Рішення № 15152582, 07.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2011 Справа № 18/464/11

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Приватного підприємства "Крона", 36022, м. Полтава, пров. Ломаний, 38а, кв. 4 (фактична адреса : 36011, м. Полтава, пр-т Першотравневий, 19, кв. 3)

про стягнення 7 678,49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням пені, індексу інфляції та 3% відсотків річних

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 19/1111 від 18.05.2010 р.;

від відповідача: не з'явилися.

07.04.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава про стягнення з Приватного підприємства "Крона", м. Полтава 7 678,49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, що виникла за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року включно внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 01.10.2008 р. Договору № 1523 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 4 998, 88 грн. основний борг, 2 565, 81 грн. пеня, 92,75 грн. індекс інфляції та 21,05 грн. три відсотки річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.

Розгляд справи відкладався з огляду на неявку відповідача та невиконання ним вимог суду.

Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, оскільки :

(1) ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 16.02.2011 р. та ухвала суду про відкладення розгляду даної справи від 15.03.2011 р., які були направлені за наявними в матеріалах справи поштовими реквізитами відповідача (місцем його реєстрації), повернулись до суду з огляду на відсутність адресата;

(2) реєстрація зміни місцезнаходження Приватного підприємства "Крона" не здійснювалася (див. довідку Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 03.03.2010 р. серія АА № 527218);

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.

Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд

встановив :

01.10.2008 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (виконавець) та Приватним підприємством "Крона" (замовник) було укладено договір № 1523 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), відповідно до якого виконавець зобов'язувався постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), визначеними п. 13 Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 15 Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- оплата замовником вартості послуг, визначених п. 1 Договору, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Оплата за опалення в розмірі 8,77 грн. з ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа приміщення 107,8 кв.м.. Оплата за місяць складає 945,41 грн. з урахування ПДВ (п. 13 Договору);

- всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного постачальником споживачу (п. 14 Договору);

- споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа звітного місяця (п. 15 Договору);

- даний договір укладений на період : а) для опалення з 01.08.2008 р. по 31.12.2013 р. та б) в частині розрахунків - до їх повного завершення (п. 21 Договору);

- у випадку зміни тарифів постачальник повідомляє про це споживача у порядку, визначеному законодавством, і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів (ч. 2 п. 23 Договору).

27.03.2009 р. було прийнято рішення двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання Полтавської обласної ради "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води". Даним рішенням були затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються постачальником для третьої групи споживачів у розмірі 12,08 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. загальної площі в місяць протягом опалювального періоду.

04.03.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, згідно якої п. 13 Договору викладено з урахуванням вищезазначеного рішення в наступній редакції : "Оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. з ПДВ за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа приміщення 107,8 кв.м.. Оплата за місяць складає 1 302,22 грн. з урахуванням ПДВ."

Виконавцем за період з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р. були виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 4 998,88 грн., що були виставлені відповідачу рахунки на оплату № 6 від 13.10.2010 р. на суму 1 092,19 грн., № 6 від 12.11.2010 р. на суму 1 302,23 грн., № : від 13.12.2010 р. на суму 1 302,23 та № 6 від 12.01.2011 р. на суму 1 302,23 грн. (копії наявні у матеріалах справи).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії, за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року включно.

На момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 4 998, 88 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з Приватного підприємства "Крона" 7 678,49 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, що виникла за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року включно внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 01.10.2008 р. Договору № 1523 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 4 998, 88 грн. основний борг, 2 565, 81 грн. пеня, 92,75 грн. індекс інфляції та 21,05 грн. три відсотки річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 4 998,88 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 998,88 грн. основного боргу за отримані послуги теплопостачання підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, зокрема, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 15 Договору визначено, що у разі прострочення в оплаті замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100 % боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 565,81 грн. пені за період з листопада 2010 р. по 07.02.2011 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 21,05 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 92,75 грн. за період з жовтня 2010 р. по січень 2011 р., суд приходить до наступного висновку.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 21,05 грн. за період з жовтня 2010 р. по січень 2011 р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню .

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 92,75 грн. за період з жовтня 2010 р. по січень 2011 р. підлягають задоволенню частково, а саме : у розмірі 49,99 грн. (з огляду на допущену позивачем помилку при визначенні основної заборгованості відповідача за період з листопада 2010 р. по січень 2011 р., розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 998, 88 грн. основного боргу, 2 565, 81 грн. пені, 49,99 грн. індекс інфляції та 21,05 грн. трьох відсотків річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крона" (36022, м. Полтава, пров. Ломаний, 38а, кв. 4 (фактична адреса : 36011, м. Полтава, пр-т Першотравневий, 19, кв. 3), код ЄДРПОУ 30285045 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 26007710000218 в Харківській обласній філії АКБ Укрсоцбанку в м. Харкові, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030 : 4 998,88 грн. основного боргу, 49,99 грн. інфляційних нарахувань, 21,05 грн. три проценти річних, 2 565,81 грн. пені, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 42,76 грн. відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене : 12.04.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.