Рішення № 15152714, 21.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.2011 р. Справа № 18/649/11

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1, пасп. НОМЕР_2 виданий 19.09.1997р. Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області

від відповідача : не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "Мелькарт", м. Полтава,

про стягнення грошових коштів в сумі 2 413,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Мелькарт"(відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 2 413,76 грн., в тому числі 2 257,43 грн. - сума основного боргу, 58,68 грн. - інфляційних нарахувань, 81,48 грн. - пені та 16,17 грн. - 3 % річних, посилаючись на те, що на підставі договору на постачання продукції, укладеного між сторонами 07.06.2010 року, позивачем передано відповідачу товар, за який не проведено розрахунок у встановлені строки.

В судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягає та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданими йому правами згідно ст. 22 ГПК України для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 04.03.2011 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 07.04.2011 року про відкладення розгляду справи були отримана відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.14 та а.с. 41), відзив на позов не надав.

Згідно ст. 69 ГПК України господарський спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення даного спору закінчується.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору та наявних в матеріалах справи доказів достатньо, і господарський суд тричі повідомляв відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання у відповідності з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002 року № 75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив:

07.06.2010 pоку між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Мелькарт", м. Полтава (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір про постачання продукції (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну вартість - 2 257,43 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 063 від 28.10.2010 року (а.с.12).

Позивач взяті на себе зобов"язання по договору поставки від 07.06.2010 року виконав в повному обсязі.

Згідно п. 5.1. договору відповідач зобов"язаний був сплатити за продукцію шляхом банківського переказу на рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту прийому товару.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у встановлені строки не виконав, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованості перед позивачем в розмірі 2 257,43 грн.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Ззгідно умов договору, відповідач зобв'язаний був оплатити вартість поставленого товару за ціною, зазначеною у накладній, яка є невід'ємною частиною договору постачання продукції.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог господарського кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так як відповідачем було порушено строк оплати товару, згідно п. 5.1. договору, то відповідно до п. 8.2 договору за порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми партії товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Таким чином, нарахована позивачем пеня за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року складає - 81,48 грн. підлягає стягненню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем відповідачу інфляційні нарахування за період з 04.10.2010 року по 28.02.2011 року в сумі - 58,68 грн. та 3 % річних в сумі - 16,17 грн. правомірні та підлягають стягненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені документально, докази на спростування відповідачем не надано, а тогму позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито, стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мелькарт" (вул. Калініна, 9, к. 16, м. Полтава, 36021, р/р 26006326044 в АБ банк "Діамант", МФО 320854,ідентифікаційний код 32996109) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, р/р НОМЕР_3 в ПРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 257,43 грн - основного боргу, 58,68 грн-інфляційних нарахувань, 81,48 грн- пені, 16,17 грн - 3 % річних, 102,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

СУДДЯКульбако М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2011 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.