Постанова № 15135769, 18.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2011 року 14:40 № 2а-2793/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в осбі Донецької обласної Дирекції відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

проскасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.02.2011року

За участю представників:

позивача: Полюхович Д.А.

відповідача : Рублевська Н.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №18809249 від 09.02.2011р.

Під час судового розгляду справи 18.04.2010р. задоволено клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на належного відповідача - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята без врахування всіх обставин справи, порушує вимоги пп.6 ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов виконавчий напис №775, виданий 05.02.2010р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення на будівлі офісу з компютерним залом і стаціонарним кафе літнього типу літ. А-3, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, б-р. Шевченка, 42-а, що належить ТОВ «ІВТЕКС».

21.04.2010р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Каращук К.Л., на підставі ст.ст. 3,18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №18809249.

24 червня 2010 року відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби м. Києва за виконавчим провадженням № 18809249 призначено експерта та зупинено провадження на час проведення експертизи на підставі п. 8 ст. 35, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

24 червня 2010 року державним виконавцем примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України зупинено виконавче провадження № 18809249 та призначено експертну оцінку майна.

23 листопада 2010 року державним виконавцем примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України поновлено виконавче провадження № 18809249.

09.02.2011р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Каращук К.Л. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 18809249.

Позивач посилається на невірне застосування відповідачем норм Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що проводилось стягнення саме на заставне майно Банку.

Аналізуючи матеріали справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, при цьому суд бере до уваги наступне.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає закону України «Про виконавче провадження».

Преамбулою Закону №606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону №606-XIV виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Департамент ДВС є органом державної виконавчої служби згідно із ст. 3 Закону України від 24.03.1998 р. №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу».

Згідно із ч. 2 ст. 1 цього ж Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

При цьому, у відповідності до положень ст. 5 Закону №606-XIV вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій є обовязком державного виконавця.

Відповідно до ст. 76 Закону №606-XIV після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою ст. 87 цього Закону

Згідно з положеннями ч.1 ст. 24 закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом, та предявлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження»визначено перелік обставин, на підставі яких державний виконавець має право закінчити виконавче провадження.

Так, пунктом сьомим частини першої вказаної статті, передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, 09 лютого 2010 року до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ліквідатора ТОВ «ІВТЕС»Маншиліної Г.О., яка, на підставі ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», просила застосувати наслідки визнання ТОВ «ІВТЕКС»банкрутом та скасувати усі наявні арешти щодо майна ТОВ «ІВТЕКС».

До вказаної заяви ліквідатором додано постанова Господарського суду Донецької області від 14.10.2010 року по справі 45/212 б про визнання боржника банкрутом, якою визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВТЕКС», м. Донецьк (ЄДРПОУ 31552095) та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Маншиліну Г.О.

З урахуванням викладених фактів та аналізу норм чинного законодавства, суд вважає, що державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №18809249 від 09.02.2011р. з огляду на наявність підстав, передбачених ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити, оскільки спірну постанову винесено в межах повноважень відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94-97, 58-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович