Рішення № 15153155, 05.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 травня 2011 року справа № 5020-355/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, буд, 48, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Декантер»

(просп. Ген. Острякова, б. 75, кв. 44 , м. Севастополь, 99040)

про стягнення 5347,19 грн., у тому числі: 5243,70 грн. основний борг, 57,81 грн. інфляційні втрати, 45,68 грн. - 3 % річних,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №11/01 від 11.01.2011;

відповідача не зявився.

Комунальне підприємство «Благоустрій»Севастопольської міської Ради (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства «Декантер»(далі Відповідач) про стягнення 5347,19 грн., у тому числі: 5243, 70 грн. основний борг, 57,81 грн. інфляційні втрати, 45,68 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором про участь в утриманні обєкту благоустрою №7 від 02.04.2009.

Представник позивача в судовому засіданні 05.05.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 29.03.2011, 21.04.2011, 05.05.2011 без поважних причин явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (поштове повернення від 23.03.2011 /а.с.18-21/, поштове повернення від 05.04.2011 /а.с.24-27, поштове повернення від 28.04.2011 /а.с.43-46/), про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 14.03.2011, 29.03.2011, 21.04.2011 не виконав.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 між Комунальним підприємством “Благоустрій” Севастопольської міської Ради (Сторона-1) та Приватним підприємством «Декантер»(Сторона-2) був укладений договір №7 про участь в утриманні обєкту благоустрою /арк.с.10-11/ (далі Договір), відповідно до умов якого Сторона-1 є балансоутримувачем обєкту благоустрою та здійснює експлуатацію пляжу «Омега»; Сторона-2 приймає на себе обовязок з участі у заходах по утриманню та ремонту території і елементів благоустрою пляжу «Омега»на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором. Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і до 31 грудня 2009 року (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 Договору Сторона-1 зобовязана забезпечити експлуатацію пляжу відповідно до його функціонального призначення, для забезпечення сприятливих умов відпочинку та життєдіяльності людини з урахуванням вимог правил благоустрою територій населених пунктів, а Сторона-2 зобовязана приймати участь у заходах по утриманню та ремонту елементів благоустрою пляжу згідно з умовами цього Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що участь в утриманні території та обєктів пляжу «Омега»здійснюється Стороною 2 шляхом відшкодування вартості послуг і робіт, виконаних Стороною-1 по утриманню та ремонту обєкту благоустрою в цілому, у тому числі по вивозу твердих побутових відходів. Обсяг участі Сторони-2 у заходах, здійсненних Стороною-1, визначається відповідно до калькуляції, яка є невідємною частиною цього Договору, але калькуляція сторонами не затверджена.

Оплата послуг та робіт, виконаних Стороною-1 по обслуговуванню та утриманню обєкту благоустрою, здійснюється Стороною-2, щомісячно, до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого балансоутримувачем (пункт 5.3 Договору).

Щомісячно, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт виконаних робіт; за цім Договором Сторона-2 оплачує Стороні-1 витрати на утримання та обслуговування міського пляжу «Омега»у розмірі 36600,00 грн., в т.ч. ПДВ (пункт 8.6 Договору).

За умовами Договору Позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ГЖ-0000074 від 31.05.2009, №ГЖ-0000075 від 30.06.2009, №ГЖ-0000075/315 від 31.07.2009, №ГЖ-0000076 від 31.08.2009, №ГЖ-0000077 від 30.09.2009, №ГЖ-0000078 від 31.10.2009, №ГЖ-0000079 від 30.11.2009, №ГЖ-0000080/1 від 31.12.2009, №ГЖ-0000080 від 31.12.2009 на загальну суму 36 600,00 грн. /а.с.30-38/. Проте Відповідачем зазначена сума оплачена не в повному обсязі, за Відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 5243,70 грн.

12.10.2010 за вих. №370 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості за Договором /арк. с. 14/. Однак, вказана заборгованість Відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору суд дійшов висновку, що цей договір містить елементи договору про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.3 Договору строк оплати послуг, наданих за актами приймання-передачі №ГЖ-0000080/1 від 31.12.2009 на суму 4066,64 грн., №ГЖ-0000080 від 31.12.2009 на суму 4 066,64 грн., настав 25.01.2010 /а.с.37, 38/.

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 5243,70 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 5243,70 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 45,68 грн. за період з 25.10.2010 по 07.02.2011 та інфляційні втрати в розмірі 57,81 грн. за період з 25.10.2010 по 07.02.2011.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.8/ за період з 25.10.2010 по 07.02.2011 визнаний судом правильним, тому 3% річних в розмірі 45,68 грн. підлягають стягненню.

Розрахунок інфляційних втрат /а.с.9/ за період з 25.10.2010 по 07.02.2011 визнаний судом невірним, інфляційні втрати за цей період є більшими ніж заявлена Позивачем до стягнення сума. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України, суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Таке клопотання Позивачем заявлено не було, тому інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 57,81 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме, в частині стягнення основного боргу у розмірі 5243,70 грн., 3% річних в розмірі 45,68 грн. та інфляційних втрат в розмірі 57,81 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Декантер»(проспект Генерала Острякова, б. 75, кв. 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 34301162, відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, буд, 48, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03360472, р/р 26009945238711 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) 5 347,19 грн. (пять тисяч триста сорок сім грн. 19 коп.), у тому числі: основний борг 5243,70 грн., 3% річних 45,68 грн. та інфляційні втрати 57,81 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 10.05.2011