Ухвала суду № 15138224, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3675/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агенство»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 4280136 грн., -

в с т а н о в и в:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року позовні вимоги дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агенство»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 4280136 грн. задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано прийняте ДПІ у м.Житомирі податкове повідомлення-рішення №0000502304/0 від 18 травня 2010 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агенство»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 4280136 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, ДПІ у м.Житомирі звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт мотивує з посиланням на пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вказує, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Оскільки неможливо підтвердити факт сплати підприємством в ланцюгу постачальника податку на додану вартість, апелянт вважає безпідставним відшкодування сум сплаченого позивачем податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м.Житомирі проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ станом на 18 травня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 18 травня 2010 року № 2873/23-2/32265502. При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року на суму 4280136 грн., внаслідок порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»з підстави встановлення невиїзною документальною перевіркою фактів включення позивачем до складу податкового кредиту зазначеного періоду сум податку на додану вартість по постачальниках, що зазначені в акті перевірки, які в розрізі контрагентів мають ознаки сумнівності, а також неможливості підтвердження ДП «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агенство»факту сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість до бюджету підприємствами в ланцюгу постачальників,.

На підставі акту перевірки №2873/23-2/32265502 від 18 травня 2010 року ДПІ у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502304/0 від 18 травня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4280136 грн. у звязку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі та необхідності його скасування, а також стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування згідно декларацій за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суми сплаченого податку на додану вартість включались позивачем до складу податкового кредиту у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано докази (платіжні доручення) щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальникам товару в складі ціни товару, а тому згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у позивача зявилось право на податковий кредит. Надані позивачем докази сплати податку на додану вартість відповідачами не спростовані та не оспорювались. Посилання ДПІ у м.Житомирі в тексті апеляційної скарги на наявність прямого взаємозвязку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, є необґрунтованими, оскільки платник податку, який заявив суми до бюджетного відшкодування, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів постачальників та їх контрагентів), які, серед іншого, не знаходяться у договірних відносинах з позивачем, щодо дотримання та сплати ними своїх зобовязань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку недотримання контрагентами його постачальників та їх контрагентами обовязків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на бюджетне відшкодування підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»та додані до адміністративного позову. Крім того, ДПІ у м.Житомирі не доведено факт несплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами постачальників та їх контрагентами, що свідчить про безпідставність доводів апелянта щодо відсутності фактичного надходження до бюджету податку на додану вартість.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ДПІ у м.Житомирі подані податкові декларації з податку на додану вартість за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року, в яких відображена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що ДПІ у м.Житомирі не заперечується.

Виходячи з положень пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.

Позивачем доведено факт надання ДПІ у м.Житомирі відповідних податкових декларацій за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року, при цьому відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення відповідного бюджетного відшкодування за наданими позивачем документами. За таких обставин, зазначена позивачем в податкових деклараціях сума є бюджетною заборгованістю, яку суд першої інстанції правомірно стягнув з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у м.Житомирі не виявлено порушень під час формування позивачем податкового кредиту, за наслідками якого останнім заявлено до відшкодування з бюджету сплаченої суми податку на додану вартість; апелянтом не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем суми до відшкодування. Доводи апелянта щодо необхідності для бюджетного відшкодування фактичної надмірної сплати податку на додану вартість судом не приймаються до уваги, оскільки вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку (факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів ДПІ у м.Житомирі не заперечується), несплата податку на додану вартість контрагентами постачальників та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників належними та допустимими доказами ДПІ у м.Житомирі не доведена, виявлення податковим органом відсутності таких контрагентів в ланцюгу постачальників за місцезнаходженням (прийняття рішення про припинення таких контрагентів, початку ліквідаційної процедури) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачами в порушення ст.71 КАС України доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502304/0 від 18 травня 2010 року та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларацій за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 4280136 грн.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 квітня 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіТ.М.Грищенко

І.О.Лічевецький