Постанова № 15135651, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2011 року 10:57 № 2а-1425/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»

до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. № 0003962301/0

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.01.2011 р. № б/н)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 19.10.2010 р. № 7026/9/10-017)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 24.03.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО ПАРТС»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. № 0003962301/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2010 р. на загальну суму 194245 грн., тому оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже є правомірним та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «КАРГО ПАРТС»з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехінжиніринг».

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 14.12.2010 р. № 8060/23-5/33398771.

В зазначеному акті встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2010 р. на загальну суму 194245 грн.

22.12.2010 р. за вих. № 7060 ТОВ «КАРГО ПАРТС»надіслало до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва заперечення на акт перевірки від 14.12.2010 р. № 8060/23-5/3339877, в якому зазначило про помилковість висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Листом про надання відповіді на заперечення до акту перевірки від 24.12.2010 р. № 17711/10/23-518, Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва зазначила про достатність правових підстав вважати висновки зазначеної перевірки правомірними, зважаючи на їх документальне підтвердження.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. № 0003962301/0, яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 194 245 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 97 122 грн. 00 коп., на загальну суму 291 367 грн. 00 коп. за порушення п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2010 р. № 0003962301/0 оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ТОВ «КАРГО ПАРТС»від 30.12.2010 р. вих. № 8065 на вищевказане податкове повідомлення-рішення, листом про надання відповіді від 14.01.2011 р. № 291/10/23-610, Державна податкова адміністрація у м. Києві зазначила про правомірність прийнятого Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. № 0003962301/0.

За результатами розгляду повторної скарги ТОВ «КАРГО ПАРТС»від 06.02.2011 р. вих. № 0602 на вищевказане податкове повідомлення-рішення, рішенням про залишення скарги без розгляду від 10.01.2011 р. № 14/10/25-031, Державна податкова адміністрація у м. Києві залишила повторну скаргу ТОВ «КАРГО ПАРТС»від 06.02.2011 р. без розгляду, оскільки з повторною скаргою позивач мав звернутися до контролюючого органу вищого рівня (Державної податкової адміністрації України).

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Положення ст. 11 -1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначають підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

З наявних матеріалів справи, судом вбачається наступне.

Фінансово-господарські відносини між ТОВ «КАРГО ПАРТС»та ТОВ «Укртехінжиніринг»за перевіряємий період здійснювалися на підставі договору придбання-продажу № 02-71/07/09 від 01.07.2009 р., відповідно до якого постачальник продає а покупець купує автомобільні запчастини та експлуатаційні матеріали, кількість та асортимент яких узгоджуються сторонами та зазначаються в рахунках-фактурах та товарних накладних, що є невідємними частинами договору.

Оплата придбаного товару за договором підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до вказаного договору, в січні 2010 р. ТОВ «Укртехінжинірінг»виписало на адресу ТОВ «КАРГО ПАРТС»податкові накладні на загальну суму 1165468, 32 грн., у тому числі податок на додану вартість 194244, 72 грн.

Як свідчать обставини справи, за результатами аналізу даних системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації за січень 2010 року встановлено, що ТОВ «КАРГО ПАРТС»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехінжиніринг»на загальну суму 194 245 грн.

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ, розрахунки комунального податку, декларації з податку на прибуток, бази даних ПДС ДПА України) встановлено:

середньоспискова чисельність працюючих у ТОВ «Укртехінжиніринг» за перевіряємий період становить 1 особа, основні фонди відсутні.

Це свідчить про відсутність у ТОВ «Укртехінжиніринг»трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також, відповідно до наявних у справі матеріалів, та пояснень представника відповідача, станом на момент перевірки згідно бази даних ПДС ДПА України стан платника контрагента позивача ТОВ «Укртехінжиніринг»-(11)- припинено, але не знято з обліку.

Таким чином, ТОВ «КАРГО ПАРТС»було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно поданої декларації за січень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехінжиніринг», які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені даними контрагента, тобто не були віднесені до складу податкового зобовязання.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства».

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Підприємством ТОВ «КАРГО ПАРТС»згідно поданої декларації за січень 2010 р., було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по ТОВ «Укртехінжиніринг», які на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені даним контрагентом, тобто не були віднесені до податкового зобов'язання та, відповідно, податок не сплачено до бюджету.

Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 22.05.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

п.4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, передбачено, що сплачена (нарахована) сума ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобовязань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.)

Відповідно до вимог п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Контроль за нарахуванням і внесенням податків до бюджету здійснюють органи державної податкової служби України згідно п.10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.2, п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями.

Також, як встановлено судом та не заперечувалось представником позивача, акти приймання-передачі товару за договором придбання-продажу між ТОВ «КАРГО ПАРТС»та ТОВ «Укртехінжиніринг»не підписувалися, а також позивачем не було надано на вимогу суду свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ «Укртехінжиніринг»в підтвердження реєстрації контрагента платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, оскільки як було зазначено позивачем, таке свідоцтво не витребовувалося позивачем від свого контрагента під час здійснення господарських операцій, на підставі яких позивач формував собі податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не підтверджено достатніми допустимими доказами товарність даних операцій з контрагентом ТОВ «Укртехінжиніринг»за період січень 2010 р., крім цього, на момент проведення перевірки позивача, контрагент ТОВ «Укртехінжиніринг»знаходився в стані платника - (11) - припинено, але не знято з обліку, а також, відповідно до середньоспискової чисельності працюючих у ТОВ «Укртехінжиніринг»за перевіряємий, що становить 1 особу, трудові ресурси та виробничі потужності, необхідні для здійснення господарської діяльності у контрагента були відсутні.

Окрім того, господарські операції між позивачем та ТОВ «Укртехінжиніринг»обєктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу «Визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі», згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.1991 р., «під податком ... слід розуміти обовязків внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування». А отже протиправні дії позивача та ТОВ «Укртехінжиніринг»завдають шкоди бюджетній системі держави та системі оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. № 0003962301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 194 245 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 97 122 грн. 00 коп., на загальну суму 291 367 грн. 00 коп. за порушення п.п. 7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Натомість представник позивача обґрунтованих пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 28.03.2011 р.