Рішення № 15151222, 05.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 травня 2011 р. Справа 7/35/2011/5003

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком",

до: Закритого акціонерного товариства "Науково-виробнича фірма "Елекомс", м.Вінниця

про стягнення 144999,93 грн. заборгованості за послуги

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт центру телекомунікаційних послуг, довіреність № б/н від 18.07.2008 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробнича фірма "Елекомс" про стягнення 144999,93 грн. заборгованості.

Ухвалою від 28.02.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/35/2011/5003 та призначено до розгляду на 16.03.2011 року.

Ухвалою від 16.03.2011 року розгляд справи відкладено до 31.03.2011 року.

31.03.2011 року через канцелярію суду від ЗАТ "Науково-виробнича фірма "Елекомс" надійшов відзив на позовну заяву в якому останнє просить провадження у справі закрити посилаючись на укладення з боржником 12.03.2011 року договору згідно якого існуючу заборгованість відносно якої було заявлено позов було реструктуризовано.

Ухвалою від 31.03.2011 року розгляд справи відкладено до 21.04.2011 року.

21.04.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2011 року з метою надання позивачем витребуваних попередніми ухвалами документів.

26.04.2011 року розгляд справи відкладено до 05.05.2011 року в зв'язку з неподанням витребуваних судом документів.

Відповідач в судове засідання 05.05.2011 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 26.04.2011 року, яка надсилалась останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, яка вказана у позовній заяві і по якій надсилались попередні ухвали суду - вул.К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП № 9292505 місцезнаходженням відповідача значиться вул.К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034, що є ідентичною адресі по якій надсилались у даній справі ухвали суду.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Слід зауважити, що про поінформованість відповідача щодо наявності в провадженні суду справи № 7/35/2011/5003 свідчить подання останнім відзиву на позовну заяву.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.12.2009 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії (Укртелеком) та Закритим акціонерним товариством науково-виробничою фірмою "Елекомс" (Замовник) було укладено договір про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації № 348-23к/145.

Відповідно до п.1.1 Договору Укртелеком відповідно до умов цього Договору, у тому числі згідно зазначених Додатку № 1 до Договору технічних даних, зобов'язується надати Замовнику послугу використання місця в каналі кабельної каналізації у м.Вінниця, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги відповідно до умов цього Договору.

Укртелеком зобов'язаний на строк дії Договору надати Замовнику у використання місце в каналі кабельної каналізації Укртелекому у м.Вінниці згідно технічних даних, зазначених в Додатку № 1 до Договору (п.2.1.1 Договору).

За умовами договору Замовник з поміж іншого зобов'язаний :

- своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуги, визначену відповідно до умов цього Договору, на підставі виставлених Укртелекомом рахунків (п.2.2.1 Договору);

- звернутися для отримання відповідного дозволу на проведення робіт в кабельній каналізації Укртелекому не менш ніж за 3 (три) робочих дні до проведення робіт (п.2.2.2 Договору);

- відшкодувати збитки у повному обсязі у разі їх заподіяння майну Укртелекому або майн третіх сторін, яке розташовано в кабельній каналізації Укртелекому (п.2.2.3 Договору).

Укртелеком в свою чергу має право вимагати своєчасної та повної оплати вартості послуги, визначеної відповідно до умов цього Договору, на підставі виставлених ним рахунків ( п.2.3.1 Договору).

Вартість послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому. У Додатку № 2 до Договору зазначена вартість послуг, що розрахована на підставі діючих на момент підписання Договору тарифів (п.3.1 Договору).

Вартість послуг з технічного нагляду за роботою односторонньої організації при виконанні в кабельній каналізації визначається відповідно до діючих тарифів Укртелекому на момент виконання робіт. У Додатку № 3 до Договору зазначені тарифи, діючі на момент підписання Договору які Укртелеком має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до п. 2.3.4 цього Договору (п.3.2 Договору).

Оплату вартості послуги з технічного нагляду за роботою сторонньої організації Замовник здійснює одноразово протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Укртелекому (п. 3.3 Договору).

Оплату вартості послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації Замовник здійснює щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 10-го числа поточного місяця (п.3.4 Договору).

На вартість всіх послуг додатково нараховується податок на додану вартість за ставкою, визначеною відповідно до чинного законодавства України (п.3.5 Договору).

Також судом встановлено, що 31.10.2010 року між ВАТ "Укртелеком" та ЗАТ НВФ "Елекомс" укладено угоду № 758-4 про зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до п.2.2 Угоди ЗАТ НВФ "Елекомс" не сплачує ВАТ "Укртелеком" заборгованість на суму 4357,04 грн. за договором № 348-3к від 07.12.2009 року щодо надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації та відображає цю суму в бухгалтерському обліку як часткове погашення кредиторської заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином - надав відповідачу послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації та виставив відповідачу рахунки для оплати наданих послуг, отримання яких відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи розписками про отримання рахунків на оплату.

Так, за період з 01.04.2010 року по 01.01.2011 року позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 140566,81 грн..

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконував неналежним чим, не проводив оплату за отримані послуги за виключенням проведеного згідно угоди від 31.10.2010 року зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4357,04 грн..

Таким чином розмір заборгованості відповідача на момент звернення з позовом до суду складав 136209,77 грн. (140566,81-4357,04).

Вказаний борг виник у відповідача за період з 01.04.2010 року до 01.01.2011 року, що підтверджується рахунками на оплату, актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2011 року, який підписаний та скріплений печатками двох сторін.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що орендар зобов'язаний проводити розрахунки не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з тим судом встановлено, що 12.03.2011 року (після порушення провадження у справі № 7/35/2011/5003) між ВАТ "Укртелеком" в особі Вінницької філії (Укртелеком) та Закритим акціонерним товариством науково-виробничою фірмою "Елекомс" (Замовник) було укладено додаткову угоду №1/220-4 до договору № 348-23к/145 від 07.12.2009 року, якою внесено зміни до вказаного договору.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди погоджена сума заборгованості Замовника перед Укртелекомом станом на 01.03.2011 року за договором від 07.12.2009 року № 348-23к/145 становить 229860,92 гривень.

Сторони домовились, що починаючи з 01.03.2011 року Замовник перераховує на поточний рахунок Укртелекому в рахунок погашення заборгованості щомісячно на протязі вісімнадцяти місяців не пізніше останнього числа кожного місяця 12770 грн. 05 коп. (п.2.1 Додаткової угоди).

Замовник щомісячно починаючи з 01.03.2011 року, не пізніше 20 числа поточного місяця перераховує на поточний рахунок Укртелекому 100 % вартості послуг наданих Укртелекомом за Договором у звітному періоді.

Виходячи із встановлених обставин суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору приймаючи до уваги наступні міркування.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У звязку з тим, що сторони уклали між собою угоду про зарахування зустрічних вимог від 31.10.2010 року, якою крім іншого врегулювали порядок та строк погашення заборгованості у розмірі 136209,77 грн., то спір в частині стягнення цієї суми між ВАТ "Укртелеком" та ЗАТ ВНФ "Елекомс" відсутній.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення 136209,77 грн., а тому провадження у справі підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст.80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2293,64 грн. пені (з 21.04.2010 року по 20.10.2010 року), 4764,30 грн. інфляційних втрат (з квітня 2010 року по жовтень 2010 року) та 1732,22 грн. 3 % річних (з квітня 2010 року по січень 2011 року) за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 4.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ що діяла в період за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При цьому судом також враховано п.4 додаткової угоди №1/220-4 до договору № 348-23к/145 від 07.12.2009 року в якій вказано, що інші умови Договору, не обумовлені цією додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Таким чином суд дійшов висновку, що наявність додаткової угоди не свідчить про припинення зобов'язань за позовними вимогами про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, оскільки порушення зобов'язань зі сторони відповідача і як наслідок виникнення права на вказані вимоги у позивача відбулось до укладення додаткової угоди.

Проводячи перевірку правильності наданого позивачем розрахунку в останньому судом виявлено помилки які полягають в невірному визначенні кінцевих сум за певні періоди.

Зокрема судом отримано 130,67 грн. пені в періоді з 21.04.2010 по 20.05.2010 року в той час як заявлено до стягнення 131,51 грн..

В інших періодах розрахунку пені помилок не виявлено.

При перевірці 3 % річних судом отримано менші значення за травень-червень, вересень, листопад 2010 року, січень 2011 року - отримано 38,25 грн. (заявлено - 38,78 грн.)-травень, отримано 77,17 грн. (заявлено - 78,24 грн.)-червень, отримано 192,64 грн. (заявлено - 195,32 грн.)-вересень, отримано 258,88 грн. (заявлено - 262,47 грн.)-листопад, отримано 347,06 грн. (заявлено - 348,02 грн.)-січень відповідно.

В інших періодах розрахунку 3 % річних судом отримано більші значення ніж вказав позивач. При цьому слід зауважити, що визначення періодів та сум заборгованості по кожній із вимог є виключною прерогативою позивача і суд не вправі змінювати останні, оскільки це призведе до збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

В розрахунку інфляційних втрат позивачем не відображено від'ємних значень інфляційних втрат в травні-липні 2010 року на загальну суму 312,05 грн. в зв'язку із дефляційними показниками індексу інфляції.

З врахуванням виявлених помилок в стягненні 0,84 грн. пені, 06,47 грн. 3 % річних, 312,05 грн. інфляційних втрат суд відмовляє як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 26.04.2011 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 136209,77 гривень та часткової відмови в стягненні пені, 3 % річних і інфляційних втрат.

В зв'язку з цим судові витрати по сплаті позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України оскільки спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

05.05.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 136209 грн. 77 коп. боргу припинити.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", вул.Карла Маркса, 8, м.Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 01829148, р/р - 26003279655004 в ВФ Приватбанк, МФО - 302689) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - р/р - 260077394 в Райффайзен Банк АППБ Аваль, МФО-302247, ідентифікаційний код - 01182204) - 2292 грн. 80 коп. пені, 1725 грн. 75 коп. 3% річних, 4452 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 1446 грн. 81 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 48 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 00 грн. 84 коп. пені, 06 грн. 47 коп. 3 % річних, 312 грн. 05 коп. інфляційних втрат відмовити.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням поштового вручення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 травня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - ЗАТ НВФ "ЕЛЕКОМС", вул. К.Маркса, буд. 8, м. Вінниця, 21034.