Постанова № 15135396, 19.04.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/842/11

10:31 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

сторін:

представника позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомдочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Чернівецької філії дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»доШевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиціїпро визнання неправомірними дій та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Чернівецької філії дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у відводі державного виконавця від ведення виконавчого провадження № 25122530 та скасувати постанову Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ від 28.03.2011 р. про відмову у відводі заступника начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Маковея С.І. від ведення виконавчого провадження № 25122530.

Позов мотивований тим, що відповідно до постанови відповідача від 16.03.2011 р. відкрито виконавче провадження ВП № 25122530 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-3310/10/2470 виданого 12.03.2011 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в особі Чернівецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» повернути на баланс ПАТ «Чернівцігаз» державне майно, яке не підлягає приватизації та не увійшло до статутного фонду і використовується для забезпечення розподілу природного газу, відповідно до переліку станом на 31.01.2006 р., в кількості 2174 інвентарних обєктів, первісною вартістю 87071190,32 грн. та залишковою вартістю 71483385,80 грн. Строк на добровільне виконання виконавчого документу згідно з постановою та вимогою державного виконавця було надано до 23.03.2011 р.

24.03.2011 р. (до проведення виконавчих дій) заступнику начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Маковею С.І. позивачем був заявлений відвід.

28.03.2011 р. начальником Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Ватаманюком В.М. було розглянуто питання про відвід, про що була видана відповідна постанова про відмову у відводі заступника начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Маковея С.І.

Вважає, вказану постанову неправомірною, а дії відповідача такими, що порушують закон та його права і інтереси, оскільки відповідач проігнорував надані докази про внесення підприємства до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та не зупинив виконавче провадження згідно п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та докази, надані суду.

Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність дій щодо відмови у відводі державного виконавця та законності оскаржуваної постанови.

Відповідач в судове засідання призначене на 19.04.2011 р. не зявився, явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не направив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується особистим підписом представника відповідача в розписці про отримання судової повістки від 15.04.2011 р.

За таких обставин, суд вважає, що незявлення у судове засідання представника відповідача, згідно ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, під час проголошення якої був присутній представник відповідача Маковей С.І. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.04.2011 р., тобто в перший робочий день після нього.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

12.03.2011 р. Чернівецький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист, строком предявлення до виконання до 17.02.2014 р., по справі № 2а-3310/10/2470 за позовом Міністерства палива та енергетики України до публічного акціонерного товариства «Чернівцігаз» та дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про спонукання виконати наказ.

Як видно із виконавчого листа, рішенням суду зобовязано дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 31301827, місцезнаходження: 04116, м. Київ, Шолуденка, 1) в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 37356735, місцезнаходження: 58029, м. Чернівці, Шевченківський р-н, проспект Незалежності, будинок 96) повернути на баланс публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (ідентифікаційний код 03336166, місцезнаходження: 58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А) державне майно, яке не підлягає приватизації та не увійшло до статутного фонду і використовується для забезпечення розподілу природного газу, відповідно до переліку, складеного за результатами інвентаризації державного майна станом на 31.01.2006 року, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 23.06.2006 року № 215 в кількості 2174 інвентарних об'єкти, первісною вартістю 87 071190, 32 грн. та залишковою вартістю 71 483385, 80 грн. (а.с. 19).

16.03.2011 р., на підставі заяви ПАТ «Чернівцігаз» про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2а-3310/10/2470 виданого 12.03.2011 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом, постановою Шевченківського ВДВС Чернівецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 25122530 та надано відповідачу термін до 23.02.2011 р. для добровільного виконання виконавчого документу (а.с. 17).

Того ж дня, відповідач вручив відповідачу вимогу державного виконавця, якою зобовязав у термін до 7 днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження виконати виконавчий документ в добровільному порядку (а.с. 18).

18.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача надав заяву про зупинення виконавчого провадження та неможливість виконання постанови й вимоги державного виконавця, з підстав передбачених п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 25).

22.03.2011 р. відповідач на адресу позивача надіслав лист за вих. № 3418/05-27/23, яким відмовив у зупиненні виконавчого провадження № 25122530 (а.с. 20).

23.03.2011 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про неможливість виконання постанови та вимоги державного виконавця по ВП № 25122530 з підстав, передбачених законом та згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 15.05.2007 року № 32/286, у звязку з чим просив звернутися до суду із заявою про розяснення рішення, зупинивши виконання до отримання такого розяснення (а.с. 26).

24.03.2011 р. відповідачем було здійснено перевірку виконання рішення суду, шляхом виходу на місце розташування адміністрації відповідача, якою встановлено, що рішення суду не виконано, про що складено акт (а.с. 23).

У звязку з невиконанням рішення суду, керуючись приписами ст. 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач 24.03.2011 р. виніс постанову, якою наклав на позивача штраф у розмірі 680,00 грн. (а.с. 21 на звороті). Отримання вказаної постанови, позивачем в судовому засіданні не заперечувалось.

24.03.2011 року відповідач вручив позивачу вимогу державного виконавця (повторно), якою зобовязав його представника зявитись до державного виконавця 30.03.2011 р., з 9 до 12 год. за адресою: м. Чернівці, вул. Переяславська, 7а, кабінет № 9 (2 поверх), з наданням підтверджуючих документів про виконання рішення суду (а.с.22).

24.03.2011 р. позивач на адресу відповідача направив заяву про відвід заступнику начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Маковею С.І. та просив виконавчий лист передати у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби (а.с. 27).

28.03.2011 р. начальник Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ винесено постанову, якою відмовив у відводі заступника начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Маковея С.І. від ведення виконавчого провадження № 25122530 (а.с. 29-30).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»від 04.11.2010 р. № 2677-VI (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно ст. 12 Закону № 606-XIV сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Підстави та порядок відводу державного виконавця визначаються ст. 16 Закону № 606-XIV. Так, державний виконавець не може брати участі у виконавчому провадженні і підлягає відводу, якщо він є близьким родичем сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересований в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності підстав для відводу державний виконавець зобов'язаний заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід державному виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова. Постанова про задоволення чи відмову у задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів.

Як видно із заяви про відвід державного виконавця, підставою для відводу стала, на думку позивача, неупередженість державного виконавця, яка виразилась у ігноруванні останнім наданих доказів про внесення позивача до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та взяття участі у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», у звязку з чим не зупинено виконавче провадження згідно п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку суду доводи позивача про упередженість відповідача є надуманими та безпідставними, а заявлений відвід невмотивованим з таких міркувань.

Як вбачається із виписки від 22.03.2011 р. № 216/291 Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» внесена до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (а.с. 31).

Пунктом 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Преамбулою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. № 2711-V (далі Закон № 2711-V) передбачено, що цей закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Згідно п. 1.2 ст.1 Закону № 2711-V під терміном погашення заборгованості слід розуміти заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

У ч. 2 ст. 2 Закону № 2711-IV передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 1.3 ст. 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону № 2711-IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Пунктом 3.7 ст. 3 Закону № 2711-V передбачено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дія норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», і відповідно обовязковість зупинення виконавчого провадження поширюються тільки на рішення суду про стягнення заборгованості.

Як видно із матеріалів справи, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду, на підставі якого видано виконавчий лист, зобовязано позивача повернути на баланс ПАТ «Чернівцігаз» державне майно, яке не підлягає приватизації.

Отже, на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист про зобовязання позивача повернути державне майно, а не стягнути певну суму заборгованості, відтак на повернення державного майна не поширюються вимоги п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV, тому відповідач правомірно відмовив позивачу у зупиненню виконавчого провадження.

Вжиття відповідачем заходів по виконанню рішення суду та відмова у зупиненні виконавчого провадження, на думку суду не викликають сумніву у неупередженості відповідача, а тому дії відповідача щодо відмови у відводі державного виконавця від ведення виконавчого провадження, а також винесення оскаржуваної постанови є правомірними, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також судовим розглядом встановлено, що заява про відвід розглянута відповідачам з дотриманням строків розгляду з прийняттям оскаржуваної постанови

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно та своєчасно.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішення. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити повністю.

Доводи позивача про неоднакове застосування відповідачем норм законодавства в тих самих правовідносинах, а саме зупинення виконавчих проваджень, які виділені в окреме провадження щодо стягнення накладеного штрафу та виконавчого збору, суд не бере до уваги, оскільки, в даному випадку мова йде про стягнення коштів, а не повернення майна.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.04.2011 р.

Суддя В.К. Левицький