2010 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №73 від 09.08.2010 справу №5020-9/326 прийнято до провадження суддею Харченком І.А. з присвоєнням їй номеру 5020-9/326-12/196 та призначенням до розгляду.

Від позивача надійшла заява про заміну неналежного відповідача (вх. №9055-д від 05.05.2010) /том 1 арк.с. 160/.

Ухвалою суду від 09.09.2010 допущена заміна відповідача - Міністерства оборони Російської Федерації в особі структурних підрозділів Військової частини 99764-2 та Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації, на належного відповідача - Міністерство Оборони Російської Федерації.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзиви на позов, в якому заперечує проти позовних вимог і просить в задоволенні позову відмовити /том 1 арк.с. 77-81, том 2 арк.с. 9-11, 53-54, 78-81/.

У порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами суду від 04.04.2011, 14.04.2011 строк розгляду спору продовжувався за клопотаннями представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в:

14.08.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (Держзамовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) укладений державний контракт №133 /том 1, арк.с. 11-12/ (далі Контракт №133), згідно з пунктом 1.1 якого, Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Держзамовника продовольчі товари: картоплю свіжу продовольчу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 7176-85, цибулю ріпчасту свіжу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 1723-86, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною Контракту, а Держзамовник зобовязується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Право власності на продукцію переходить до Держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку 1049 Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції вимогам ГОСТ (пункт 1.3 Контракту №133).

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (пункт 2.2 Контракту №133).

Днем виконання Постачальником зобовязань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (пункт 3.1 Контракту №133).

Оплата поставленої продукції здійснюється Держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 10 банківських днів після надання акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності (пункт 4.3 Контракту №133).

У розділі 5 Контракту №133 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

При невиконанні Постачальником зобовязань за Контрактом, у тому числі при не виконанні графіку відвантаження (поставки), Держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника (пункт 5.2 Контракту №133).

У пункті 7.5 Контракту №133 сторони домовились, що контракт діє до 19.09.2008, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

У Специфікації №1 до Контракту №133 сторони домовились про найменування, кількість, ціну, обсяги та строки поставки /том 1, арк. с. 13/.

Відповідно до Специфікації №1 вантажоодержувачем продукції є 2054 військовий склад.

Судом встановлено, що Контракт №133 та Специфікація №1 до нього підписані сторонами та скріплені їх печатками.

18.08.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (Держзамовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) укладений державний контракт №141 /том 1, арк.с. 14-15/ (далі Контракт №141), згідно з пунктом 1.1 якого, Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Держзамовника продовольчі товари: блоки з сердець яловичини заморожені, такі, що відповідають вимогам ГСТУ 46.019-2002, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною Контракту, а Держзамовник зобовязується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Право власності на продукцію переходить до Держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку 1049 Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції вимогам ГСТУ (пункт 1.3 Контракту №141).

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (пункт 2.2 Контракту №141).

Днем виконання Постачальником зобовязань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (пункт 3.1 Контракту №141).

Оплата поставленої продукції здійснюється Держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 20 банківських днів після надання товарно-транспортної накладеної, акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, розфасовки, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності (пункт 4.3 Контракту №141).

У розділі 5 Контракту №141 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

При невиконанні Постачальником зобовязань за Контрактом, у тому числі при не виконанні графіку відвантаження (поставки), Держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника (пункт 5.5 Контракту №141).

У пункті 7.5 Контракту №141 сторони домовились, що контракт діє до 13.09.2008, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

У Специфікації №1 до Контракту №141 сторони домовились про найменування, кількість, ціну, обсяги та строки поставки /том 1, арк.с. 16/.

Відповідно до Специфікації №1 вантажоодержувачем продукції є 2054 військовий склад.

Судом встановлено, що Контракт №141 та Специфікація №1 до нього підписані сторонами та скріплені їх печатками.

19.09.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (Держзамовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) укладений державний контракт №159 /том 1, арк.с. 17-18/ (далі Контракт №159), згідно з пунктом 1.1 якого, Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Держзамовника продовольчі товари: молоко коровяче ж.3.2% в т/п, таке, що відповідає вимогам ТУ У 15.5-25593656-002:2008, чай чорний, такой, що відповідає вимогам ГОСТ 1938-90, карамель льодяникову, таку, що відповідає вимогам ДСТУ 3893-99, сік томатний, такой, що відповідає вимогам ТУ У 22229967.004-98, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невідємною частиною Контракту, а Держзамовник зобовязується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Право власності на продукцію переходить до Держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) про відповідність продукції вимогам ГОСТ, ТУ У, ДСТУ (пункт 1.3 Контракту №159).

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (пункт 2.2 Контракту №159).

Днем виконання Постачальником зобовязань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) (пункт 3.1 Контракту №159).

Оплата поставленої продукції здійснюється Держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 20 банківських днів після надання товарно-транспортної накладеної, акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, розфасовки, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності (пункт 4.3 Контракту №159).

У розділі 5 Контракту №159 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

При невиконанні Постачальником зобовязань за Контрактом, у тому числі при невиконанні графіку відвантаження (поставки), Держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника (пункт 5.6 Контракту №159).

У пункті 7.5 Контракту №159 сторони домовились, що контракт діє до 28.11.2008, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення.

У Специфікації №1 до Контракту №159 сторони домовились про найменування, кількість, ціну, обсяги та строки поставки /том 1, арк.с. 19/.

Відповідно до Специфікації №1 вантажоодержувачем продукції є 2054 військовий склад.

Судом встановлено, що Контракт №159 та Специфікація №1 до нього підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до умов пункту 2.1 Контрактів №133, №141, №159 Постачальник зобовязався оповістити Держзамовника та вантажоодержувача не пізніше, чім за два дня про початок відвантаження продукції на склад вантажоодержувача.

За твердженням позивача, на виконання Контракту №133 він поставив відповідачеві продукцію картоплю та цибулю ріпчасту на загальну суму 279 070,00 грн. Відповідач прийняв продукцію, проте розрахувався за неї частково, у звязку з чим заборгованість за відповідачем за Контрактом №133 складає 3928,25 грн.

На виконання Контракту №141 він поставив відповідачеві продукцію блоки з сердець яловичини заморожені на загальну суму 91 890,50 грн. Відповідач прийняв продукцію, проте розрахувався за неї частково, у звязку з чим заборгованість за відповідачем за Контрактом №141 складає 4529,97 грн.

На виконання Контракту №159 він поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 1 507 259,50 грн. Відповідач прийняв продукцію, проте розрахувався за неї частково, у звязку з чим заборгованість за відповідачем за Контрактом №159 складає 32579,15 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Контрактів №133, №141, №159 у випадку невиконання постачальником в установлений строк умов Контрактів по поставці продукції, або у випадку дострокового розірвання Контрактів в повному обсязі або частково (у випадку не виконання постачальником погодженого графіку відвантаження (поставки) зазначеного в специфікації) постачальник сплачує Держзамовнику неустойку в розмірі 50% від вартості не відвантаженої (не поставленої) продукції. У випадку несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції згідно Контрактів постачальник сплачує Держзамовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості не відвантаженої (недопоставленої) продукції за кожний день не відвантаження (недопоставка), що розраховується з дня, наступного за днем строку відвантаження (поставки), зазначеного у специфікації. У випадку не відвантаження (не поставки) продукції більш ніж два дня від погодженого строку продукція вважається не поставленої. Відповідно до статей 235 та 237 Господарського кодексу України неустойка та пеня погашається в односторонньому порядку за рахунок кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником (при її наявності).

На підставі зазначеного пункту Контрактів на адресу позивача відповідачем були виставлені претензії №41 від 05.09.2008 та №43 від 30.09.2008 на загальну суму 254,97 грн, яка була погашена за рахунок кредиторської заборгованості за фактичне поставлену продукцію (том 1 арк.с.58-59). Зазначені претензії позивачем визнані, у звязка з чим він вважає, що відповідач має перед ним заборгованість за поставлену продукцію в сумі 39765,37 грн.

Крім того, позивач зазначив, що у звязку з тім, що відповідач відмовився прийняти продукцію, поставлену позивачем 02.09.2008, та не оформив належним чином повернення вантажу, позивач були понесені збитки на суму 9000 грн.

Дані обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що зазначена сума заборгованості в розмірі 39765,37 грн є неустойкою за недопоставлену продукцію та пенею за несвоєчасну поставку продукції, що були погашені за рахунок кредиторської заборгованості. Щодо суми заявлених збитків, то відповідач вважає, що вона не обґрунтована та не підтверджена належними доказами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухав представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарських договорів (контрактів), які по суті є договорами поставки, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що за Контрактом №133 позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція (цибуля та картопля) за видатковими накладними №15 від 18.08.2008, №15 від 19.08.2008, №14 від 22.08.2008, №18 від 26.08.2008, №19 від 26.08.2008, №21 від 02.09.2008, №23 від 10.09.2008, №24 від 10.09.2008, №25 від 10.09.2008 (том 1 арк.с. 20-30).

Матеріалами справи підтверджено, що за Контрактом №141 позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція (блоки з сердець яловичини) за видатковими накладними №22 від 17.09.2008, №24 від 19.09.2008, №28 від 02.10.2008, №30 від 09.10.2008 (том 1 арк.с. 31-32, 35, 39).

Матеріалами справи підтверджено, що за Контрактом №159 позивачем на адресу відповідача була поставлена продукція за видатковими накладними №26 від 23.09.2008, №27 від 25.09.2008, №28 від 03.10.2008, №29 від 07.10.2008, №29 від 08.10.2008, №30 від 09.10.2008, №31 від 21.10.2008, №32 від 23.10.2008, №33 від 13.11.2008 №35 від 27.11.2008 (том 1 арк.с. 33-34, 36-44).

Позивачем були виставлені рахунки №15, 16 від 18.08.2008, 19.08.2008 на суму 12650 грн, №19 від 26.08.2008 на суму 6 050 грн, №21 від 02.09.2008 на суму 78 000 грн, №23, 24, 25 від 10.09.2008 на суму 23 100 грн, №14 від 22.08.2008, №18 від 26.08.2008 на суму 156 000 грн, №22 від 17.09.2008 на суму 36680 грн, №25 від 19.09.2008 на суму 45517,50, №28 від 02.10.2008 на суму 5303, №26 від 23.09.2008, №27 від 25.09.2008 на суму 290 52180 грн, №28 від 03.10.2008 на суму 14535 грн, №29 від 07.10.2008, №32 від 23.10.2008 на суму 139 947 грн, №30 від 09.10.2008 на суму 4 390 грн, №29 від 08.10.2008, №33 від 13.11.2008, №35 від 27.11.2008 на суму 871 200 грн, №31 від 21.10.2008 на суму 193 600 грн (том 1 арк.с.84, 869597, 100, 103, 106, 109, 111, 114, 116, 118, 120, 122, 125, 127).

Відповідачем було оплачено поставлену продукцію платіжними дорученнями №466 від 02.09.2008, №508 від 19.09.2008, №499 від 16.09.2008, №535 від 30.09.2008, №460 від 29.08.2008, №536 від 30.09.2008, №551 від 06.10.2008, №565 від 15.10.2008, №554 від 07.10.2008, №579 від 17.10.2008, №603 від 30.10.2008, №603 від 30.10.2008, №590 від 22.10.2008, №688 від 02.12.2008, №705 від 10.12.2008, №640 від 13.11.2008, що також підвереджується банківськими виписками від 19.09.2008 на суму 6050 грн, від 16.09.2008 на суму 77922 грн, від 30.09.2008 на суму 22519,75 грн, від 02.09.2008 на суму 156000 грн, від 30.09.2008 на суму 36533,28 грн, від 07.10.2008 на суму 45517,50 грн, від 16.10.2008 на суму 5201,75 грн, від 10.10.2008 на суму 290400 грн, від 16.10.2008, від 17.10.2008 на суму 19 736,75 грн, від 31.10.2008 на суму 143 927,35 грн, від 23.10.2008, від 03.12.2008, від 12.12.2008 на суму 871 200 грн, від 13.11.2008 на суму 154 600 грн (том 1 арк.с.46-56, 84, 86, 95, 97, 100, 103, 106, 109, 111, 114, 116, 118, 120, 122, 125, 127).

Крім того, відповідачем на підставі пункту 5.1. Контрактів були виставлені позивачу претензії №41 від 05.09.2008 та №43 від 30.09.2008 на загальну суму 254,97 грн, яка була погашена за рахунок кредиторської заборгованості за фактичне поставлену продукцію (том 1 арк.с.58-59). Зазначені претензії позивачем визнані.

Таким чином, позивачем було поставлено на адресу відповідача продукцію на загальну суму 1876822 грн, яка була оплачено відповідачем (з урахуванням претензій, що визнаються позивачем) на загальну суму 1837056,63 грн.

Також, на підставі пункту 5.1. Контрактів позивачу були виставлені претензії №48 від 06.11.2008 та №49 від 06.11.2008 на суму 510,40 грн (том 1 акр.с.92, 107).

Відповідач пояснив, що зазначені суми були погашені за рахунок наявної кредиторської заборгованості, тому він не має заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію.

Проте, суд не приймає зазначені доводи відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, статтями 235 та 237 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до пункту 5.1 Контрактів №133, №141, №159 у випадку невиконання постачальником в установлений строк умов Контрактів по поставці продукції, або у випадку дострокового розірвання Контрактів в повному обсязі або частково (у випадку не виконання постачальником погодженого графіку відвантаження (поставки) зазначеного в специфікації) постачальник сплачує Держзамовнику неустойку в розмірі 50% від вартості не відвантаженої (не поставленої) продукції. У випадку несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції згідно Контрактів постачальник сплачує Держзамовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості не відвантаженої (недопоставленої) продукції за кожний день не відвантаження (недопоставка), що розраховується з дня, наступного за днем строку відвантаження (поставки), зазначеного у специфікації. У випадку не відвантаження (не поставки) продукції більш ніж два дня від погодженого строку продукція вважається не поставленої. Відповідно до статей 235 та 237 Господарського кодексу України неустойка та пеня погашається в односторонньому порядку за рахунок кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником (при її наявності).

На підставі пункту 5.1. Контрактів позивачу були виставлені претензії №48 від 06.11.2008 на суму 39000 грн та №49 від 06.11.2008 на суму 510,40 грн, які їм не визнані.

Оскільки відповідачем зустрічного позову до позивача про стягнення неустойки та пені не заявлено, суд не може вийти за межі позовних вимог та дослідити правомірність застосування до позивача оперативно-господарських санкцій за порушення постачальником умов Контрактів.

Крім того, претензія №48 від 06.11.2008 на суму 39000 грн має виправлення, тому не може бути належним доказом.

Частина друга статті 22 Господарського процесуального кодексу України надає сторонам право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до статті 32 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. В свою чергу, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В порушення наведеного, відповідач не подав суду доказів погашення заборгованості за поставлену продукцію у повному обсязі.

Проте, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач має заборгованість за поставлений йому товар на суму 39765,37 грн, тому позовні вимоги в цей частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача завдані йому збитки посилаючись на те, що відповідач відмовився прийняти продукцію в кількості 75,3 тонни, поставлену позивачем 02.09.2008, та не оформив належним чином повернення вантажу, тому позивачем були понесені збитки на суму 9000 грн.

На підставі акта повернення вантажу №17 від 02.09.2008 /том 1, арк.с. 89/ картопля кількістю 58000,6 кг була повернута постачальнику 02.09.2008.

Позивач вважає, що продукція була повернена без проведення експертизи якості, проте, всупереч викладеному, відповідач подав акт №6262 від 02.09.2008 відбору проб аналізів (дослідження) (том 1 арк.с.88), на підставі якого було прийнято рішення повернути продукції як таку, що не відповідає вимогам ГОСТ-7176-85, п. 1.3 п/п 4, 6, 10.

Відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Статтями 224, 225, 226 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.3 Контракту №133 відповідач відмовився від отримання продукції та прийняв рішення повернути продукції як таку, що не відповідає вимогам ГОСТ-7176-85, п. 1.3 п/п 4, 6, 10.

Таким чином, позивач не подав суду належних та допустимих доказів завдання йому збитків відповідачем. Подані в якості доказів завдання збитків відповідачем акти фітосанітарного контролю під карантинних та підконтрольних матеріалів транспортних засобів, а також відбору зразків для карантинної експертизи від 02.09.2008 (том 1 арк.с. 50-51) не можуть бути прийняти судом як належний доказ завдання позивачу збитків оскільки Контрактом №133 визначений порядок прийомки продукції за якістю. Також не можуть бути прийняти судом в якості доказів понесення збитків копії витратних касових ордерів на загальну суму 9000 грн та копії сторінок паспортів, ідентифікаційних номерів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 оскільки вони не підтверджують причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками (том 1 арк.с.60-66).

Щодо клопотання відповідача (том 1 арк.с.147-149) про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України - спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, то воно задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України визначено Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, яка ратифікована Законом України від 24.03.1999 і набула чинності 12.07.1999.

Відповідно до цієї Угоди з'єднання та військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації, які дислоковані на території України, визначено як військові формування (стаття 2) та передбачено, що військові формування здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства Російської Федерації (стаття 6).

Відповідно до частини 8 зазначеної Угоди утримання військових формувань на території України, їх комплектування особистим складом, фінансування та забезпечення здійснюється всіма видами довольства та запасів здійснюються Російською Федерацією.

Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу Російської Федерації представництвом є відособлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем його знаходження, яке представляє інтереси юридичної особи та здійснює їх захист. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем його знаходження та здійснюючий всі або частину його функцій , у томі числі функції представництва. Представництва та філії не є юридичними. Вони наділяються майном юридичної особи, яка їх створила.

Таким чином, саме Міністерство оборони Російської Федерації як юридична особа, наділений правами власника майна, закріпленого за Збройними Силами Російської Федерації, здійснює юридично значущі дії, направлені на реалізацію наданих йому законодавством РФ повноважень і придбало за Контрактами всі права і обовязки.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19; ідентифікаційний код 7704252261) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 39765,37 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 397,65 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 254,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині позовних вимог про стягнення збитків в сумі 9 000,00 грн відмовити.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 10.05.2011.