Ухвала суду № 15142155, 12.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2011 р. м. КиївК-12601/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007 року

по справі № А37/277-07

за позовом Комунального підприємства "Швидкісний трамвай"

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Комунальне підприємство "Швидкісний трамвай" звернулось до суду з позовною заявою до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2007р. №0000271800/1 та №0000261800/1.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року у даній справі позов задоволено частково: скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0000271800/1 від 15.06.2007р. на суму штрафних санкцій 653 128 грн. 76 коп.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000261800/1 від 15.06.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2007р. уповноваженими фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем абз.1 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 року№ 2535-XII "Про плату за землю" (далі Закон №2535-XII) - порушено терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку за період з 01.07.2001 року по 30.06.2005 року згідно наданих податкових розрахунків земельного податку.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 170/122/153/30950099 від 26.02.2007р., на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, зокрема: №0000271800/1 - на загальну суму 709 561 грн. 60 коп. та №0000261800/1- на загальну суму 56 184 грн. 65 коп.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181-III), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем на виконання зазначеної норми було застосовано до позивача штрафні санкції за 2001 рік, 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік по ставці 50% , сума санкцій - 709 651 грн. 60 коп.; за 2002 рік - по ставці 20 %, сума - 56 184 грн. 65 коп.

Виходячи з вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-III, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону №2181-III, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що за відсутності окремих застережень щодо строків нарахування штрафних санкцій, строки давності для донарахування податкових зобов'язань поширюються також і на порядок нарахування штрафних санкцій.

А відтак правильними є висновки судів, що нарахування відповідачем штрафних санкцій у червні 2007 року за несвоєчасну сплату земельного податку позивача, узгодженого в 2001-2004 р.р. (тобто після закінчення 1095 дня), є неправомірним.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007 року по справі № А37/277-07 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 15.04.2011р.