Рішення № 15152382, 20.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2011 р.Справа №8/140

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", вул. Артема,60, м. Київ, 04050 в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", вул. Жовтнева, 77, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Укр Бєл Пласт", вул. Червонофлотська 15, м. Полтава, 36010

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 342297,09грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 24.11.2010р.

від відповідача: ОСОБА_3., дов. №1 від 20.01.2010р.

від третьої особи: не зявився

Розглядається позовна заява про стягнення 342297,09 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, наданим за кредитним договором № К-122-2007р. від 20.09.2007р.

Заявою від 19.11.2010р. позивач збільшив позовні вимоги та прохав стягнути 6482546,23 грн., у тому числі 3 758 238,11 грн. заборгованості за кредитним договором №К-67-2007 від 25.05.2007р. та 2724 308,12 грн. заборгованості за кредитним договором № К-122-2007р. від 20.09.2007р. (т.1 а.с.26).

Ухвалою від 25.11.2010р. господарський суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог в частині вимог про стягнення 2724 308,12 грн. заборгованості за кредитним договором № К-122-2007р. від 20.09.2007р. В іншій частині збільшені вимоги не були прийняті як заявлені з порушенням ст. 22 ГПК України додаткові вимоги (т.1 а.с.67).

Таким чином на даний час предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення 2724 308,12 грн. заборгованості за кредитним договором № К-122-2007р. від 20.09.2007р., у тому числі 1169390,00 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 966 984,87 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 33832,32 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 554100,93 грн. пені.

Справа прийнята до розгляду суддею Безрук Т.М., згідно ухвали голови суду Полтавської області від 03.12.2010р. про зміну складу суду.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що додаткова угода від 05.08.2008р. про збільшення процентної ставки є неукладеною, оскільки містить суперечності у розмірі цієї ставки; додаткова угода від 05.08.2008р. підписана сторонами значно пізніше, ніж вказано в цій угоді, тому нарахування процентів слід починати з дати підписання цієї угоди; позивачем помилково проведено подвійне нарахування 18 % та 36 % річних за один і той же період; позивачем не враховано здійснені третьою особою оплату в розмірі 20000,00 грн. (т.1 а.с.145).

Також, відповідачем надано суду заяву від 20.01.2010р. про застосування строків позовної давності до спірних вимог; а також клопотання про зменшення розміру пені в звязку з тяжким фінансовим становищем відповідача (т.1 а.с.150).

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

Ухвала суду від 11.01.2011р., надіслана третій особі, повернулася до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Судом встановлено, що вказана ухвала направлялася на адресу, вказаною третьою особою у її у клопотанні від 11.01.2011 (т.1 а.с.97) та адресу, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.01.2011р. №8049093 (т.1 а.с.132).

Третя особа не повідомляла суду про зміну своєї адреси. Отже, третя особа належним чином повідомлена про слухання даної справи.

Згідно п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Якщо особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу (п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. N 01-8/164).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, де зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.01.11 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.09.2007 року між ВАТ “Банк "Фінанси та Кредит” та ТОВ "НВП Укр Бєл Пласт" (відповідачем) укладено кредитний договір № К122 - 2007 (далі - Кредитний договір); (т.1 а.с.8).

Відповідно до п.1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" змінено найменування банку з Відкритого акціонерного товариства “Банк "Фінанси та Кредит" на Публічне акціонерне товариство “Банк "Фінанси та Кредит". Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" є правонаступником прав та зобовязань Відкритого акціонерного товариства “Банк "Фінанси та Кредит", Банку "Фінанси та Кредит" товариства з обмеженою відповідальністю (т.1 а.с.23).

Державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства “Банк "Фінанси та Кредит" проведено 30.09.2009р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 30.09.2009р. (т.1 а.с.50).

Таким чином позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" є правонаступником прав та зобовязань ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", що випливають з кредитного договору № К122- 2007 від 20.09.2007 року.

Відповідно до умов п.1.1 Кредитного договору банк як кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 1358000,00 грн., а позичальник зобовязується повернути одержані кошти до 20.09.2010р. та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 18 % річних (а за користування кредитом з моменту, вказаному в підпункті “б”, “в” п. 3.1 Договору сплатити проценти у підвищеному розмірі). Для обліку виданого кредиту банк відкриває позичальнику кредитний рахунок № 20635002036201.

Додатковою угодою від 05.05.2008р. до даного Договору (п.1.1) сторони узгодили проценти за користування кредитом в розмірі 23 % річних, а в разі порушення строків погашення кредиту в розмірі 44% річних від суми несплаченого своєчасного зобовязання по кредиту, за період часу з моменту непогашення суми кредиту до дня фактичного погашення цієї кредитної заборгованості (т.1 а.с.11).

За п. 2.1. Кредитного договору видача кредиту здійснюється в строк з 20.09.2007р. по 30.09.2007р. за письмовою заявкою позичальника, шляхом перерахування грошових коштів з кредитного на поточний рахунок позичальника, якщо інше не зазначено в письмовій заявці.

Згідно п.2.2. Кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит банку згідно Графіку погашення кредиту з кінцевим строком погашення до 20.09.2010р. шляхом перерахування грошових коштів на кредитний рахунок.

Між сторонами також було укладено Графік погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитного договору), згідно якого встановили строки погашення кредиту до 20 числа кожного місяця з 2007 р. по 2010р. зі сплатою по 37722,00 грн. щомісячно (т.1 а.с.10).

Заявою від 20.09.2007р. відповідач звернувся до позивача про перерахування кредитних коштів в сумі 1358000,00грн. на поточний рахунок ТОВ “ПТМ” №26000200014011 у Київському ВТОВ “Унікомбанк” м. Полтава за обладнання згідно рахунка №37 від 18.09.2007р. (т.1 а.с.13).

За платіжним дорученням №2 від 20.09.2007р. позивач перерахував на поточний рахунок ТОВ “ПТМ” №26000200014011 Київським ВТОВ “Унікомбанк” м. Полтава суму кредиту в розмірі 1358000,00 грн. для за обладнання згідно рахунка №37 від 18.09.2007р. (т.1 а.с.12).

Таким чином, банк виконав свої зобовязання за Кредитним договором та видав відповідачу кредит на загальну суму 1358000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору позичальник зобовязався здійснити погашення кредиту у строк до 20.09.2010 року.

В порушення взятих на себе зобовязань відповідач повертав кредит несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши лише 188610,00 грн. кредиту (детальний розрахунок т. 1 а.с. 140, 143). Починаючи з 14.03.2008 р. відповідач припинив сплату кредиту. Зазначене підтверджується випискою банку по особовим рахункам обліку кредиту та обліку простроченого кредиту за період з 20.09.2007р. по 10.01.2011р. (т. 1 а.с.111-122, 101-110).

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитом становить 1169390,00 грн.

Відповідно до умов п.1.1 Кредитного договору позичальник зобовязується сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 18 % річних (а за користування кредитом з моменту, вказаному в підпункті “б”, “в” п. 3.1 Договору сплатити проценти у підвищеному розмірі).

В п. 3.1 Кредитного договору визначено, що а) позичальник зобовязується сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 18 % річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту;

б) в разі порушення позичальником строків погашення згідно Графіку 36 % річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом за період з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості;

в)36 % річних за період з 21.09.2010р. до дня фактичного погашення основного боргу.

Додатковою угодою від 05.05.2008р. сторони внесли зміни до Кредитного договору щодо розміру процентів за користування кредитом (т.1 а.с.11).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди) позичальник зобовязується сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 23 % річних, а в разі порушення строків погашення кредиту - в розмірі 44% річних від суми несплаченого своєчасного зобовязання по кредиту, за період часу з моменту непогашення суми кредиту до дня фактичного погашення цієї кредитної заборгованості.

Посилання відповідача у відзиві на те, що вказана Додаткова угода є неукладеною і не створює будь-яких наслідків, оскільки в підп. «а»п.3.1 угоди цифри «22»виправлено на «23», судом відхиляються з наступного.

Відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України договір вважається неукладеним. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Частиною другою ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як свідчить текст Додаткової угоди сторони в п.1.1 погодили, що позичальник зобовязується сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 23 % річних (а за користування кредитом з моменту, вказаному в підпункті “б”, “в” п. 3.1 Договору сплатити проценти у підвищеному розмірі).

В підп. «б»та «в»сторони визначили, що позичальник сплачує б) в разі порушення позичальником строків погашення згідно Графіку 44 % річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом за період з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості; в) 44 % річних за період з 21.09.2010р. до дня фактичного погашення основного боргу.

Дана угода підписана сторонами без заперечень.

Таким чином, сторони досягли згоди з усіх істотних умов цієї угоди, в тому числі і щодо порядку нарахування і розміру процентів. Визначення в п.3.1 Додаткової угоди 22 % річних фактично є опискою, яка була виправлена. Додаткова угода сторонами підписана.

Свій оригінал Додаткової угоди, в якому б містилися інші дані, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідачем не доведено того факту, що додаткова угода є неукладеною.

Твердження відповідача про те, що Додаткова угода є підписаною не 05.05.2008р. як в ній зазначено, а значно пізніше, не підтверджено жодними документальними доказами, а тому відхиляються судом.

Згідно п.2.4 Кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. В зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

В порушення договірних зобовязань відповідач сплачував проценти несвоєчасно та не у повному обсязі, а починаючи з 01.01.2010р. припинив сплату процентів повністю.

За період 20.09.2007р. 10.01.2011р. відповідач мав сплатити 1244464,76 грн. процентів. Відповідачем та поручителем було сплачено всього 196467,21 грн. процентів. Отже, станом на 10.01.2011р. заборгованість по процентам становить 1047997,55 грн.

Позивачем у заяві про збільшення позовних вимог з цієї суми заявлено до стягнення 1000817,19 грн. заборгованості за процентами за період 20.09.2007р. 19.11.2010р., у тому числі 966984,87 грн. заборгованість за простроченими процентами та 33832,32 грн. заборгованість за нарахованими процентами (детальний розрахунок відсотків т.1 а.с. 142, 53).

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не враховано здійснену третьою особою (поручителем) оплату 20000,00 грн. відсотків за квитанцією банку від 03.11.2008р. (т.1 а.с.149) спростовується матеріалами справи, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку оплат відсотків (т.1 а.с.142) дана сума була врахована ним в погашення процентів 04.11.2008р.

Посилання відповідача на те, що позивачем невірно застосовано процентну ставку при визначенні розміру процентів шляхом подвійного їх нарахування, не підтверджується матеріалами справи.

Як свідчить розрахунок процентів, наданий позивачем, починаючи з 29.02.2008р. позивачем проводилося нарахування процентів окремо на суму заборгованості, строк сплати якої не настав, у розмірі 18 % (з 05.05.2008р. - 23%), та окремо на суму заборгованості, яка є простроченою в оплаті за умовами п. «б», «в»п. 3.1 Кредитного договору та графіку, - у розмірі 36 % (з 05.05.2008р. - 44%). Тобто, нарахування процентів відбулося відповідно до умов Кредитного договору.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Заява позивача від 20.01.2011р. про застосування позовної давності до вимог про стягнення боргу кредитом та за відсотками (т.2 а.с.1) судом відхиляється з наступного.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проценти за користування кредитом є фактично платою за користування кредитом і не відносяться до неустойки. Тому до вимог щодо стягнення процентів застосовується позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було встановлено вище господарським судом, відповідач частково сплачував кредит та нараховані і прострочені проценти. Зазначене свідчить про визнання відповідачем свого боргу та обов'язку сплачувати вказані платежі. Остання дата сплати відповідачем кредиту 12.03.2008р., а остання дата сплати відповідачем процентів 31.12.2009р. Отже, на дату предявлення позову та заяви про збільшення позовних вимог (09.11.2010р. та 22.11.2010р. відповдіно) встановлений законодавством строк позовної давності по цим вимогам не минув.

В забезпечення виконання зобовязань відповідача за кредитним договором № К-122-2007 від 20.09.2007р. між позивачем та громадянином Іолтуховським Олександром Олександровичем укладено договір поруки № К-122/3-2007 від 20.09.2007р.

Претензією за № 06-09/2220 від 12.11.2008р. позивач повідомляв поручителя ОСОБА_4 про наявну заборгованість позичальника та прохав поручителя погасити борг (т.1 а.с.52).

Поручитель відповіді на вказану претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1169390,00 грн. основного боргу за кредитом, 966 984,87 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 33832,32 грн. - заборгованість за нарахованими процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується в разі порушення позичальником строків платежу, зазначених п.п.2.2., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3, даного Договору, а також інших термінів платежів, зазначених даним Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобовязань сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом.

За період 21.03.2008р. 19.11.2010р. позивачем нараховано до стягнення 554100,93 грн. пені, з них 331283,88грн. пені за період 21.03.2008р. 19.11.2010р. за несвоєчасне погашення кредиту (т.1 а.с.54) та 222817,05 грн. пені за період 05.05.2008р. 19.11.2010р. за несвоєчасне погашення процентів (т.1 а.с.53).

Відповідачем подано заяву від 20.01.2011р. про застосування строків позовної давності до вимог про нарахування пені відповідно до ч. 2 ст. 258 та ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України (т.1 а.с.150). Крім того відповідач повідомив, що позивачем при обчисленні пені не було застосовано положення ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування санкцій через 6 місяців з дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до спірних вимог про стягнення пені.

Заява про збільшення позовних вимог, в якій заявлено позивачем вимоги про стягнення пені подана до суду 22.11.2010р., тобто в межах річного строку позовної давності є вимоги про нарахування пені з 22.11.2009р. по 22.11.2010р.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже пеня в сумі 149704,42 грн., нарахована позивачем за період з 21.03.2008р. по 22.11.2009р. за порушення термінів сплати кредиту, та в сумі 90714,66 грн. з 05.05.2008 по 22.11.2009р. за несвоєчасне погашення процентів, задоволенню не підлягає так як заявлена після закінчення строку позовної давності.

Крім того, при нарахуванні пені, яка заявлена в межах строку позовної давності, позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на дану норму нарахування пені за порушення строків сплати кредиту є правомірним з 22.11.2009р. по 19.11.2010р. (поетапно); сума пені за цей період становить 32923,43 грн. (розрахунок суду залучено до справи).

В цій частині вимоги про стягнення пені є правомірним та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту слід відхилити, як заявлені з порушенням ст. ч.6 ст. 232 ГК України.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів є правомірним з 22.11.2009р. по 19.11.2010р. на суму 34553,52 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені по процентам слід відхилити, як заявлені з порушенням ст. ч.6 ст. 232 ГК України.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені судом відхиляється, оскільки документальних доказів в підтвердження підстав для зменшення пені відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом на суму 1169390,00 грн., за нарахованими процентами у сумі 33832,32 грн., за простроченими процентами 966984,87грн., пені - 67476,95 грн. В іншій часині у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Укр Бєл Пласт" (вул. Червонофлотська, буд. 15, м. Полтава; ідентифікаційний код 33714678) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк “Фінанси та Кредит" (вул. Артема,60, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ “Банк “Фінанси та Кредит” (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева,77, ідентифікаційний код 26435422) 1169390грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 33832грн. 32 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 966984грн. 87 коп. - заборгованості за простроченими відсотками, 67476грн. 95 коп. - пені, 22376грн. 84 коп. витрат з оплати державного мита, 193грн. 89 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Суддя Т. М. Безрук

Повне рішення складено та підписано: