Рішення № 15151221, 04.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 травня 2011 р.

Справа 13/61/2011/5003

за позовом:Приватного підприємства "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" (вул.50-річчя Жовтня, с.Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312)

до:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" (вул.Жовтнева,1, с.Ілляшівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24330)

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04.10.2010 р.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : ОСОБА_1., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 31.03.2011 р. порушено провадження у справі № 13/61/2011/5003 за позовом Приватного підприємства "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 04.10.2010 р. з призначенням до слухання 13.04.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

07.04.11 року від представника позивача через канцелярію господарського суду надійшла заява про забезпечення позову, однак яка в судовому засіданні 13.04.2011 р. розглянута не була, оскільки для можливості її розгляду виникла необхідність витребувати у позивача докази на підтвердження користування чи володіння земельними ділянками , що фігурують в договорі про спільну діяльність від 04.10.10 року підписаного між ПП "Агропромисловою фірмою "ІЗЗІЯ" та сільськогосподарським ТОВ "АкВаВіка"

Ухвалою суду від 13.04.2011 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів судове засідання було відкладено на 20.04.2011 р.

15.04.2011 р. до суду позивачем через канцелярію господарського суду повторно подане клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову по справі №13/61/2011/5003 задовольнити частково, а саме заборонено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" проводити будь-які роботи по використанню земельних ділянок площею 862 га (поле № 9 ос Б площею: 135 га., поле № 1 ос Б площею: 118 га, поле № 6 ос Д площею: 55 га., поле № 7 ос Д площею:105 га., поле № 6 ос Б площею:63 га, поле № 3 ос Д площею: 9, га., поле № 8 ос Б площею: 52 га., поле № 7 ос Б площею: 60 га., поле № 1 сп Б площею 55 га., поле №5 ос Д площею 93 га, поле №2 ос Д, площею 120 га), що знаходяться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області зазначених в п.4.2.1 договору про спільну діяльність від 04.10.2010 р. підписаного між Приватним підприємством «Агропромислова Фірма «ІЗЗІЯ»та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка".

У судове засідання 20.04.2011 р. з'явились представники сторін.

Попередньо через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої позивач клопоче про вихід за межі позовних вимог. Вищевказана заява прийнята судом до розгляду.

Також, попередньо через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення іншим судом пов'язаної з нею справи.

Судом, в зв'язку з необхідністю витребування доказів на підтвердження доводів заяви відповідача ухвалою від 20.04.2011 р. засідання по справі відкладено на 04.05.2011 р. В подальшому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом було відхилено в зв"язку із тим, що провадження у справах, які розглядаються Тростянецьким районним судом, та які на думку відповідача пов"язанні із даною справою, зупинено.

27.04.2011 р. від відповідача по справі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" надійшла заява про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою суду від 04.05.2011 р. судом відмовлено.

27.04.2011 року від Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" про стягнення 11695553 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.05.2011 р. судом відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви, з підстав, що зустрічний позов був поданий після початку розгляду справи по суті суперечить приписам ч.5 ст.22, ч.1 ст.60 ГПК України.

У судове засідання 04.05.2011 р. з'явився представник відповідача.

Позивач правом участі свого представника не скористався. Про дату, місце та час слухання справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 21.01.2011 р. №5405р, 5406р.

Відсутність представника позивач в судовому засіданні не перешкоджає продовженню розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який проти позову заперечив, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

04.10.2010р. між відповідачем по справі та позивачем в особі директора приватного підприємства «Агропросислової фірми «ІЗЗІЯ»Козоріза Анатолія Микитовича був підписаний договір про спільну діяльність.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом договору є проведення спільної діяльності в галузі сільського господарства з метою покрашення фінансових показників сторін підвищення врожайності сільськогосподарських культур та покращення організації виробництва.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує наступним:

Згідно умов договору основою спільної діяльності є спільне сільськогосподарське виробництво прибутки від такої діяльності складають 95 відсотків на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АкВаВіка»та 5 відсотків на користь приватного підприємства «Агропросислової фірми «ІЗЗІЯ».

Відповідно до статуту приватного підприємства «Агропросислової фірми «ІЗЗІЯ»(п.п. 8.2.1. до виключної компетенції Засновника відноситься визначення основних напрямків діяльності; прийняття рішення про створення філій, представництв та спільних виробництв і підприємств.

П.п. 9.3. статуту до компетенції Директора Підприємства належать усі питання діяльності підприємства крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом належать до виключної компетенції іншого органу Підприємства.

В даному випадку підписавши договір про спільну діяльність в галузі спільного сільськогосподарського виробництва директор приватного підприємства «Агропросислової фірми «ІЗЗІЯ»перевищив свої повноваження.

З врахуванням зазначених дій він був звільнений з займаної посади, згідно наказу від 13.12.2010р., однак, договір про спільну діяльність так і залишився діючим.

Позивач зазначає, що в даному випадку директор приватного підприємства «Агропросислової фірми «ІЗЗІЯ»підписуючи договір про спільну діяльність діяв недобросовісно, нерозумно та перевищив свої повноваження.

Про те, що директор ПП «Агропромислової фірми «ІЗЗІЯ»діяв з перевищенням повноважень могло бути відомо і було відомо відповідачу, оскільки із змісту договору вбачається, що директор «Агропромислової фірми «ІЗЗІЯ»укладав договір на підставі статуту, під час його підписання статут був оглянутий - однак сторони розтлумачили на свій розсуд п. 8.2.1 статуту зазначивши, що спільна діяльність та спільне виробництво є дві різні речі.

Оскільки, договір складався відповідачем по справі в с. Ілляшівка ним оглядався статут підприємства та перевірялись повноваження директора.

Крім того ПП фірмою «ІЗЗІЯ»не було у наступному схвалено правочину, оскільки листування, телеграми, телетайпограми з приводу даної угоди між сторонами відсутні.

Прибуток у відповідності до п. 7 даної угоди між сторонами не розподілявся на розрахункові рахунки позивача по справі кошти наприкінці 2010р. не перераховулись.

Довіреність на представлення інтересів відповідачу по справі у відповідності до п. 6.1. договору з урахуванням положень п.п. 1,6 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 зареєстрованого в МЮУ 12.06.1996р. за № 293/1318, якою визначено, що інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей не видавалась.

Оскільки при вчиненні (підписанні договору про спільну діяльність від 04.10.2010р.) правочин не було додержано вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України директор приватного підприємства «Агропросислової фірми «ІЗЗІЯ», не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності правочин був підписаний не уповноваженою особою (ч. 2 ст. 207 ЦК України ) директор діяв не добросовісно та нерозумно з перевищенням своїх повноважень, відповідний договір повинен бути визнаний недійсним у відповідності до положень ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Відповідно до п.п. 3.1.1. договору приватне підприємство «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»на протязі 15 днів з моменту підписання договору повинні надати стороні земельні площі для проведення сільськогосподарського виробництва в рамках спільної діяльності.

П.п. 4.2.1. визначена загальна площа земельних ділянок площею 862 га.

Акт прийому-передачі земельних ділянок не підписувався земельні ділянки відповідачу не передавались внаслідок чого відповідач без погодження із позивачем без належних на те підстав використовує на власний розсуд земельні ділянки, що перебувають в оренді у позивача, що унеможливлює використання за цільовим призначенням відповідних земельних ділянок позивачем по справі, що в свою чергу може призвести до порушення умов договорів укладених між приватним підприємством Агропромисловою фірмою «ІЗЗІЯ»та власниками земельних часток- паїв, яких більш ніж 800 громадян - несплату орендної плати.

За договором про спільну діяльність від 04.10.2010р. вклади учасників не об'єднувались, оскільки земельна ділянка позивачем відповідачу у відповідності до п.п. 3.11. договору не передавалась, в договорі відсутні також умови про правовий статус виділеного для спільної діяльності майна.

Приватне підприємство Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»являється орендарем земельних ділянок (паїв) площею 2037,15 га, розташованих на території Будянської сільської ради та на території Торканівської сільської ради - відповідні договори зареєстровані в органах державної реєстрації, що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області від 28.01.2011р. №58.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АкВаВіка»з посиланням на договір про спільну діяльність від 04.10.2010р. розпочав використання земельних ділянок, розташованих на території Будянської сільської ради та на території Торканівської сільської ради - орієнтовною площею 181 га, які перебувають в оренді у позивача, що підтверджується актом перевірки вимог земельного законодавства складеного 29.03.2011р. представником відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області.

Відповідний договір в розумінні ст.ст. 125,126 ЗК України не являється документом, що посвідчує право на земельні ділянки, оскільки такими документами, у відповідності до вимог земельного законодавства можуть вважатись лише договір оренди землі або договір суборенди, який між сторонами не укладався.

Відповідно до п. 6.2. договору сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АкВаВіка»є повноважним представником приватного підприємства «Агропромислової фірми «ІЗЗІЯ»щодо спільної діяльності і діє на підставі довіреності, яку приватне підприємство «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»зобов'язувалась видати протягом 7 днів з моменту підписання договору.

Така довіреність не видавалась та з урахуванням положень п.п. 1,6 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 зареєстрованого в МЮУ 12.06.1996р. за № 293/1318, в журналі реєстрації довіреностей не реєструвалась.

Розділ 7 договору визначає необхідність складання звіту щодо проведення підсумків спільної діяльності, обліку витрат на її проведення, розподілу прибутку між сторонами.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних стандартів ведення бухгалтерського обліку, наказів Державної податкової адміністрації України від №80 від 19.02.1998р. №380 від 03.08.1998р. №79 від 01.03.2000р. звіт про проведення підсумків спільної діяльності не складався, прибуток між сторонами не розподілявся

Зазначені обставини свідчать про те, що жодних дій по схваленню договору про спільну діяльність юридичною особою - приватним підприємством «Агропромисловою фірмою «ІЗЗІЯ»не вчинялось.

Позивач зазначає, що порушення його права полягає в тому, що в даний час приватне підприємство «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»внаслідок підписання з перевищенням повноважень договору про спільну діяльність позбавляється можливості використовувати орендовані у власників земельних часток-паїв земельні ділянки, що спричинить порушення орендарем взятих на себе перед більш ніж 800 пайовиками-власниками земельних часток-паїв зобов'язань - по сплаті орендної плати, використанню земельних ділянок.

Згідно довідки відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області від 14.04.2011р. №558 визначається, що на території Будянської сільської ради укладено 526 договорів оренди земельних ділянок площею 1717,6697га. Дані земельні ділянки використовуються згідно нумерації полів плану користування земельними ділянками та зазначено їх нумерацію. Також зазначено, що на території ради земельні частки паї інші сільськогосподарські підприємства не орендують. Якщо порівняти нумерацію полів у довідці відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області від 14.04.2011р. №558 та нумерацію зазначену в п.4.2.1. договору про спільну діяльність від 02.04.2010р. вбачається, що нумерації полів є абсолютно різні.

Дозвіл власників земельних часток паїв, що орендуються приватним підприємством «Агропромисловою фірмою «ІЗЗІЯ»на передачу їх за договором про спільну діяльність відповідачу не надавався.

Так акт прийому-передачі земельних ділянок у відповідності до п. 3.1.1. договору не підписувався земельні ділянки відповідачу не передавались, земельні ділянки (згідно нумерації полів), які перебувають в оренді у приватного підприємства «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ»та полі зазначені у п.п. 4.2.1. договору є абсолютно різними, внаслідок чого відповідач без погодження із позивачем без належних на те підстав використовує на власний розсуд земельні ділянки, що перебувають в оренді у позивача, що унеможливлює використання їх позивачем за призначенням, що в свою чергу призводить до порушення приватним підприємством «Агропромисловою фірмою «ІЗЗІЯ»умов договорів оренди земельних ділянок, укладених власниками земельних часток- паїв, (526 громадян) - несплату їм орендної плати внаслідок відсутності можливості використовувати орендовані земельні ділянки через їх використання відповідачем.

Отже, в зв'язку з відсутністю акту прийому-передачі земельних ділянок за договором про спільну діяльність від 04.10.2010р. вклади учасників не об'єднувались в договорі також відсутні умови про правовий статус виділеного для спільної діяльності майна.

Розділ 7 договору визначає необхідність складання звіту щодо проведення підсумків спільної діяльності, обліку витрат на її проведення, розподілу прибутку між сторонами.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних стандартів ведення бухгалтерського обліку, наказів Державної податкової адміністрації України від №80 від 19.02.1998р. №380 від 03.08.1998р. №79 від 01.03.2000р. звіт про проведення підсумків спільної діяльності наприкінці 2010 року не складався, прибуток між сторонами не розподілявся

Зазначені обставини свідчать про те, що жодних дій по схваленню договору про спільну діяльність юридичною особою - приватним підприємством «Агропромисловою фірмою «ІЗЗІЯ»не вчинялось, (доручення п.п. 6.2. договору на представлення інтересів відповідачу у відповідності до умов договору не видавалась, земельні ділянки (поля) п.п.3.1.1. договору за актом прийому-передачі не передавались, нумерація полів, що орендуються позивачем та нумерація полів зазначена в п.п. 4.2.1. договору про спільну діяльність є різними, розподіл результатів спільної діяльності у відповідності до розділу 7 договору (звіт, розподіл прибутку) не проводився.

Відповідач з посиланням на договір про спільну діяльність від 04.10.2010р. розпочав використання земельних ділянок, розташованих на території Будянської сільської ради - які перебувають в оренді у позивача, що підтверджується актом перевірки вимог земельного законодавства складеного 29.03.2011р. представником відділу Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області, приписом складений представником інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Вінницької області, листом головного управління Держкомзему у Вінницькій області від 12.04.2011р. актом обстеження посівних площ від 13.04.2011р. складеним за участю землевпорядника Будянської сільської ради

Відповідач свої заперечення проти позову обґрунтував тим, що під час укладання договору про спільну діяльність обидві сторони виявили волю на укладання такого договору; обидві сторони мали на укладання такої угоди відповідні повноваження , оскільки угода була укладена безпосередньо директорами підприємств , і дану угоду було скріплено печатками двох підприємств. Відповідно до чинного законодавства директора підприємств діють від імені підприємств, в тому числі укладають угоди від імені цих підприємств.

Відповідач зазначив, що при укладанні договору, у СТОВ "АкВаВіка" не було сумнівів щодо повноважень директора ПП «АФ «Іззія», тим більше СТОВ «АкВаВіка»не могли знати , що саме директор ПП «АФ «Іззія»наділений якимись обмеженими повноваженнями. Але, навіть якщо повноваження директора ПП «АФ «Іззія»були обмежені, то про такі обмеження СТОВ «АкВаВіка»нічого не відомо, відповідно до п.З ст. 92 ЦК України : «у відносинах із третіми особами обмеження повноважень, що до представництва юридичної особи немає юридичної сили , крім випадків коли юридична особа доведе, що третя особа знала, чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.»

Відповідач стверджує, виконує укладену з позивачем угоду про спільну діяльність від 04.10.2010 року. СТОВ «АкВаВіка»вже затратила на посівну в рамках спільної діяльності понад 500 тисяч гривень, а тому спроба засновників ПП «Іззія»визнати діючий договір про спільну діяльність не дійсним не тільки протирічить чинному законодавству , але й може завдати СТОВ «АкВаВіка»фінансових збитків .

Зміна керівництва юридичної особи не є підставою для визнання не дійсними угод укладених від імені цієї юридичної особи попереднім керівництвом.

Також відповідачем було надано додаткові пояснення, щодо того, що відповідно до п.2 договору про спільну діяльність весь об'єм робіт і їх фінансування в повному обсязі виконує саме СТОВ "АкВаВіка".

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ч. 2 ст. 207 ЦК України визначає, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України врегульовано поняття цивільної дієздатності юридичної особи та визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 65 ГК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи. добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Твердження відповідача щодо того, що їм невідомо було щодо відсутності повноважень у директора позивача на вчинення угод, не звільняє їх від обов'язку перевіряти наявність таких повноважень.

Дана позиція зазначена в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»п.п.9.1, 9.2 визначає, що письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Досліджуючи зміст договору, судом вбачається, що правова природа договору укладеного між сторонами відноситься до правовідносин суборенди, а не до спільної діяльності.

Так за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

В даному ж випадку аналізуючи положення договору, явно вбачається що ПП АФ "ІЗЗІЯ" передає земельні ділянки в користування СТОВ "АкВаВіка".

Правовою природою договору про спільну діяльність є об'єднання вкладів сторін, з договору від 04.10.2010 р. не вбачається здійснення внеску СВАТ "АкВаВіка", так як договором не конкретизовано, які саме внески здійснює Сторона-1 по договору (відповідач) тоді як обов'язок ПП АФ "ІЗЗІЯ" по передачі в користування відповідачу земельних ділянок чітко визначений п.4.2.1 договору.

Причиною виникнення спору стало на думку позивача недотримання вимог законодавства при укладенні договору про спільну діяльність і неправомірне використання відповідачем на підставі цього договору земельних ділянок, які належать позивачеві на правах оренди.

Згідно п.8.2.1, 1.2, 9.3 Статуту позивача в редакції чинній на момент укладення договору про спільну діяльність від 04.10.2010 р. до виключної компетенції засновника віднесено прийняття рішень про створення філій, представництв і спільних виробництв і підприємств. До компетенції директора позивача належали усі питання діяльності підприємства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом належать виключно до компетенції іншого органу підприємства. Засновником підприємства був громадянин Йорданського Хашимітського Королівства Санжок Емад Абдулькадер Мустафа, що мешкав за адресою: м. Одеса, вул.Терешкової, 26, кв. 40. Із вказаного вбачається, що укладання договору про спільну діяльність з сільськогосподарського виробництва відноситься до виключної компетенції, повноважень власника позивача, а не директора.

Згідно ч.3 ст.92, ч.1, 2 ст.203 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно ст.33, ч.2 ст.34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ні позивач, ні відповідач не надали суду рішення засновника позивача про створення спільної діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції. Позивач заперечує наявність такого рішення. Тому суд приходить до висновку про те, що договір про спільну діяльність від 04.10.2010 р. вчинений з боку позивача особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а відтак вчинений на момент укладення з порушенням вимог земельного законодавства ч.2 ст.203, ч.3 ст.92, ч.2 ст.207 ЦК України. Згідно ч.1, 3 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить закону. З огляду на це суд при вирішенні спору про визнання недійсним правочину, не пов'язаний з підставами позовних вимог про визнання договору недійсним вказаним в позовній заяві.

Внеском позивача, згідно договору про сумісну діяльність, є надання позивачем відповідачу 11-ти земельних ділянок на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області із зазначенням номерів полів, розміру і загальною площею 862 га. Акт перевірки, припис, листи органу земельних ресурсів до компетенції якого законом віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства, поясненнями представників стверджується, те що відповідач фактично користується з посиланням на договір про сумісну діяльність від 04.10.2010 р. земельними ділянками, якими позивач володіє на правах оренди. З огляду на це суд приходить до висновку про те, що договір про спільну діяльність, який у вигляді внеску позивача у спільну діяльність для проведення сільськогосподарського виробництва фактично є наданням позивачем відповідачу в суборенду земельних ділянок без дозволу, згоди на це власників земельних ділянок, без укладення договору суборенди земельних ділянок, зазначення в них істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі», в тому рахунку орендної плати, додатків до договору оренди - плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акта приймання передачі об'єкта оренди.

Згідно ч.6, 7 ст.93, ч.4 ст.124, ст.125, ч.5 ст.126 Земельного кодексу України, ст.17, ст.20, ст.25, ст.27 Закону України «Про оренду землі»орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Передача земельних ділянок здійснюється за рішенням органу виконавчої влади місцевого самоврядування (державна або комунальна земля) або за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки має посвідчуватися договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар має право в установленому законом порядку має право витребовувати орендовану земельну ділянку з будь якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.

Із вказаних норм законодавства вбачається, що за виключенням того коли земельна ділянка придбана у власність, користуватися земельною ділянкою, передавати її у користування можна лише на підставі укладеного в установленому законом договору оренди, суборенди земельної ділянки, зареєстрованого в установленому законом порядку, після передачі земельної ділянки за актом приймання передачі, і визначення меж земельної ділянки в натурі, а при укладенні договору суборенди земельної ділянки при наявності згоди на це власників земельних ділянок.

Тому договір про спільну діяльність від 04.10.2010 р., який передбачає внеском земельні ділянки загальною площею 862 га, якими позивач користувався на правах оренди, з наданням їх повністю в користування відповідачеві, без укладення договору суборенди земельних ділянок, державної реєстрації, згоди власників на передачу земельних ділянок в суборенду без передачі земельних ділянок за актами приймання передачі суперечить ч.6, 7 ст.93, ч.4 ст.124, 125, ч.5 ст.126 Земельного кодексу України, ст.15, 17, 20 Закону України «Про оренду землі». В зв'язку з цим договір про спільну діяльність від 04.10.2010 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ст.215, 216 ЦК України з підстав суперечності його в момент укладення вимог названих норм земельного законодавства.

Відповідач без укладення договору суборенди земельних ділянок в установленому законом порядку, за відсутності згоди власників земельних ділянок на передачу позивачем земельних ділянок в суборенду, без державної реєстрації такого договору суборенди земельних ділянок , без передачі земельних ділянок йому за актом приймання передачі, визначення меж земельних ділянок в натурі не мав права приступати до використання земельних ділянок, оскільки договір про спільну діяльність не є правоустановлювальним документом для використання земельних ділянок, а таким документом згідно законодавства є договір оренди, суборенди укладений в установленому законом порядку.

Те що відповідач знав про те, що позивач не є власником земельних ділянок вбачається із змісту п.4.2.1 договору про спільну діяльність від 04.10.2010 р., а відтак не мав укладати з позивачем цей договір в якому передбачалося у якості внеску у спільну діяльність надання земельних ділянок відповідачеві і не мав приступати до використання земельних ділянок. Без положень про внесок у спільну діяльність з сільськогосподарського виробництва у вигляді земельних ділянок, договір про спільну діяльність не може бути.

Заперечення відповідача проти позову до уваги судом не беруться, оскільки у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про ці обмеження.

З огляду на те, що згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений за умови підписання його особами уповноваженими на це установчими документами, то відповідач мав можливість і зобов'язаний був ознайомитися у позивача зі змістом його статуту і тим самим переконатися в обмеженнях директора, обумовлених в п.8.2.1 статуту в редакції чинній на дату укладення договору. Оскільки в договорі в розділі «реквізити сторін»вказана інформація про код позивача, номер свідоцтва платника ПДВ інше, інші, то з огляду на це у відповідача не було перешкод в отримані інформації щодо змісту статуту позивача.

Також не береться до уваги заперечення відповідача, які полягають в тому , що п.8.2.1 статуту позивача не передбачає обмеження повноважень щодо спільної діяльності, оскільки вони спростовуються змістом п.2.1.2, 3.1.1, 4.1.1 договору в яких обумовлюється про спільну діяльність сторін для проведення сільськогосподарського виробництва. Оскільки відповідач за відсутності правових підстав, правоустановлювальних документів, передбачених законодавством, для користування земельною ділянкою, то законними є вимоги про звільнення ним земельних ділянок на користь позивача.

Судові витрати, на підставі ст.49 ГПК України, підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 04.10.2010 р. укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" 24330 Вінницька область, Тростянецький район, с.Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1 (ідентифікаційний код 34004920) та Приватним підприємством "Агропромисловою фірмою ІЗЗІЯ" 24312 Вінницька область, Тростянецький район, с.Буди, вул. 50-річчя, 12 (ідентифікаційний код 32743603).

3. Зобов»язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" 24330 Вінницька область, Тростянецький район, с.Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1 (ідентифікаційний код 34004920) звільнити земельні ділянки площею 862 га. з передачею Приватному підприємству "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" 24312 Вінницька область, Тростянецький район, с.Буди, вул. 50-річчя, 12 (ідентифікаційний код 32743603).

4.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" 24330 Вінницька область, Тростянецький район, с.Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1 (ідентифікаційний код 34004920) на користь Приватного підприємства "Агропромислова фірма "ІЗЗІЯ" (вул. 50- річчя Жовтня, 12, с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312) (ідентифікаційний код 32743603) 85 грн. - витрат пов"язаних із сплатою державного мита та 236 грн. - витрат оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

5.Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6.Копію даного рішення направити позивачу, відповідачу рекомендованим листом.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 травня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.50-річчя Жовтня, с.Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312)