Ухвала суду № 15136458, 08.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року справа №2а-28228/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за дов. № 11-244 від 14 лютого 2011 року)

ОСОБА_3 (за дов. № 11-245 від 14 лютого 2011 року)

ОСОБА_4 (за дов. № 11-190 від 07 лютого 2011 року)

від відповідача: ОСОБА_5 (за дов. № 05-13-11-17/297 від 12.01.2011 року);

ОСОБА_6 (за дов. № 05-13-11-17/207 від 10.01.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Донецького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Донецького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги № 05-07-10-14/11902 від 27 жовтня 2010 року,-

в с т а н о в и в:

Донецьке обласне виробниче управління меліорації та водного господарства звернулося до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування та визнання неправомірною вимоги № 05-07-10-14/11902 від 27 жовтня 2010 року, обґрунтовувавши свої вимоги неправомірністю викладених в акті ревізії висновків про порушення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 17 вересня 1996 року, якою затверджений перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, що призвело, на погляд відповідача, до нецільового використання бюджетних коштів в сумі 1 040,0 тис. грн., позивач зауважував, що отримані бюджетні кошти за КЕКВ 2110 (КПКВ 5001070 «Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь») в сумі 1 040, тис грн. були використані на придбання машин та механізмів у відповідності із вимогами чинного законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно досліджені докази по справві, так судом не було дано належну оцінку тієї обставині, що застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань на загальну суму 1040,00 тис грн. є визнанням самого факту порушення, яке оскаржується. Апелянт зазначає, що на підтвердження своїх доводів ними було надано постанову Київського районного суду м. Донецька від 30.11.2010 року по справі № 3-4844/10, але судом першої інстанції їй не була надана належна оцінка як доказу.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, а представники відповідача заперечували проти її задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач - Донецьке обласне виробниче управління меліорації і водного господарства, є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01038743. Згідно положення про Донецьке обласне виробниче управління меліорації та водного господарства, затвердженого Наказом Державного комітету України № 216 від 26 листопада 2009 року, позивач є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління Державного комітету України по водному господарству. Згідно пункту 1.3. цього Положення, облводгосп у межах своїх повноважень забезпечує на території області вирішення питань у сфері використання, збереження та відтворення водних ресурсів, експлуатації державних меліоративних систем меліорації земель, вирішує разом із органами виконавчої влади та організаціями питання забезпечення населення та галузей економіки водними ресурсами, здійснює виробничі функції з управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими обєктами, що перебувають в державній власності.

Відповідач - Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 09.01.2001р. Контрольно-ревізійний відділ в м. Горлівки є підрозділом КРУ в Донецькій області без права юридичної особи.

В період з 06 по 29 вересня 2010 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Донецького обласного виробничого управління меліорації і водного господарства за ІІ півріччя 2008 року, 2009 рік та завершений звітний період 2010 року. За наслідками проведеної ревізії відповідачем був складений Акт № 07-17/025 від 05 жовтня 2010 року, в якому наведені встановлені під час проведення ревізії порушення вимог чинного законодавства внаслідок придбання позивачем у 2-му півріччі 2008 року машин та устаткування за рахунок бюджетних коштів, отриманих за кодом КПКВ 5001070 «Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь».

27 жовтня 2010 року на підставі викладених в акті ревізії обставин, відповідачем було направлено на адресу позивача вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Зі спірної вимоги вбачається, що керівник органу вимагав від підконтрольної установи, якою є позивач по справі, наступне:

- забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»;

- посилення контролю за дотриманням законодавства щодо використання бюджетних коштів;

- проведення наради з працівниками щодо розгляду результатів ревізії;

- розгляду питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб та опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо недопущення виникнення порушень фінансової дисципліни.

Механізм здійснення передбаченого законом зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету у разі їх нецільового використання (крім бюджетних коштів, одержаних як субвенція), допущеного у поточному чи минулих роках визначений Порядком зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 492 від 13 квітня 2006 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою зменшення бюджетного асигнування є прийняття відповідного рішення у встановленому порядку, а не вимога відповідача, в якій зазначено про необхідність прийняття субєктом господарювання до відома факту зменшення бюджетних асигнувань. Отже, зазначення відповідачем у вимозі про необхідність прийняття позивачем до відома застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань не впливає на права чи обовязки позивача, тому підстави для задоволення заявлених позивачем вимог відсутні.

Прийняття вимоги органом КРУ є засобом реалізації наданих йому повноважень. Вимога є актом індивідуальної дії, містить в собі конкретні приписи і діє до її виконання.

Як установлено судом першої інстанції і не спростовано в суді апеляційної інстанції, спірна вимога КРУ позивачем виконана.

З пояснень представників позивача в судовому засіданні вбачається їх припущення виникнення в подальшому ускладнень на підставі прийнятої відповідачем вимоги, в той час, як судовому захисту підлягає вже порушене право і ґрунтуватись на припущеннях судове рішення не може.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що, приймаючи вимогу № 05-07-10-14/11902 від 27 жовтня 2010 року щодо усунення порушень, виявлених ревізією, відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений законодавством.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Донецького обласного виробничого управління меліорації та водного господарства до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про скасування та визнання неправомірною вимоги № 05-07-10-14/11902 від 27 жовтня 2010 року залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В. Губська

(підписи)

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко