Рішення № 15153145, 27.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27 квітня 2011 року справа № 5020-247/2011

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

„Санаторно-курортний комплекс „Зелений мис”,

ідентифікаційний код 30351704

(пр-т Шевченка, 10, м. Львів, 79005)

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой”,

ідентифікаційний код 32213229

(вул. Ген. Коломійця, буд. 1, кв. 19, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 163480,00 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Санаторно-курортний комплекс „Зелений мис”) ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 17.09.2010;

відповідач (ТОВ „Фірма „Севхозстрой”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

18.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторно-курортний комплекс „Зелений мис” (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (далі відповідач) про стягнення 163480,00 грн, з яких: 31000,00 грн сума авансу, сплаченого за договором підряду від 09.04.2009; 132480,00 грн сума штрафу. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі, а саме: державне мито 1634,00 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн; витрати на оплату послуг адвоката 3000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду від 09.04.2009. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем порушені строки виконання робіт по ремонту басейну, у звязку з чим позивач відмовився від договору, тобто договір підряду є розірваним. Тому відповідач має повернути сплачений позивачем аванс в сумі 31000,00 грн, а також сплатити штраф за порушення умов договору щодо строків виконання підрядних робіт.

Відповідач надав письмовий відзив на позов /арк. с. 54/, в якому зазначив, що у даній справі розглядається спір, який вже був розглянутий господарським судом раніше.

Ухвалою від 23.04.2011 суд звернув увагу відповідача на те, що спір у справі №5020-247/2011 ґрунтується на інших підставах, ніж попередній господарський спір між тими ж сторонами, що розглядався господарським судом міста Севастополя у справі №5020-12/249.

Так, предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення авансу, сплаченого позивачем відповідачеві на виконання умов договору підряду, який припинив свою дію у звязку з відмовою позивача від договору, а також стягнення штрафу за порушення строків виконання підрядних робіт. Тобто підставами позову є збереження відповідачем майна (коштів), яке належить позивачеві, без достатньої правової підстави, оскільки договір підряду, на виконання якого позивач сплатив відповідачеві аванс, розірвано. Крім того, підставою позову (за вимогою про стягнення штрафу) є порушення умов договору в частині строків виконання підрядних робіт, яке мало місце під час дії договору підряду.

Предметом спору у справі №5020-12/249 було стягнення прямих збитків, а саме: витрат позивача на попередню оплату підрядних робіт (31000,00 грн) та закупівлю будівельних матеріалів (на суму 50141,28 грн), штрафу за порушення строків виконання підрядних робіт в сумі 185040,00 грн та вимога про розірвання договору, обґрунтована порушенням відповідачем умов договору щодо якості виконаних підрядних робіт.

Отже, предмети і підстави цих позовів є різними.

В судовому засіданні 07.04.2011 представник відповідача проти вимог позову заперечувала, зазначивши, що відповідач свої зобовязання за договором підряду від 09.04.2009 виконав у повному обсязі.

З метою забезпечення принципів повноти судового процесу та встановлення обєктивної істини у справі суд, ухвалами від 23.03.2011 /арк. с. 117-118/ та від 19.04.2011 /арк. с. 132-133/ зобовязував відповідача надати письмовий відзив на позов по суті спору з відповідним правовим та документальним обґрунтуванням, зокрема, акти приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в.

У судове засідання 27.04.2011 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 32/.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Санаторно-курортний комплекс „Зелений мис” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (Підрядник) укладено договір підряду б/н (далі Договір) /арк. с. 9-11/, відповідно до якого Підрядник зобовязується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням матеріалів та устаткування підрядника, а Замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи, а саме: ремонт штукатурки чаші басейну (200 м2), пристрій гідроізоляції по сітці (200 м2), облицування басейну мозаїкою (200 м2), установку світильників для басейну (6 шт.), заміну решітки переливного лотку (45 м) (розділ 1 Договору).

Сторони домовились, що ціна Договору складає 72000,00 грн (пункт 2.1 Договору) та включає в себе відшкодування витрат Підрядника на матеріали, їх поставку, та плату за виконані Підрядником роботи (пункт 2.3 Договору).

Досягнення сторонами згоди щодо розміру договірної ціни у сумі 72000,00 грн також підтверджується Договірною ціною, підписаною сторонами та скріпленою їх печатками /арк.с.15-16/, та локальним кошторисом №2-1-1 на загальновиробничі роботи /арк.с.17-18/.

Згідно з пунктом 2.2 Договору Замовник оплачує аванс у розмірі 31000,00 грн. Решту частину суми він сплачує у 3-денний термін після підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.5 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Підрядника.

09.04.2009 на виконання пунктів 2.2 та 2.5 Договору Замовник (позивач), на підставі виставленого Підрядником (відповідачем) рахунку №12 від 07.04.2009 /арк. с. 12/, здійснив оплату авансу за виконання робіт у сумі 31000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 09.04.2009 /арк. с. 13/ та випискою по особовому рахунку відповідача за 10.04.2009 /арк.с.14/.

За умовами Договору (розділ 3, пункт 3.1) Підрядник (відповідач) повинен виконати роботи в строк до 10.05.2009.

Пунктом 5.1.5 Договору встановлено, що Підрядник зобовязаний в 3-денний календарний строк з моменту завершення виконання робіт подати Замовникові на підписання Акт приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.5 Договору, у випадку порушення розділу 3 цього Договору, Підрядник виплачує штраф у розмірі 1% від загальної суми Договору за кожен день прострочення.

Сторони дійшли згоди, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 8.1 Договору), але закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 8.2 Договору).

За твердженням позивача, у визначений договором термін будівельні роботи за Договором підряду від 09.04.2009 відповідачем не виконані, Акт приймання-передачі виконаних робіт позивачу не надано, внаслідок чого 15.10.2010 позивач був змушений надіслати відповідачеві лист з повідомленням про розірвання Договору /арк. с. 20/ з доданою до нього Додатковою угодою від 15.10.2010 про розірвання договору підряду від 09.04.2009 /арк.с.21/. Однак, до теперішнього часу сума авансу, сплаченого позивачем на виконання Договору, відповідачем не повернута, що і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з договору підряду, тому підпадають під правове регулювання нормами глави 61 Цивільного кодексу України.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми сплаченого позивачем авансу у розмірі 31000,00 грн на виконання умов Договору, який в подальшому було розірвано позивачем в односторонньому порядку. Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягають також відповідні норми глави 83 Цивільного кодексу України, які регулюють питання збереження майна (коштів) без достатньої правової підстави.

Крім того, оскільки другою позовною вимогою є стягнення неустойки, то поряд із зазначеними нормами до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють питання відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Крім того, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено, що 09.04.2009 між сторонами було укладено договір б/н /арк.с.9-11/, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, за змістом частини першої статті 854 Цивільного кодексу України, договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів. В даному випадку підрядник має право вимагати виплати йому авансу в розмірі, встановленому договором.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином сплатив відповідачеві аванс в розмірі 31000,00 грн. Натомість, відповідач умови Договору порушив.

Так, пунктами 3.1 та 5.1.5 Договору на підрядника (відповідач) покладено обовязок виконати роботи по ремонту басейну в строк до 10.05.2009 та протягом 3 календарних днів з моменту завершення виконання робіт надати замовникові на підписання акт приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як випливає з фактичних обставин справи, відповідач у встановлені домовленістю сторін строки (термін) взяті на себе зобовязання за Договором підряду від 09.04.2009 не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

В судовому засіданні 07.04.2011 представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідач не порушував умов Договору, оскільки виконав підрядні роботи у повному обсязі у встановлені договором строки.

Суд відхилив доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Отже, саме відповідач мав довести факт належного виконання підрядних робіт у встановлені Договором строки.

Проте, всупереч зазначеним вимогам, відповідач не надав суду жодних доказів виконання робіт за спірним Договором, в тому числі Акта приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в).

З наведеного випливає, що відповідач взяті на себе зобовязання за Договором підряду б/н від 09.04.2009 щодо виконання робіт по ремонту басейну не виконав.

Відповідно до частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки відповідач у визначені Договором строки (до 10.05.2009) роботи по ремонту басейну не виконав, позивач надіслав відповідачеві листа від 15.10.2010 із повідомленням про розірвання Договору підряду б/н від 09.04.2009 /арк. с. 20/ та Додаткову угоду №1 від 15.10.2010 /арк. с. 21/, які отримані відповідачем 03.11.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 22/.

Згідно з частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зважаючи на те, що право на односторонню відмову від договору передбачено самим Договором (пункт 8.5 Договору) та чинним цивільним законодавством України, суд дійшов висновку про припинення Договору підряду від 09.04.2009 (та, відповідно, зобовязань за цим Договором) з 03.11.2010.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України унормовано, що особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майна і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Як встановлено судом, Договір підряду від 09.04.2009 припинив свою дію, отже підстава, на якій кошти в сумі 31000,00 грн були сплачені відповідачеві, відпала.

Таким чином, прийнятий відповідачем від позивача аванс в розмірі 31000,00 грн підлягає поверненню у повному обсязі.

За викладених обставин, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача авансу за Договором підряду б/н від 09.04.2009, який становить 31000,00 грн, суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу за порушення умов Договору, суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України декларовано основний принцип, який встановлює, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, якими передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зі змісту пункту 6.5 Договору убачається, що сторони дійшли згоди щодо встановлення відповідальності за порушення строків виконання підрядних робіт у вигляді застосування штрафу у розмірі 1% від загальної суми Договору за кожен день прострочення (пункт 6.5 Договору), що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення ними умов договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у погодженому сторонами розмірі та за погоджений строк правомірною.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято загальну суму Договору підряду (72000,00 грн). Таким чином, розмір штрафу за розрахунком позивача становить 132480,00 грн /арк. с. 3-4/.

Частина перша статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із даною нормою узгоджується пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань; причини неналежного виконання або невиконання зобовязання; незначності прострочення у виконанні зобовязання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, який підлягає сплаті (132480,00 грн), є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобовязання (72000,00 грн), оскільки майже удвічі перевищує його, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, до 31000,00 грн, що відповідає розміру внесеного позивачем авансу.

При цьому судом враховано, що згідно з частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: в частині повернення сплаченого авансу в сумі 31000,00 грн, а також стягнення штрафу в розмірі 31000,00 грн, разом в сумі 62000,00 грн. Щодо стягнення штрафу в розмірі 101480,00 грн (132480,00 31000,00) в позові слід відмовити.

Поряд із зазначеним вище, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. На підтвердження понесених витрат наданий Договір №1 від 24.11.2009 про надання юридичних послуг, укладений між позивачем і фізичною особою-підприємцем Галадій Оксаною Мирославівною /арк. с. 23-25/; Акт надання послуг №1 від 26.11.2010 /арк. с. 26/; рахунок №1 від 26.11.2010 на суму 3000,00 грн /арк.с.27/; виписка по особовому рахунку виконавця на суму 3000,00 грн /арк. с. 28/ та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1548 від 05.08.2009 на імя Галадій Оксани Мирославівни /арк. с. 29/.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (ст. 44 ГПК України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” (ч. 3 ст. 48 ГПК України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Разом з тим, відповідно до пункту 12 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає, що в даному випадку заявлена до стягнення сума витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн є співрозмірною як з ціною позову, так і з розумною необхідністю судових витрат на оплату послуг адвоката, повязаних з розглядом справи, а тому, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, дана сума підлягає стягненню.

Водночас, відповідно до частини пятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так само у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 49 ГПК України).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в розмірі 620,00 грн (1% від 62000,00 грн або 62000,00/163480,00*1634,80); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89,50 грн (62000,00 / 163480,00*326,00); адвокатські послуги в розмірі 1137,75 грн (62000,00/163480,00 *3000,00).

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Севхозстрой” (99040, м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця, буд. 1, кв. 19; ідентифікаційний код 32213229; п/р260020112642 у ВАТ „Банк „Морський”, м. Севастополь, МФО 324742, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторно-курортний комплекс „Зелений мис” (79005, м. Львів, пр-т Шевченка, 10; ідентифікаційний код 30351704; п/р26009515503871 в КРФ АКБ „Укрсоцбанк”, м.Сімферополь, МФО 324010, або на інші рахунки) 62000,00 грн (шістдесят дві тисячі грн 00 коп.), а також державне мито в розмірі 620,00 грн (шістсот двадцять грн 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89,50 грн (вісімдесят девять грн 50 коп.) та витрати на послуги адвоката в розмірі 1137,75 грн (одна тисяча сто тридцять сім грн 75 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення штрафу в розмірі 101480,00 грн в позові відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

04.05.2011.