Рішення № 15152956, 28.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 Справа № 18/1058/11

м. Полтава

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 2 192 061, 22 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., представник за дорученням від 23.12.2010 року, № 128/10;

Від відповідача: ОСОБА_2., представник за дорученням від 27.04.2011 року № 1-17/767.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача боргу згідно договору № 06/09-671 ТЕ-24 від 23.09.2009 року поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в розмірі 2 192 061, 22 грн., з яких: 1 729 134,94 грн. основний борг за поставлений природний газ; 135 109, 55 грн. пеня; 232 322, 61 грн. інфляційні витрати; 95 494,12 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Позивач підтримав позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.04.2011 року. Зокрема, він зазначає, що позивачем невірно визначено суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, за розрахунком відповідача збитки від інфляції становлять 207 259,42 грн., що на 25 063,19 грн. менше заявленої позивачем суми. Також відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій оскільки підприємство не виконало свої зобов'язання перед позивачем по незалежним від нього причинам. В засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення нарахованої позивачем пені на 50 %.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

23.09.2009 року між сторонами був укладений договір № 06/09-671 ТЕ-24 від 23.09.2009 року поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі Договір) предметом якого є передача постачальником (позивачем) у власність покупця (відповідача) протягом жовтня 2009 року вересня 2010 року природного газу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити його на умовах договору. Додатковими угодами № 1 від 21.12.2009 року, №2 від 09.04.2010 року, № 3 від 30.04.2010 року, № 4 від 06.08.2010 року до Договору на постачання природного газу сторони змінювали ціну газу, його обсяг та продовжували строк дії Договору.

Згідно п. 4.4 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Актами приймання-передачі природного газу (а.с.48-59) сторони підтвердили, що протягом жовтня 2009 року вересня 2010 року постачальник передав, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 13 211 067, 52 грн.

Відповідно до вимог п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплати виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ на суму 11 481 932, 58 грн.

Станом на момент подання позову та розгляду справи в суді, за розрахунком позивача, основна заборгованість відповідача по Договору становить 1 729 134, 94 грн. Зазначена сума основного боргу також підтверджується актом звірки розрахунків від 28.02.2011 року, який підписаний та засвідчений печатками сторін (а.с. 60). Таким чином, спір стосовно обсягів та ціни переданого природного газу між сторонами відсутній.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обовязку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобовязань з оплати вартості отриманого газу.

За таких обставин, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за отриманий природний газ на суму 1 729 134, 94 грн., відповідач своїх заперечень стосовно суми основної заборгованості не надав, тому вони підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 232 322, 61 грн. збитків від інфляційних процесів за період з січня 2010 року по лютий 2011 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с.4). Відповідач проти стягнення з нього 232 322, 61 грн. інфляційних витрат заперечує, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, просить суд у її стягненні відмовити. Позивач наполягає, що розрахунок є вірним, оскільки він застосовував при обрахунку положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ".

Вирішуючи спір в цій частині вимог суд керувався наступним.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується зі звітного місяця, а якщо сума оплати здійснена з 16. по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного за звітним місяцем.

При перевірці заявленої позивачем суми інфляційних витрат судом виявлено, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому заперечення відповідача з приводу невірно визначеного їх розміру судом відхиляються.

Також позивач просить стягнути 3% річних від суми боргу в розмірі 95 494, 12 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4-10). При перевірці заявленої суми не виявлено її завищення з боку позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення 232 322, 61 грн. інфляційних нарахувань, 95 494, 12 грн. - 3 % відсотків річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, суд зазначає, зі змісту ст. 625 ЦК України випливає що інфляційні витрати та річні за своєю правовою природою не являються штрафними санкціями, а є невідємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу, тому для зменшення їх розміру в порядку п. 3 статті 83 ГПК України, про що просить відповідач у відзиві на позовну заяву, у суду не має правових підстав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У відповідності до п. 7.10. Договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Позивачем заявлено до стягнення 135 109, 55 грн. пені, яку він нарахував з 06.10.2010 року по 06.04.2011 року (розрахунок в мат. справи, а.с. 3).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 135 109, 55 грн.

При цьому суд приймає до уваги таке:

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про наступне:

Відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги по теплопостачанню для населення, бюджетних установ і організації, проте зазначені споживачі розрахунки за надані відповідачем послуги вчасно не здійснюють.

Через неплатоспроможність певної частини населення прийнято Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996 року № 486/96-ВР, який був чинним по 01.01.2011 року, та яким було заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг в період, за який нараховано борг, а також прийнято Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-IV, яким надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.

Згідно наданих відповідачем балансів підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню: так, станом на 31.12.2009 року збитки склали 4 909,00 тисяч гривень, станом на 31.12.2010 року збитки склали 9815,00 тисяч гривень, станом на 31.03.2011 року збитки становлять 13 981,00 тисяч гривень (а.с.70-72).

Суд приймає, також, до уваги, ступінь виконання боржником зобовязань за договором № 06/09-671 ТЕ-24 від 23.09.2009 року, а саме той факт, що незважаючи на збиткову діяльність відповідач забезпечив оплату на рівні 87 % від використаного газу, що підтверджується актом звірки розрахунків від 28.02.2011 року. Застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 135 109, 55 грн. може привести до погіршення фінансового стану Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в містах Лубни, Пирятин, Гребінка, Хорол Полтавської області.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобовязань за договором, у відповідності до ст.233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що слід задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити пеню на 50 %.

Таким чином, суд задоволення позовної вимоги про стягнення пенів розмірі 67554,78 грн. В частині стягнення 67 554,78 грн. пені у позові відмовити.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача боргу згідно договору № 06/09-671 ТЕ-24 від 23.09.2009 року поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в розмірі 2 124 506,45 грн., з яких: 1 729 134,94 грн. основний борг за поставлений природний газ; 67 554, 78 грн. пеня; 232 322, 61 грн. інфляційні витрати; 95 494,12 грн. 3 % річних від простроченої суми.

Згідно п.6.3. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Таким чином, державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83 (п.3), 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500, п/р 26000100038313 АППБ "Аваль", МФО 331605, код ЄДРПОУ 05541083 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827: 1 729 134 грн. 94 коп. основний борг; 67 554 грн. 78 коп. пеня; 232 322 грн. 61 коп. інфляційні витрати; 95 494 грн. 12 коп. 3 % річних від простроченої суми; 21 921 грн. 00 коп. - відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. 00 коп. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 67 554,78 грн. пені у позові відмовити.

4.Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СуддяПушко І.І.