Постанова № 15134735, 20.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/850/2011

14 год. 36 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Білоус А. М.,

за участю представників:

позивача Янчука В. Ю.,

відповідача ОСОБА_2,

прокуратури Мовчан В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Черкаського району Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

встановив:

Прокурор Черкаського району Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаського районного центру зайнятості подав позов про стягнення з ОСОБА_4 коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в розмірі 5738 грн. 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що на час прийняття рішення про надання відповідачу статусу безробітного та виплат допомоги по безробіттю останній був зареєстрований як фізична особа підприємець, про вказані обставини центр зайнятості не повідомив, що стало підставою для прийняття рішення про повернення сплачених як допомога по безробіттю коштів в сумі 5738 грн. 03 коп., які відповідач добровільно не сплатив.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив в його задоволенні відмовити повністю посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про волевиявлення відповідача отримати статус фізичної особи підприємця, про факт отримання відповідачем свідоцтва про державну реєстрацію як субєкта підприємницької діяльності, а також про факт наявності запису стосовно відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також представник відповідача зазначив, що відсутні будь-які докази, які підтверджують фактичну виплату відповідачу допомоги по безробіттю в розмірі 5738 грн. 03 коп.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських обєднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не повязані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Частиною 1 статті 2 Закону № 803-XII передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус субєкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, в силу пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Судом встановлено, що 21.01.2004р. та 10.03.2009р. відповідач подав до Черкаського районного центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного та зазначив, що в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. Згідно наказів позивача від 21.01.2004р. № НТ040121 та від 10.03.2009р. № НТ090310 відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі.

В період перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 5738 грн. 03 коп., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та відомостей виплат за видами забезпечення.

В ході перевірки достовірності даних безробітних встановлено, що відповідач з 18.02.2003р. був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, про що свідчить розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації Черкаської області від 18 лютого 2003 року № 44. Про даний факт відповідач центр зайнятості не повідомив.

Таким чином, відповідач, як на момент звернення до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні допомоги по безробіттю, був зайнятою особою, а отже не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

29 січня 2010 року за № 2368/24 Черкаський районний центр зайнятості прийняв наказ про повернення відповідачем виплачених йому коштів в сумі 5738 грн. 03 коп., з яким відповідач ознайомлений 3 лютого 2010 року. Відповідач у встановленому законодавством порядку зазначений наказ не оскаржив, в добровільному порядку вказану суму коштів не повернув.

Згідно статті 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (19646, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського районного центру зайнятості (18003, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 14191083) кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 5738 (пять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.О. Гаврилюк