Рішення № 15151808, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/1919.04.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до

про Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник»

стягнення 66221,82 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача Іваненко І.П. - представник

Деріго С.А. –голова правління           Рішення прийнято 19.04.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.02.2011, 01.03.2011, 18.03.2011 оголошувалася перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник» 66221,82 грн., в тому числі 57274,57 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6711,20 грн. інфляційної складової боргу та 2236,05 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зобов’язання за договором № 1541543 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 10.07.1999 виконані відповідачем не в повному обсязі, а саме відповідач не оплатив спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 по 01.12.2010 включно. Заборгованість станом на 01.12.2010 становить 57274,57 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції, і за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховує 3% річних.

Відповідач факт наявності заборгованості визнає, однак посилається на неправомірне застосування позивачем при здійсненні розрахунку боргу розпоряджень КМДА від 27.11.2008 №1662,1663, від 25.12.2008 №1780/1, від 05.02.2009 №128, які скасовані Указами Президента України від 24.12.2008 №1199/2008, від 03.02.2009 №65/2009, від 09.02.2009 №76/2009. Також відповідач зазначає, що на момент розгляду справи частина заборгованості погашена відповідачем в добровільному порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

10.07.1999 між АЕК «Київенерго»(Енергопостачальна організація) та ЖБК «Приладобудівник»(Абонент) укладено договір № 154-1543-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Предметом вказаного Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1).

Згідно з п.п. 2.2.1 та п.п. 2.3.1 Договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору, а відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни і за тарифами, зазначеними у Додатку №2 (відповідно до якого за теплову енергію, яка використовується населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, за теплову енергію, яка використовується орендарями, повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця).

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до п. 5.1 Договору та звернення-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді розрахунковим способом за тарифами встановленими і затвердженими розпорядженнями КМДА.

На підставі п. 9 Додатку №2 до договору відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в минулому місяці, акт приймання-передачі товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформляє та повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Позивач зазначає, що відповідач зобов’язання за Договором належним чином не виконав, оплату за використану теплову енергію за період з 01.11.2008 по 01.12.2010 в повному обсязі не оплатив. Згідно облікових карток (табуляграм) та довідці про здійснення нарахувань та оплати заборгованість відповідача за вказаний період становить 57274,57 грн.

Відповідач щодо обсягу поставленої йому та використаної теплової енергії за вищевказаний період не заперечує. Розбіжності у визначенні сторонами вартості спожитої енергії пов’язані із застосуванням позивачем розпоряджень КМДА від 27.11.2008 №1662,1663, від 25.12.2008 №1780/1, від 05.02.2009 №128, які скасовані Указами Президента України від 24.12.2008 №1199/2008, від 03.02.2009 №65/2009, від 09.02.2009 №76/2009.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (ч. 3 ст. 276 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріалами справи встановлено, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період грудень 2008 року по лютий 2009 року проводився позивачем на підставі тарифів, встановлених:

за період з 01.12.2008 по 30.12.2008 Розпорядженням КМДА № 1662 від 27.11.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;

за період з 31.12.2008 по 05.02.2009 Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;

за період з 06.02.2009- по 09.02.2009 Розпорядженням КМДА № 127 від 05.02.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів»та № 128 від 05.02.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ».

Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасовано, як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1162 від 27.11.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».

Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасовано, як таке, що порушує вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».

Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації»скасоване, як таке, що суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України «Про житлово - комунальні послуги, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів»та № 128 від 05.02.2009 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007.

Отже, за вказаних обставин нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007, в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Враховуючи викладене, а також докази здійснених оплат за теплову енергію, облікових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за спірний період, вартість одержаної від позивача теплової енергії становить 187234,40 грн., з яких станом на 01.11.2010 відповідачем сплачено 137970,37 грн.

В грудні 2010 року відповідачем сплачено 6222,22 грн.

В подальшому, в ході розгляду справи протягом січня-березня 2011 р.р. в рахунок цієї заборгованості відповідачем сплачено ще 39501,04 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3540,77 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач своїх зобов’язань за Договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3540,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та не заперечується відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За розрахунком суду, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з оплати використаної теплової енергії за спірний період з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки у розмірі 3888,25 грн. та 3% річних у розмірі 1788,80 грн.

Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3540,77 грн. основного боргу, 3888,25 грн. втрат від інфляції та 1788,80 грн. - 3% річних.

Позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 8010,54 грн. (різниця у застосованих тарифах для розрахунку вартості за спожиту теплову енергію за грудень 2008 року –січень, лютий 2009 року) та 6222,22 грн. (які сплачені відповідачем до подачі позовної заяви до суду) задоволенню не підлягають. Також судом відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2822,95 грн. втрат від інфляції та 447,25 грн. –3% річних, оскільки 3% річних та втрати від інфляції нараховані позивачем на суму основного боргу, обчисленого на підставі скасованих розпоряджень КМДА.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 39501,04 грн. основного боргу, який сплачено відповідачем в добровільному порядку в ході розгляду справи, підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача. Решта судових витрат відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник»(03151, м. Київ, вул. Новгородська, 5, код 22876827, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305, рахунок №260070130718 в АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627) 3540 (три тисячі п’ятсот сорок) грн. 77 коп. основного боргу за теплову енергію.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник»(03151, м. Київ, вул. Новгородська, 5, код 22876827, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305, рахунок №26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 3888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 25 коп. втрат від інфляції. 1788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп. - 3% річних, 487 (чотириста вісімдесят сім)грн. 19 коп. державного мита та 173 (сто сімдесят три) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Приладобудівник»на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»39501,04 грн. основного боргу за теплову енергію припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:27.04.2011