Рішення № 15151501, 14.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11 Справа № 24/342/10

Суддя

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремшляхбуд”, 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 123

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Вільнянського району електричних мереж, 70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Чехова, 45

про стягнення 236 562,97 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Ткач Д.М. ( свідоцтво № 644 від 02.11.2007 р.).

від відповідача: ОСОБА_1. ( дов. № 289 від 28.12.2009 р.).

СУТЬ СПОРУ:

10.11.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремшляхбуд” (надалі ТОВ “Ремшляхбуд”) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Вільнянського району електричних мереж (далі - ВАТ “Запоріжжяобленерго”) про стягнення з відповідача 236 562,97 грн., з яких: подвійну вартість недовідпущеної електроенергії в сумі 87 827,70 грн., безпідставно отриману оплату за фактично неспожиту електроенергію в сумі 31 214, 82 грн., збитки в сумі 117 520, 45 грн.

Ухвалою від 10.12.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/342/10, судове засідання призначено на 19.11.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 19.11.2010р. та від 21.12.2010р., розгляд справи відкладено відповідно на 21.12.2010р. та на 24.01.2011р.

Ухвалою від 24.01.2011р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 11.02.2011р.

В судовому засіданні 11.02.2011р. оголошено перерву до 14.02.2011р.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без здійснення технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 14.02.2011р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї, зазначив наступне. 26.02.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання електричної енергії № 80, за яким енергопостачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує енергопостачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. 11.11.2009р. відповідач припинив подачу електричної енергії позивачу не дивлячись на сплату позивачем поточних платежів за спожиту електричну енергію. На підставі протесту прокурора Вільнянського району від 17.12.2009р. електропостачання було відновлено. 11.02.2010р. відповідач знову припинив подачу електричної енергії позивачу з тих же підстав. Енергопостачання було відновлено лише після підписання договору про порядок погашення заборгованості № 864 від 18.03.2010р., який позивач був змушений підписати з метою збереження життєдіяльності підприємства в цілому та мінімізації збитків. Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010р. у справі 10/488/09 встановлена відсутність правових підстав у відповідача для припинення постачання електричної енергії позивачу. Внаслідок протиправного відключення від електропостачання позивачу фактично відпущено у листопаді 2009р. - 6 918 кВт, у грудні - 7 789 кВт., у лютому - 5 689 кВт, березні -5 297 кВт. Таким чином, позивачу недовідпущено електроенергію, поставка якої передбачена договором в кількості: у листопаді 2009р. - 13 082 кВт, у грудні - 8 211 кВт., у лютому - 16 311 кВт, березні - 20 703 кВт. Двократна вартість недовідпущеної електроенергії складає 87 827,70 грн. За період відключення з 11.11.2009р. по 17.12.2009р., згідно договору на постачання електричної енергії № 80 від 26.02.2007р. було підключено до енергопостачання виробничу базу позивача в с. Дружелюбівка та асфальтобетонний завод в с. Купріянівка Запорізької області. В результаті відключення обєктів позивача 11.11.2009р. від енергопостачання позивач був змушений використовувати генератори для забезпечення електричною енергією свої виробничі потужності. 12.11.2009р. між позивачем та Державною аварійно-рятувальною службою було укладено договір № 54, згідно якого позивачу надано у користування електростанції ЕСД-200, ЕСД-10. Витрати для відновлення електропостачання шляхом підключення дизельних електростанції склали 86 882, 43грн., з яких: 81 580,21 грн. вартість палива та 5 302,22 грн. - оплата за користування електростанціями. Також, з метою забезпечення освітлення та обігріву виробничої бази в с. Дружелюбівка позивачем придбано бензиновий генератор FORESTER ЕС 5500 вартістю 5 399,10 грн., яким витрачено бензину АИ-95 на загальну суму 12 251, 52 грн. Всього витрати зроблені позивачем для відновлення електропостачання шляхом придбання та підключення бензинового генератору склали 17 650, 62 грн. Таким чином, витрати позивача на використання електростанцій та генераторів внаслідок протиправного відключення від електропостачання складають 117 520, 45 грн. Крім того, з метою запобігання відключення від електропостачання позивач був змушений частково сплатити виставлені відповідачем рахунки на суму 31 214, 82 грн. З урахуванням того, що рішеннями господарського суду по справі 10/488/09 було встановлено, що позивач не спожив спірну кількість електричної енергії, тому оплата за неї виконана позивачем на суму 31 214, 82 грн. має бути повернена йому як безпідставно набута, однак відповідач на момент подачі позову її не повернув. Таким чином, внаслідок безпідставного відключення позивача від електропостачання відповідач зобовязаний сплатити подвійну вартість недовідпущеної електроенергії в сумі 87 827,70 грн., повернути безпідставно отриману оплату за фактично не спожиту електроенергію в сумі 31 214, 82 грн., а також відшкодувати збитки в сумі 117 520, 45 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 15, 16, 21, 509, 526, 530, 615, 623, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 277 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 24 Закону України “Про електроенергетику”, п. п. 1.2, 8.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідач позивачу правомірно здійснив відключення електроенергії у звязку з несплатою суми 10 590, 56 грн. нараховану за Актом про порушення ПКЕЕ № 00003362 від 26.11.2009р. Відповідач стверджує, що позивач неправомірно був відключений від електропостачання сім днів, тому розмір недовідпущеної електроенергії становить 6 338,88 грн. Також, розрахунки щодо відшкодування збитків в сумі 117 520,45 грн. не відповідають дійсним обставинам. Позивач не надав доказів щодо сплати рахунків по актам виконаних робіт та оплати оренди електростанцій. До того ж, бензиновий генератор ЕС 5500, згідно його технічних даних за 1кВт/год споживає 313 грамів пального, але позивач безпідставно зазначає споживання генератора 2 л/год. Окрім того, жодна електростанція не була введена в екс плуатацію, чим порушено Правила технічної експлуатації електро установок споживачів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 25.10.2006 року № 1143/1301.7. Також відповідач вважає, що не відповідає дійсності твердження позивача щодо безпідставно набутих коштів у розмірі 31 214,82 грн., оскільки спірна сума виникла на підставі наданого акту про спожиту активну електричну енергію за вересень 2009 року та виставленого рахунку № 09080 від 06.10.2009 року на суму 142 281,53 грн. На підставі викладеного, просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальник електричної енергії) в особі Вільнянського РЕМ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремшляхбуд” (Споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 80, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною у додатку №1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

При укладенні договору № 80 від 26.02.2007р. сторони у п.2.1 погодили, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

11.11.2009р. відповідач припинив постачання електричної енергії позивачу за не сплату рахунків, які виникли за спожиту у вересні 2009 року активну електричну енергію в розмірі 142 281,58 грн., перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 13 789,18 грн., перевищення граничних величин споживання в розмірі 71 799,99 грн., заборгованість по пені в розмірі 251,12 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010р. у справі 10/488/09 встановлена відсутність правових підстав у відповідача для припинення постачання електричної енергії позивачу у зв'язку з несплатою позивачем спірних коштів, оскільки втручання позивача в роботу лічильника та перевищення ним граничної величини споживання електроенергії відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто судовим рішенням господарського суду, яке набрало законної сили встановлено, відповідач безпідставно відключив позивача від постачання електричної енергії.

Згідно ст. ст. 1, 24 Закону України “Про електроенергетику”, енергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 5 ст. 277 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення Правил користування електричною енергією встановлюється законом.

Пункт 8.4. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442, встановлює, що у разі переривання електропостачання, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, він несе відповідальність перед споживачем електричної енергії згідно з законом.

У відповідності до ч. 10 ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

Аналогічне положення міститься в п. 4.1.2. договору.

Під визначенням “недовідпущена електрична енергія”, відповідно до п. 1.2 Правил, розуміється різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у певний період відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період, що виникла в результаті перерви в електропостачанні, у тому числі при відключеннях та обмеженнях .

Відповідно до п. 2.2. договору, Постачальник електричної енергії зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу).

Згідно додатків № 1 до договору “Договірні величини споживання електричної енергії на 2009 рік” та “Договірні величини споживання електричної енергії на 2010 рік”, договірна величина електроспоживання становить у листопаді 2009р. - 20 000 кВт, у грудні - 16 000 кВт., у лютому - 22 000 кВт, березні - 26 000 кВт.

Встановлено, що внаслідок протиправного відключення від електропостачання позивачу фактично відпущено у листопаді 2009р. - 6 918 кВт, у грудні - 7 789 кВт., у лютому - 5 689 кВт, березні -5 297 кВт.

Таким чином, позивачу недовідпущено електроенергію, поставка якої передбачена договором в кількості: листопад 2009р. - 13 082 кВт, грудень 2009р. - 8 211 кВт., лютий 2010р. - 16 311 кВт, березень 2010р. - 20 703 кВт.

Всього двократна вартість недовідпущеної електроенергії складає 87 827,70 грн.

Таким чином, внаслідок безпідставного відключення позивача від електропостачання відповідач зобовязаний сплатити подвійну вартість недовідпущеної електроенергії в сумі 87 827,70 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 87 827,70 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження відповідача стосовно того, що ним правомірно здійснено відключення електроенергії у звязку з несплатою суми 10 590, 56 грн., нараховану за Актом про порушення ПКЕЕ № 00003362 від 26.11.2009р. суд до уваги не приймає, оскільки рішеннями господарського суду Запорізької області у справах № 10/488/09 та № 10/183/10 встановлена відсутність правових підстав у відповідача для припинення постачання електричної енергії позивачу у звязку з несплатою позивачем спірних коштів в розмірі 142 281, 58 грн., за перетікання реактивної електроенергії в розмірі 13 789,18 грн., за перевищення граничних величин в розмірі 71 799, 99 грн., пені в розмірі 251, 12 грн. та рахунку №11080 від 07.12.2009р. на суму 10 590, 56 грн., нараховану за Актом про порушення ПКЕЕ №00003362 від 26.11.2009р. та рішенням комісії від 07.12.2009р.

Згідно із ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків.

Аналогічну норму встановлює ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача 117520,45 грн. збитків, які поніс позивач внаслідок відключення від електропостачання.

Вимога в цій частині підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

У той же час, ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обовязковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 224 цього кодексу, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічна норма права міститься в ст. 225 ГК України.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно договору на постачання електричної енергії № 80 від 26.02.2007р. було підключено до енергопостачання виробничу базу позивача в с. Дружелюбівка та асфальтобетонний завод в с. Купріянівка Запорізької області.

Встановлено, що для забезпечення електропостачання за період відключення, 12.11.2009р. Державною аварійно-рятувальною службою (Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення) Головного Управління МНС України в Запорізькій області (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремшляхбуд” (Замовник) укладено договір № 54, предметом якого є надання Виконавцем в користування Замовнику матеріально-технічних засобів, а саме електростанції ЕСД-200 (потужність 200кВт, витрата дизельного пального 65,46 л/годину) та електростанції ЕСД-10 ВС (потужність 10 кВт, витрата дизельного пального 6 л/годину).

Відповідно до п. 4.1. цього договору, загальна вартість застосування обладнання Виконавця (електростанцій ЕСД-200 та ЕСД-10 ВС) з 12.11.2009р. по 16.12.2009р. складає 5302,22 грн.

Матеріали справи свідчать, що 30.11.2009р., 01.12.2009р. та 08.12.2009р. сторонами складено акти виконання умов договору № 54 від 12.11.2009р., згідно яких загальна вартість застосування спеціальної техніки склала 5302,22 грн.

Беручи до уваги той факт, що відповідач неправомірно припинив постачання електричної енергії позивачу, суд дійшов висновку, що позивач поніс збитків в сумі 5302,22 грн. внаслідок оплати за користування електростанціями саме з вини відповідача.

Позивачем доведено суду розмір заподіяних йому збитків в сумі 5302,22 грн., протиправну поведінку відповідача та причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою відповідача.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 5302,22 грн. збитків, доведеними, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, для забезпечення енергопостачання виробничої бази позивача в с. Дружелюбівка, останнім придбано бензиновий генератор FORESTER ЕС 5500 (потужність 5,0 кВт/год) вартістю 5 399,10 грн. з витратою пального 2 літри/годину.

Факт купівлі генератора FORESTER ЕС 5500 підтверджується видатковою накладною від 11.11.2009р. № П-003581.

Витрати, понесені ТОВ “Ремшляхбуд” у звязку з купівлею генератора не мають необхідних ознак збитків відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки для забезпечення енергопостачання в період відключення від електроенергії позивач не був позбавлений можливості взяти у користування генератор, а не набувати його у власність. Отже, відсутній причинний звязок між протиправною поведінкою відповідача та збитками в розмірі 5399,10 грн., що складаються з вартості купленого бензиновий генератор FORESTER ЕС 5500., так як в подальшому генератор буде використовуватися позивачем для власних потреб.

А відтак, підстави для покладання на відповідача господарсько-правової відповідальності у вигляді збитків в сумі 5399,10 грн. відсутні.

Отже, в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивач вказує, що всього дизельними електростанціями ЕСД-200 та ЕСД-10 ВС витрачено 13 641, 60 л дизельного пального на загальну суму 81 580, 21 грн., а бензиновим генератором FORESTER ЕС 5500 у період відключення з 11.11.2009р. по 17.12.2009р. 1 728,00 л бензину АИ-95 на загальну суму 12 251, 52 грн. та з 11.02.2010р. по 18.03.2010р. витрачено 1 680,00 л бензину на загальну суму 12 987,40 грн. Всього на суму 106819,13 грн.

Однак, позивачем не надано суду відповідних доказів, які беззастережно підтверджують, що паливо у зазначеній кількості було витрачено позивачем саме на роботу електростанцій. Посилання позивача на видаткові накладні суд до уваги не приймає, оскільки позивачем не доведено, що придбане пальне на загальну суму 106819,13 грн. витрачено для забезпечення роботи електростанцій.

З наведеного вбачається, що витрати на пальне не мають необхідних ознак збитків.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач не довів, що зазнав збитків у розмірі 106819,13 грн., внаслідок чого суд відмовляє в задоволені вимоги позивача в цій частині.

Посилання відповідача на необхідний порядок узгодження встановлення автономних електростанцій із відповідачем та його структурними підрозділами, суд вважає безпідставним, оскільки у даному випадку зазначені відповідачем Правила та Інструкція стосується лише випадків, коли приєднується автономна електростанція до мережі електропередавальної організації, а в даному випадку позивач був від'єднаний від вказаної мережі.

До того ж, якщо порушення норм щодо встановлення автономних електростанцій мало місце, то за це окремо має бути відповідальність про яку у даній справі мова не йде.

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з відповідача, на підставі ст. 1212 ЦК України, 31 214, 82 грн. як безпідставно отримані грошові кошти позивач вказує, що з метою запобігання відключення від електропостачання позивач був змушений частково сплатити виставлені відповідачем рахунки зі спірних сум, а саме: платіжним дорученням від 29.09.2009р. позивач перерахував суму 16 620, 45грн. та платіжним дорученням від 30.09.2010р. суму 14 594, 37грн., а всього 31 214, 82 грн.

Приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З урахуванням того, що рішенням господарського суду Запорізької області по справі 10/488/09 встановлено, що позивачем не спожито електричної енергії на суму 142 281, 58 грн. згідно рахунку № 09080 від 06.10.2009р., тому оплата за неї виконана позивачем на суму 31 214, 82 грн. має бути повернена як безпідставно набута.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ “Ремшляхбуд” про стягнення з відповідача безпідставно отриману оплату за фактично неспожиту електроенергію в сумі 31 214, 82 грн. є обґрунтованими, правомірними і такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 20 000,00 грн. судових витрат, повязаних з наданням послуг адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем надано суду договір від 02.08.2010р. про надання правової допомоги адвокатом Ткач Д.М., копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 644, акт від 19.11.2010р. приймання передачі наданих послуг за договором від 02.08.2010р., згідно якого вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн. та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 19 від 19.11.2010р. на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи норми ст. 49 ГПК України, на відповідача відносяться витрати, повязані з наданням послуг адвоката в сумі 10 512,61 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 1 243,45 грн. державного мита та 124,05 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Вільнянського району електричних мереж (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Чехова, 45, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремшляхбуд” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 123, код ЄДРПОУ 20488682, р/р 26001303290849 в Олександрійській філії АКБ “Національний кредит” у м. Запоріжжя, МФО 313775) 87 827 (вісімдесят сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 70 коп. подвійну вартість недовідпущеної електроенергії, 5 302 (пять тисяч триста дві) грн. 22 коп. збитків, 31 214 (тридцять одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 82 коп. безпідставно отриману оплату за фактично неспожиту електроенергію, 1 243 (одну тисячу двісті сорок три) грн. 45 коп. державного мита, 124 (сто двадцять чотири) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10 512 (десять тисяч пятсот дванадцять) грн. 61 коп. витрати, повязані з наданням послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити .

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 14.02.2011р.