Рішення № 15151887, 28.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/5228.04.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретері судді Шаповалові А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства промислової політики України

до відповідача: Державного підприємства «Виробниче обєднання «Київський радіозавод»

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Фонд державного майна України

за участю третьої особи 2, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство України у справах сімї молоді та спорту

за участю уповноважених представників:

від заступника прокурора міста Києва Цюкало Ю.В.;

від Позивача не зявився

від Відповідача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 26.05.2010р.)

від Третьої особи 1 ОСОБА_2 - (довіреність № 499 від 31.12.2010р.)

від Третьої особи 2 ОСОБА_3 (довіреність № 12.2/2065 від 28.03.2011р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі: Міністерства промислової політики України (далі Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче обєднання «Київський радіозавод»(далі Відповідач) про виключення з ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче обєднання «Київський радіозавод»наступні обєкти: будинок культури «Дніпро», розташований по вул.. Бориспільській, 10 у м.Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований у м.Києві на вул.Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на незаконне включення до ліквідаційної маси Відповідача державного майна.

На підтвердження вказаних обставин Прокурор надав копії наступних документів: Ухвалу арбітражного суду м.Києва від 01.10.97р., Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. у справі №15/81, Постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2005р. у справі №30/438-2/344, Ухвалу Верховного Суду України від 08.02.2007р., Постанова Вищого господарського суду України від 22.11.2007р. у справі №13/468.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2011р. порушено провадження у справі №55/52, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача-Фонд державного майна України.

Поряд із цим, 01.04.2011р. від Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту надійшла позовна заява, відповідно до якої, просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та виключити з ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче обєднання «Київський радіозавод»наступні обєкти: будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській, 10 у м.Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований у м.Києві на вул.Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м., зобовязати Міністерство промислової політики України передати до сфери управління Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту спірні обєкти, а також визнати, що спірне майно перебуває у сфері управління Міністерства промислової політики України.

04.04.2011р. судом була прийнята ухвала про прийняття позовної заяви міністерства України у справах сімї молоді та спорту у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В судове засідання 15.04.2011р. зявився представник прокуратури, Відповідача, третьої особи-1, та третьої особи -2. Представник позивача в судове засідання не зявився, при цьому від Позивача, через канцелярію суду було подано заяву про розгляд справи на підставі наявних матеріалів та за відсутністю представника Позивача.

Представником Відповідача в судовому засіданні подане клопотання про відмову в задоволенні вимог щодо накладання арешту та клопотання про заміну неналежного відповідача, через канцелярію суду надав відзив на позов, яким заперечив проти позовних вимог позивача. Надав копії наступних документів: акт приймання залишившогося майна ВО «Київський радіозавод»після виділення знов створених підприємств згідно з Постановою КМ України №569 від 29.05.96р. і Протоколу засідання галузевої комісії Мінмашпрому з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємств /п.3/ генеральним директором Налєсніковським О.А. від 18.04.1997р., перелік майна державного підприємства ВО «Київський радіозавод», котре залишилося за обєднанням після проведення реструктуризації згідно постанови КМУ №569 від 29.05.1996р. та згідно розподільчого балансу на 01.01.1997р., Розподільчий баланс підприємства на 01.01.1997р., рішення арбітражного суду міста Києва від 12.10.99р. у справі №15-435.

Представником третьої особи -1 подане клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до них документів. Сторони у справі не заперечували проти клопотання третьої особи 1. Розгляд справи було відкладено на 28.04.2011р.

В судове засідання 28.04.2011р. зявився представник прокуратури, Відповідача, третьої особи 1, третьої особи 2.

Представником прокуратури подане клопотання про поновлення строку позовної давності на звернення до господарського суду з позовом про виключення з ліквідаційної маси ДП «ВО «Київський радіозавод»спірного майна для прокуратури та Міністерства промислової політики України.

Суд розглянувши вказане клопотання дійшов до висновку про достатність підстав і доказів для поновлення строку позовної давності Прокуратурі та Позивачу, в звязку з чим вказане клопотання підлягає задоволенню.

Представником відповідача подана заява про залишення позовної заяви третьої особи 2 без розгляду у звязку з невідповідністю поданої заяви вимогам ч.1 ст.54 ГПК України - підписання позовної заяви не уповноваженою особою. У судовому засіданні судом встановлено, про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, оскільки з довіреності Міністерства України у справах молоді та спорту від 28.03.2011р. вих.№122/2066, що міститься в матеріалах справи, вбачається що її підписано заступником Міністра у звязках з Верховною радою України та іншими органами державної влади голови комісії з проведення реорганізації Ю.П. Сизенко, який є уповноваженою особою, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2010р. №2219-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади». Таким чином, представник Міністерства України у справах сієї, молоді та спорту ОСОБА_4, яка підписала вказану заяву, була уповноважена на підписання такої заяви відповідно до довіреності від 28.03.2011р.

Крім того, представник відповідача надав доповнення до заперечення на позовну заяву, в якій зазначив, що позов про виключення обєктів з ліквідаційної маси мав бути предявлений не Відповідачу, а його ліквідатору.

Представник третьої особи 1 надав Пояснення, в яких вказав, що на сьогодні в Реєстрі обліковується лише Державне підприємство «Виробниче обєднання «Київський радіозавод»(код ЄДРПОУ:14308210; орган управління: міністерство промислової політики України). Відомості щодо спірного майна (нежилих приміщень за адресами: м.Київ, вул.Бориспільська, 8 та м.Київ, вул. Бориспільська , 10) та іншого державного майна, яке перебуває на його балансі, органом управління до Фонду не надавалися.

Представник Прокуратури та Третьої особи 2 підтримали вимоги викладені у позовних заявах.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Прокуратури про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській, 10 у м.Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований у м.Києві на вул.Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обовязковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обовязкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку Прокуратурою.

Між тим, Прокуратурою не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.

Крім того, накладання арешту на обєкти ліквідаційної маси Відповідача унеможливлюється в силу приписів ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про заміну неналежного відповідача, шляхом виключення Державне підприємство «Виробниче обєднання «Київський радіозавод»враховуючи той факт, спір виник щодо права власності на майно, яке з тих чи інших підстав віднесено арбітражним керуючим в ліквідаційний баланс, і яке перебуває у Відповідача ДП «ВО «Виробниче обєднання «Київський радіозавод». Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Такти чином, відсутні підстави для виключення ДП «ВО «Київський радіозавод»зі складу відповідачів.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням в порядку ст.43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України №569 від 29.05.1996р. «Про реорганізацію державного підприємства «Виробниче обєднання «Київський радіозавод» Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України доручено провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств.

На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України Мінмашпром України видано наказ №129Д від 04.07.1996р., яким створено 22 нових підприємства на базі цехів і відділів.

Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 12.07.1996р. порушено провадження у справі №15/81 про банкрутство ДП «ВО «Київський радіозавод». Постановою арбітражного суду м.Києва від 01.10.1997 №15/81 року ДП «ВО «Київський радіозавод»визнано банкрутом відповідно до норм Закону України «Про банкрутство»від 14.05.1992р та введено щодо нього ліквідаційну процедуру, яка триває до цього часу.

Згідно Протоколу №6 засідання галузевої комісії Мінмашпрому України з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємств від 27.03.1997р. затверджено акт приймання ДП ВО «Київський радіозавод»майна, яке залишилось після виділення новостворених підприємств, в тому числі спірні обєкти.

У ході ліквідаційної процедури до ліквідаційної маси банкрута, зокрема включені наступні спірні обєкти: будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській, 10 у м.Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований у м.Києві на вул.Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м.

На думку Прокуратури та Позивача зазначені обєкти включені до ліквідаційної маси боржника ДП «ВО «Київський радіозавод»незаконно та без достатніх на те підстав, з огляду на висновки викладені в рішеннях суду, які надані в матеріали справи.

На думку третьої особи 2 зазначені обєкти також включені до ліквідаційної маси боржника ДП «ВО «Київський радіозавод»незаконно, враховуючи висновки викладені в рішеннях суду які надані також і Прокуратурою, та належать передати третій особі 2 з огляду на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.1996р. №210-р, відповідно до якого вирішено Мінмашпрому разом з Мінмолодьспортом вирішити у встановленому порядку питання про передачу до сфери управління Мінмолодьспорту для створення Українського молодіжного центу будинку культури і техніки «Дніпро»та спортивного комплексу «Восход», що закріплені на праві повного господарського володіння за виробничим обєднанням «Київський радіозавод».

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокуратури, Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується, розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом).

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який втратив чинність з 20.06.2007р., здійснення функцій щодо управління майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.1996р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №569 щодо реструктуризації ВО «Київський радіозавод»шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств.

12.07.1996р. арбітражним судом м.Києва за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку було порушено провадження у справі про банкрутство ДП ВО «Київський радіозавод».

Відповідно до ст..11 Закону України «Про банкрутство»у редакції 1992р., який діяв на момент прийняття вищевказаної ухвали, з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи боржника приймається в порядку, визначеному цим законом., тобто в процедурі санації або ліквідації на підставі ухвали суду.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що фактично постанова не підлягала виконанню, тому реорганізація шляхом поділу не було проведено. Фактично було проведено виділ частини майна на новостворені підприємства з передачею частки боргів. В процедурі банкрутства не потребується додаткового рішення КМУ щодо зміни шляхом реорганізації ДП «ВО «Київський радіозавод»з поділу на виділ, що також підтверджується п.3.2. Положення «Про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць»затвердженого наказом Мінекономіки України Мінстатом України, Антимонопольним комітетом України від 20.0.4.1994р. №43/79/5 «поділ чи виділ в процесі розгляду справи про банкрутство здійснюється відповідно до ухвали суду». Такої ухвали винесено не було.

Для оформлення переданого новоствореним підприємствам частини майна, яке обліковувалося на балансі Відповідача на праві повного господарського відання 01.01.1997р. було підписано розподільчий баланс та акти прийому передачі майна між новоствореними підприємствами та ДП «ВО «Київський радіозавод». Зазначений розподільчий баланс затверджено Мінмашпромом. Як вбачається з матеріалів справи, правовий режим майна Відповідача змінено не було-майно залишилося на праві повного господарського відання.

Факт перебування спірного майна на праві повного господарського відання у ВО «Київський радіозавод»підтверджено також Розпорядженням КМУ від 25.03.1996р. №210-р, зі змісту якого вбачається що будинок культури «Дніпро»та Спортивний комплекс «Дніпро»закріплені на праві повного господарського відання за виробничим обєднанням «Київський радіозавод».

27.03.1997р. протоколом №6 засідання галузевої комісії Мінмашпрому з питань санації, реструктуризації…, прийнято рішення, згідно якого ДП ВО «Київський радіозавод»залишається як юридична особа з передачею майна, в тому числі спортивного комплексу, стадіону зі спорудами, будинку культури та передачею боргів.

18.04.1997р. складено та підписано представниками Мінмашпрому та ДП ВО «Київський радіозавод»акт приймання залишившогося на підприємстві майна. Згідно Акту Мінмашпром передав, а ДП ВО «Київський радіозавод»прийняв основі засоби нерухоме майно на суму 30402 тис.грн. До Акту додано перелік майна державного підприємства «ВО «Київський радіозавод», яке залишилося після проведення реструктуризації згідно Постанови №569 від 29.05.1996р. та згідно розподільчого балансу на 01.01.97р., даний документ затверджено Генеральним директором ВО «Київський радіозавод».

Таким чином, зазначені документи підтверджують перебування майна на балансі відповідача на праві повного господарського відання, в тому числі спірних нежитлових приміщень.

Матеріалами справи не підтверджено, що відбулася зміна правового режиму спірного нерухомого майна. Акт про привернення майна із господарського відання відповідача державі, міністерству або іншій юридичній особі не надано.

Згідно Закону України «Про банкрутство»у редакції 1992р., який діяв на час відкриття ліквідаційної процедури, для задоволення вимог кредиторів формується ліквідаційна маса, до складу якої вносяться всі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури.

Зважаючи на вищевикладене, зважаючи на висновок суду про перебування спірного мана на праві повного господарського відання, суд дійшов до висновку про правомірність включення спірних нежитлових приміщень до ліквідаційної маси банкрута.

З приводу заперечень Прокурора з посиланнями на рішення судів, що містяться в матеріалах справи слід зазначити наступне:

Звертаючись з позовом до суду, позивач відповідно до розділів І,V,VІІІ Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет та підстави позову, які повинен довести, а суд вирішує спір по суті відповідно до фактичних обставин та норм чинного законодавства за своїм внутрішнім переконанням. Відповідно до статей 54,57 Господарського процесуального кодексу України позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи.

За загальними правилами господарського процесу, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З наданих до матеріалів судових рішень вбачається різний субєктний склад, тому факти встановлені судами не можуть бути обовязковими при розгляді цієї справи. Інших доказів, на підтвердження позиції Прокуратури та Третьої особи 2 в матеріали справи не надано.

Таким чином, позовні вимоги Прокурора та Третьої особи 2 щодо неправомірності включання в ліквідаційну масу спірних нежитлових приміщень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги Третьої особи 2 в частині визнання судом факту, що спірне майно перебуває у сфері управління Міністерства промислової політики України, суд враховує наступне.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як субєктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку , що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання факту, що майно перебуває у сфері управління. Вказана вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Щодо вимоги Третьої особи 2 про зобовязання Міністерством політики України передати до сфери управління Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту спірні нерухомі обєкти, суд також відмовляє у їх задоволенні в звязку з наступним:

Як вже зазначалося судом, за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Проте, в матеріали справи не надано доказів порушення прав Третьої особи 2 з боку Міністерства промислової політики України. Крім того, Міністерство промислової політики України взагалі не є відповідачем у справі.

Отже, враховуючи вищевикладені висновки, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Третьої особи 2 в цих частинах.

Щодо позиції Відповідача про необхідність предявлення позову до ліквідатора. Суд зазначає, що у випадку оскарження саме дій ліквідатора, слід керуватися ч.4 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відповідно до якої дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобовязаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України відмовити повністю.

2. В задоволенні самостійних вимог на предмет спору третьої особи -Міністерство України у справах сімї молоді та спорту відмовити повністю.

У судовому засіданні 28.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.05.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева