Рішення № 15152584, 14.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р.Справа № 18/587/11

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного підприємства "АС ГРУП", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 34-а, кв. 62

про стягнення 44173,95 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 14.04.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 44173,95 грн. боргу за договором піднайму (суборенди) нежитлового приміщення від 15.04.2008 року, в т.ч. 41360,00 грн. основного боргу, 2299,80 грн. пені, 122,74 грн. інфляційних нарахувань та 391,41 грн. 3% річних.

Від представника позивача до суду надійшли заява б/н від 25.03.2011 року (вх. № 5611д від 31.03.2011 року) про розгляд справи за його відсутності, а також заява про доповнення позовних вимог, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором піднайму (суборенди) нежитлового приміщення від 15.04.2008 року в сумі 68463,00 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач має право, зокрема, на збільшення позовних вимог та на відмову від позову.

У відповідності до приписів п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", сама лише відсутність посилання у заяві про уточнення позовних вимог на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. При оцінці даної заяви господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Згідно із п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключають можливості часткової відмови.

З урахуванням викладеного суд, дослідивши зміст поданої позивачем заяви про доповнення позовних вимог та співвіднісши його з раніше заявленими позовними вимогами, дійшов висновку, що вказана заява по суті є заявою про збільшення позовних вимог та часткову відмову від позову. При цьому, позивач, збільшуючи суму основної заборгованості за договором піднайму (суборенди) нежитлового приміщення від 15.04.2008 року, відмовляється від вимог в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Подана позивачем заява приймається до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором піднайму (суборенди) нежитлового приміщення від 15.04.2008 року в сумі 68463,00 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, направлені на його адресу в ході розгляду справи ухвали повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання." Згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 43-44), станом на 10.03.2011 року місцезнаходженням відповідача є: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 34-а, кв. 62, що співпадає з адресою, зазначену у позовній заяві.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

15.04.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "АС ГРУП" (відповідач, орендар) було укладено договір піднайму (суборенди) нежитлового приміщення (а.с. 9-13), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 30 кв.м., що належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 1.2. договору піднайму (суборенди) нежитлового приміщення від 15.04.2008 року (далі - договір), об'єктом оренди є приміщення, розташоване на першому поверсі в нежилому приміщенні, яке має всі види благоустрою.

У відповідності до п. 1.4. договору, призначення орендованого приміщення - офіс та магазин непродовольчих товарів. При цьому, як встановлено п. 1.5. договору, використання орендованого приміщення - надання послуг з підключення та обслуговування абонентів (за орендарем), торгівля засобами мобільного зв'язку та аксесуарами (за орендодавцем).

Згідно п. 9.1. договору, даний договір укладається строком на 35 місяців, набирає сили з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 14.03.2011 року.

Приписами п. 2.1. договору встановлено, що вступ орендаря в користування приміщенням настає після підписання сторонами даного договору і оформлюється актом приймання-передачі зазначеного приміщення. Акт приймання-передачі приміщення підписується в строк не більше 3-х днів з моменту підписання даного договору.

15.04.2008 року на виконання п. 2.1. договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с. 14).

Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі.

Згідно п. 3.1. договору, орендна плата встановлюється в грошовому вираженні і є платежем, що орендар вносить щомісяця на поточний рахунок орендодавця незалежно від наслідків своєї господарської й іншої діяльності. Внесення орендної плати здійснюється валютою України. Розмір орендної плати за перший місяць оренди (з 15.04.2008 р. по 14.05.2008 р.) становить 2008 (дві тисячі вісім) грн. 00 коп., за другий та третій місяць оренди (з 15.05.2008 р. по 14.07.2008 р.) - становить 3012 (три тисячі дванадцять) грн. 00 коп. Починаючи з 15.07.2008 року розмір орендної плати встановлюється в сумі 4016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 00 коп., що еквівалентно 502 (п'ятсот два) ЄВРО, на місяць. Курс ЄВРО до гривні ураховується за офіційним курсом НБУ на день складення рахунку (15 числа місяця). Розмір орендної плати може бути змінений за письмовою згодою сторін та у разі суттєвих змін в чинному законодавстві України, в тому числі податковому. Обставиною, що впливає на зміну (збільшення) розміру орендної плати, є наявність інфляційних процесів, підтвердженням яких є офіційно опубліковані дані Державного комітету статистики України. Починаючи з 02.01.2009 року збільшення орендної плати з урахуванням інфляційних процесів здійснюється щоквартально по закінченню кожного кварталу при умові, якщо індекс інфляції за квартал зріс не менше ніж на 1%.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата здійснюється шляхом перерахування її суми на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця.

У відповідності до п. 4.4. договору, орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату й оплату інших послуг згідно з п.п. 3.1.-3.3. даного договору.

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач лише частково розрахувався з позивачем, припинивши сплачувати орендну плату з лютого 2010 року.

14.07.2010 року, що підтверджується наявними у справі копіями та оригіналами поштової квитанції та опису вкладення (а.с. 20, 54-55) позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 14/07 (а.с. 19-20, 56-57) з вимогою про сплату заборгованості в сумі 27500,00 грн. за період з лютого 2010 року по червень 2010 року, яка була залишена останнім без реагування.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором станом на момент звернення до суду із даним позовом склала 41360,00 грн.

Як було зазначено вище, заявою б/н від 25.03.2011 року (а.с. 41-42) позивач збільшив суму основної заборгованості до 68463,00 грн. та відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Дану заяву було прийнято судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2299,80 грн. пені, 122,74 грн. інфляційних нарахувань, а також 391,41 грн. 3% річних підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 68463,00 грн. за період з лютого 2010 року по лютий 2011 року розглядаються судом в загальному порядку.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Слід зазначити, що в силу ст. 759 та ст. 761 ЦК України спірний договір по суті є договором найму (оренди) нежитлового приміщення, а не піднайму (суборенди), оскільки майнові права на об'єкт оренди в даному випадку належать орендарю, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями договору купівлі-продажу від 31.08.2006 року (а.с. 46), витягу з Держаного реєстру правочинів (а.с. 47) та витягу з Державного реєстру об'єктів нерухомого майна та прав на них (а.с. 48).

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата здійснюється шляхом перерахування її суми на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця.

Отже, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати встановлено договором, у зв'язку з чим пред'явлення позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України вимоги на суму заборгованості, що виникла за період з липня 2010 року по лютий 2011 року, враховуючи наявність вимоги про погашення боргу за період з лютого 2010 року по червень 2010 року, не є обов'язковим. Крім того, за змістом спірного договору обов'язок внесення відповідачем орендної плати не залежить від виставлення позивачем рахунків на оплату.

Слід також зазначити, що сторонами було правомірно обрано спосіб вираження та виконання грошового зобов'язання, оскільки згідно ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У відповідності ж до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Останнє кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (№ 2346-III від 05.04.2001 року), якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути виражені в гривнях.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 68463,00 грн. боргу за договором піднайму (суборенди) нежитлового приміщення від 15.04.2008 року, що виник за період з лютого 2010 року по лютий 2011 року, правомірні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням часткової відмови позивача від позову.

При вирішенні даної справи суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем на підтвердження сплати державного мита у встановленому порядку та розмірах було надано до суду квитанції № 4313184 від 26.10.2010 року на суму 450,00 грн. та № 36 від 14.03.2011 року на суму 411,00 грн. (а.с. 5, 58) з призначенням платежу "держмито за подачу позову до ПП АС Груп", при цьому, відповідно до квитанції № 4313184 від 26.10.2010 року отримувачем коштів є УДК у м. Житомирі. В даному випадку суд виходить з того, що державне мито з обох платежів фактично надійшло до державного бюджету, а отже, позивачем суму державного мита при розгляді даної справи було сплачено в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АС ГРУП" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 34-а, кв. 62, р/р 260070104950 у ПАТ "ПроКредитБанк" м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 34958348) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 68463,00 грн. основного боргу, 684,63 грн. державного мита та 226,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 2299,80 грн. пені, 122,74 грн. інфляційних нарахувань та 391,41 грн. 3% річних провадження у справі припинити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.04.2011 року.