Постанова № 15135763, 20.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2011 року 13:57 № 2а-3872/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності

За участю представників:

від позивача :Мелимука Р.І.

від відповідача :Василенко Н.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.04.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»звернулось, з урахуванням змін, до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, як податкової звітності з підстав, викладених в листі від 30.12.2010р. та зобовязання визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року такою, що була подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю висновків ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, що стали підставою невизнання податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за листопад 2010р., у звязку з тим, що, нібито, податкова декларація складена з порушенням Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання»від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.07.1997р. за №250/2054. Позивач вважає, що відповідач діяв неправомірно, з перевищенням повноважень та поза межами компетенції.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 р. не відповідає вимогам, встановленим Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.06.1997р. Зокрема, відповідач вказує на те, що надана податкова декларації за листопад 2010 року заповнена таким чином. що не забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності. ДПІ звернулася до позивача з листом від 30.12.2010р. №37672/10/28-011 в якому повідомила про невизнання податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року в яких запропонувала подати нову декларацію, оформлену належним чином.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та є платником податку на додану вартість.

20.12.2010р. Позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва надіслано поштою з повідомленням про вручення податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року з необхідними додатками та зі скаргою від 20.12.2010р. №2066 щодо відмови відповідача прийняти податкову звітність позивача електронною поштою та на паперових носіях.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва листом від 30.12.2010р. №3762/10/28-011 повідомила про невизнання як податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року та запропоновано надати нові, оформлені належним чином.

Зокрема, відповідач вказує на те, що декларація не відповідає вимогам п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.06.1997р. (далі Порядок №166), а саме: декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Правомірність дій відповідача щодо невизнання податкової декларації, з підстав, викладених в листі від 30.12.2010р. №37672/10/28-011 і є предметом даного спору.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі - Закон N 2181-III) (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону N 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 4.1.1 статті 4 Закону N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з пунктом 4.1.4 статті 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону № 2181-III, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Тобто, у самому Законі № 2181-ІІІ прямо передбачено, за яких обставин податковий орган може не визнати декларацію.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобовязаний погасити податкове зобовязання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пункту 10.6 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначено повноваження ДПА України на затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, в тому числі податку на додану вартість, ДПА України прийнято Наказ від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від17.03.2008р. №159) «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість».

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно пункту 4.5 Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №827 від 31.12.2008 року, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація. Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

За аналізу зазначених норм вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом, а саме: не зазначення обовязкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків, та чітко встановлено дії, які повинні бути вчинені податковою інспекцією у такому випадку, а саме надіслання у триденний строк платнику податків повідомлення про невизнання податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію оформлену належним чином поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення або вручення під розписку.

Відповідач вказує на невідповідність декларації вимогам Порядку №166, згідно якого декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість регламентується п. 5 Порядку № 166. Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що у ньому не виділено переліку обов'язкових реквізитів. За таких підстав, суд вважає, що до обов'язкових реквізитів декларації з ПДВ можна віднести реквізити, за відсутності яких декларацію не може бути ідентифіковано: найменування підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, підписи відповідальних осіб.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що подана податкова декларація підписана директором товариства Скиба А.О. та головним бухгалтером ОСОБА_4, скріплені печаткою, містять найменування товариства, місцезнаходження, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

За наведених обставин та правових норм, невизнання декларацій з підстав, що викладена у листі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.12.2010р. №37672/10/28-011 суд вважає неправомірним.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо протиправності дій відповідача в частині невизнання декларації, а також те, що декларації були подані позивачем з дотримання вимог п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III, відповідно до якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) - суд вважає обґрунтованим позов в частині зобовязання відповідача визнати податкову декларацію ТОВ «Словянська солевидобувна компанія»з податку на додану вартість за звітний (податковий) період листопад 2010 року, як податкову звітність, поданою своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - Кодекс), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірності дій, отже, як наслідок, дії відповідача щодо невизнання декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2010 року визнаються судом неправомірними.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про можливість в даному випадку задовольнити позовні вимоги.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»(код ЄДРПОУ 30098637) з податку на додану вартість за листопад 2010 року як податкової звітності з підстав, викладених в листі від 30.12.2010р. №37372/10/28-011.

3.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська солевидобувна компанія»(код ЄДРПОУ 30098637) з податку на додану вартість за листопад 2010 року як податкову звітність, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

4.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь ТОВ «Словянська солевидобувна компанія»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович