Рішення № 15151827, 28.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/7328.04.11 За позовом Комунального підприємства «Центральний» Подільської районної

у м. Києві ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна»

Про стягнення 10190,61 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 3 від 11.01.11.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 143 на вивіз сміття в розмірі 10190,61 грн. (9301,39 грн. основний борг, 889,22 грн. збитки від інфляції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по оплаті наданих йому послуг по вивозу сміття, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.11. порушено провадження у справі № 30/73; розгляд справи було призначено на 12.04.11. о 10-30.

Представник відповідача в судове засідання 12.04.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.11. про порушення провадження у справі № 30/73 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/73 відкладено на 28.04.11. о 11-30.

В судовому засіданні 28.04.11. представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 28.04.11. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.11. не виконав, заяв та клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/73.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.08. між Комунальним підприємством «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістіна»(далі Замовник) було укладено Договір № 143 на вивіз сміття (далі Договір № 143), відповідно до умов якого (п. 1) Комунальне підприємство «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради проводить вивіз сміття у кількості сім контейнерів в місяць за адресою: вул. Хорива, 2.

Як вбачається з Договору оренди № б/н від 01.10.09., дане приміщення прийнято в строкове платне користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістіна».

Відповідно до п. 3 Договору № 143, Замовник зобовязується щомісячно вносити плату згідно цього Договору з моменту його підписання.

Пунктом 6 Договору № 143 сторонами погоджено, що цей Договір діє з 01.03.08. по 31.12.11.

Згідно кошторису від 01.06.08., вартість вивозу одного контейнера становить 63,40 грн.

Згідно кошторису від 01.03.09., вартість вивозу одного контейнера становить 68,35 грн.

Договір № 143 було переукладено, шляхом укладення між позивачем та відповідачем Договору № 599 від 01.10.09. (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є надання комунальних послуг Постачальником Замовнику та експлуатаційного обслуговування будинку (приміщення) по вул. Хорива, 2А, зокрема, вивезення сміття: сім контейнерів в місяць.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Замовник відшкодовує Постачальнику вартість отриманих комунальних послуг згідно цін і тарифів, які встановлені відповідними комунальними підприємствами для орендарів (власників приміщень), та банківські послуги.

Відповідно до п. 4.1 Договору, він діє до 01.09.10. якщо кожна із сторін не міняє умови Договору, не припиняє дії Договору і в місячний термін до закінчення його не попереджає про це письмову іншу сторону, то Договір вважається продовжений на наступний термін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.11. про порушення провадження у справі № 30/73 сторін було зобовязано провести взаємозвірку розрахунків за спірний період.

За твердженням позивача, на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем було здійснено дії для проведення звірки взаєморозрахунків та підписання відповідних актів, але орендоване Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістіна»приміщення закрите, доступу до нього Комунальне підприємство «Центральний»Подільської районної м. Києві ради не має.

Оскільки акт звірки розрахунків згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, суд додатково відзначає, що сторонами зазначена взаємозвірка так проведена і не була, за твердженням позивача з причини неявки відповідач до позивача для підписання акту взаємозвірки розрахунків не звернувся.

Відповідачем пояснень і спростувань щодо зазначених обставин суду надано не було.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним умови Договору виконувались в повному обсязі, а відповідач, в свою чергу, за період з 01 березня 2009 року по 01 березня 2011 року не в повному обсязі здійснював оплату за вивіз сміття, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Центральний»Подільської районної м. Києві ради в розмірі 9301,39 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прилеглих до будинків територій" від 20.05.99., суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9301,39 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 889,22 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих послуг по вивозу смяття за Договором у визначений період.

Судом встановлено, що позивачем завищено суму збитків від інфляції, внаслідок чого з відповідача на користь Комунального підприємства «Центральний» Подільської районної у м. Києві ради підлягає стягненню 63,36 грн. збитків від інфляції, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, визначених позивачем та з врахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості за встановлений період.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістіна»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 2, код ЄДРПОУ 24262070) на користь Комунального підприємства «Центральний»Подільської районної у м. Києві ради (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 2, корпус 1, код ЄДРПОУ 35669345) 9301 (девять тисяч триста одна) грн. 39 коп. - основного боргу, 63 (шістдесят три) грн. 36 коп. збитків від інфляції, 93 (девяносто три) грн. 73 коп. державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн. 87 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 825 (вісімсот двадцять пять) грн. 86 коп. збитків від інфляції в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 05.05.11.