Постанова № 15132318, 19.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2029/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Луць О.В., Роєнко Л.І., Рень С.І.,

представників відповідача - Зубко Л.В., Куришка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс - сервіс"до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Транс - сервіс" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, яким просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 р. № 0000122301, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 296421 грн. 66 коп., в т.ч. за основним платежем в сумі 237 137 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59 284 грн. 33 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на порушення відповідачем порядку проведення перевірки та оформлення акту за її результатами, а також на незгоду із висновками перевірки, викладеними в акті. Зазначали, що підприємством не було допущено у перевіряємому періоді порушень правил формування валових витрат, зазначених відповідачем у акті перевірки, оскільки для відшкодування витрат на відрядження працівникам позивача, що направлялися у такі відрядження, підзвітними особами були надані всі необхідні документи для такого відшкодування, визначені діючим законодавством, та проведені у межах норм відшкодування, встановлених постановою КМУ від 23.04.1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

В судовому засіданні представники позивача вимоги позовної заяви підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на встановлені актом перевірки порушення та письмові заперечення проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс»(ідентифікаційний код юридичної особи 30080834) зареєстровано Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 21.05.1999 р., має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 131552.

Позивач перебуває на податковому обліку у Гадяцькій МДПІ з 07.06.1999 р. за № 51, протягом перевіряємого періоду перебував на загальній системі оподаткування та був платником, зокрема, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість від 13.09.2004 р. № 23606880).

Згідно довідки № 104840 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, позивач за КВЕД здійснює вид діяльності 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту та протягом перевіряємого періоду займався внутрішніми та міжнародними вантажними перевезеннями на підставі відповідної ліцензії.

В період з 21.01.2011 р. по 10.02.2011 р. (термін перевірки продовжувався з 04.02.2011 р. по 10.02.2011 р. на підставі наказу Гадяцької МДПІ від 03.02.2011 р. № 79) посадовими особами Гадяцької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Транс-сервіс» код ЄДРПОУ 30080834 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за цей же період.

Перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено завищення їх задекларованих показників у рядку 04.13 Декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди на загальну суму 948549 грн. 29 коп., у т.ч. за 1 квартал 2008 р. в сумі 329730 грн. 80 коп., за 2 квартал 2008 р. 50091 грн. 98 коп., за 3 квартал 2008 р. 84673 грн. 64 коп., за 3 квартал 2009 р. 259922 грн. 65 коп., за 4 квартал 2009 р. 224130 грн. 22 коп.

Так, в акті зазначено, що типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля «Подорожній лист вантажного автомобіля»ф. № 2 ТН і «Подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні»ф. № 1 (міжнародна) затверджені наказом Міністерства транспорту України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Подорожній лист типової форми № 1 застосовується при здійсненні перевезень вантажним автотранспортом у міжнародному сполученні та видається на термін відрядження водія. На підставі зданих водієм первинних документів (квитанцій, чеків), що підтверджують проведення на маршруті руху заправних операцій, заповнюється розділ «Паливо».

Перевіркою наданих позивачем для огляду перевіряючим подорожніх листів з міжнародних перевезень встановлено, що в розділі «Паливо»відповідальною особою на підставі зданих водієм відповідних первинних документів (квитанцій, чеків і т.і.) не заповнено відомості про одержання та витрати палива та мастила, а саме «одержано»(в інших державах), «залишок при поверненні», «витрати по факту», що дорівнюють різниці між даними про отримане паливо і його залишком, «витрати по нормі», що дорівнюють нормі витрат палива, помноженої на загальний пробіг автомобіля, «економія»(+) чи перевитрати (-), що дорівнюють різниці між фактичними пробігами палива та розрахунками за нормою.

Крім того, ревізори посилалися на недотримання водіями при оформленні подорожніх листів, виданих позивачем на їх відрядження, п.п 4.1.1.16 Інструкції про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, міністерства транспорту України, Державного комітету зі стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122, який відмінено Наказом Міністерства палива та енергетики України від 02.09.2008 р. за № 804/15495, згідно якого на вимогу водія оператор зобовязаний зробити позначку в подорожньому листі про кількість і вартість відпущеного нафтопродукту та завірити зазначене своїм підписом і штампом АЗС.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що надані для перевірки подорожні листи не відповідають вимогам вищевказаного наказу Мінтрансу № 488/346, а відтак підприємством порушено вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, вищевказаним актом перевірки встановлено, що відповідно аналітичного обліку рахунку 372/11 «Розрахунки з підзвітними особами господарчі»підприємством кошти на господарські потреби видавались водіям після повернення з відрядження та складеного авансового звіту про використання коштів. Однак, заборгованість підприємства перед працівниками за використання коштів на господарські потреби станом на 01.10.2010 р. становила 3600796 грн. 58 коп., які використовували у відрядженнях власні кошти, та поверталась працівникам із затримкою 2-3 місяці, про що свідчать касові документи.

Одночасно, ревізори в акті посилались на ст.7 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 154-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», якою визначено, що в розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торгових розрахунків використовується в якості платежу іноземна валюта, а такі розрахунки проводяться тільки через уповноважені банки. Проте, перевіркою встановлено відсутність довіреностей на здійснення юридичних дій від імені ТОВ «Транс-сервіс», передбачених договором доручення згідно ч.1 ст. 1007 Цивільного кодексу України, так як розрахунки за придбане пальне поза межами України проводилися водіями власними коштами.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 17.02.2011 року № 150/23-30080834, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 237137 грн. 33 коп. (948549 грн. 29 коп. х 0,25(25%), у т.ч. за 1 квартал 2008 р. в сумі 82 432 грн. 70 коп., за 2 квартал 2008 р. 12 523 грн. 00 коп., за 3 квартал 2008 р. 21 168 грн. 41 коп., за 3 квартал 2009 р. 64 980 грн. 66 коп., за 4 квартал 2009 р. 56 032 грн. 56 коп.

З урахуванням наведеного, на підставі вищевказаного акту перевірки Гадяцькою МДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 03.03.2011 р. № 0000122301, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 296421 грн. 66 коп., в т.ч. за основним платежем в сумі 237 137 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59 284 грн. 33 коп.

Із вищезазначеним рішенням не погодився позивач та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин, надалі Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Пунктом 1 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за № 218/2658 (надалі Інструкція № 59), визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно цієї ж Інструкції документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: 1) в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; 2) в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби), зокрема, виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України. Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон затверджені постановою КМУ від 23.04.1999 р. № 663 (надалі постанова КМУ № 663).

Сума добових визначається: а) у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; б) у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку. За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою. Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначені Інструкцією № 59, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток та п.п. 6, 6-1 постанови КМУ № 663.

Крім того, пунктом 12 Інструкції № 59 та пунктом 8 постанови КМУ № 663 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, а також відшкодовуються інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм судом встановлено наступне.

Як було зазначено вище, основною діяльністю ТОВ «Транс-сервіс»є здійснення вантажних перевезень як внутрішніх, так і міжнародних. Для здійснення вказаної діяльності підприємство у перевіряємому періоді мало на балансі основні засоби - вантажні автомобілі (оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 «Необоротні активи»за 2008 рік приєднана до матеріалів справи), підтверджено в ході перевірки та відображено в підпункті 3.1.3 «Амортизаційні відрахування»акту.

Вищевказаною перевіркою також встановлено, що підприємство у перевіряємому періоді мало найманих працівників у кількості 32 чоловіки, в т.ч. 1 сумісника (до матеріалів справи долучено витяги з наказів про прийняття на роботу водіїв).

В процесі здійснення господарської діяльності підприємством позивача укладались господарські договори про надання послуг по перевезенню вантажу, в т.ч. і у міжнародному сполученні (вибірково долучені до матеріалів справи), де перевізником виступав позивач, умовами яких одним із обовязків визначено здійснення перевезення вантажу власним чи орендованим автотранспортом у суворій відповідності із заявкою замовника та діючими правилами перевезення вантажів.

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною, яка складається у трьох примірниках, перший примірник для відправника, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Так, ТОВ «Транс-сервіс»отримували заявки від замовників, які визначали, зокрема щодо міжнародного сполучення, дату, час завантаження, адресу завантаження, адресу замитнення, тип вантажу, його вагу, обєм, пункт перетину кордону, адресу розмитнення, адресу розвантаження, контактні особи, вартість перевезення, автомобіль, водій, додаткові вимоги та інш. (вибірково долучені до матеріалі справи).

На виконання даних заявок підприємством позивача на підставі відповідних наказів направлялись у відрядження власні працівники водії (витяги з наказів про відрядження наявні в матеріалах справи).

Як пояснили представники позивача в ході судового розгляду витрати на відрядження не авансувались відрядженим особам, працівники відбували у відрядження за власний кошт, а по поверненню отримували добові і відшкодування понесених та належним чином підтверджених витрат на підставі авансових звітів.

З огляду авансових звітів, які вибірково залучені до матеріалів справи, судом встановлено, що відрядженими особами включались до цих звітів лише витрати, які належать до відшкодування згідно вищевказаних норм. До цих звітів додані посвідчення про відрядження, які містять необхідні відмітки про час та місце прибуття та вибуття, подорожні листи, де зафіксовано показники спідометра з моменту вибуття у відрядження та по момент повернення із такого відрядження, контрольний лист до подорожнього листа із відмітками про маршрут перевезення, другий примірник товарно-транспортної накладної із відмітками про перетини кордону, оригінали чеків про сплату за проживання, необхідних зборів, страхових полісів, купівлю паливно-мастильних матеріалів та інш.

Представник позивача головний бухгалтер підприємства пояснила, що при вирішенні питання про повернення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів бухгалтерією беруться до уваги показники спідометра, що заносяться до подорожного листа на початку та вкінці відрядження, дотримання водієм затвердженого маршруту (контрольний лист до подорожнього листа та інш.), оригінали чеків на придбання пального, обсяг якого перевіряється на відповідність нормам використання дизельного палива на тягачі, затверджені керівником підприємства, зокрема, на 2008 р. та 2009 р. (том 4 арк. 255 -256).

Перевищення розміру норм відшкодування витрат на відрядження перевіркою не встановлено, як не встановлено такого перевищення і судом.

Відшкодування вищевказаних витрат позивачем проводилось готівкою через касу підприємства та оформлювалось видатковими касовими ордерами (вибірково залучені до матеріалів справи).

Порушень касової дисципліни позивачем перевіркою не було встановлено та відповідно актом не зафіксовано.

Доводи Гадяцької МДПІ про не заповнення розділу «Паливо»у подорожніх листах та відсутність доручення у водіїв на купівлю палива під час відрядження судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Умовами відшкодування таких витрат, визначених пунктом 12 Інструкції № 59 та пунктом 8 постанови КМУ № 663, є урахування встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту та обов'язкова наявність оригіналів чеків РРО на підтвердження понесення таких витрат.

Як було встановлено вище судом, зазначені умови були дотримані підприємством позивача. Вимог щодо наявності спеціальних доручень або вимог щодо заповнення подорожніх листів вищевказаними нормами про службові відрядження та відшкодування витрат, пов'язаних із такими відрядженнями, не передбачено.

Щодо заборгованості перед працівниками у встановленому перевіркою розмірі головний бухгалтер підприємства пояснила, що така заборгованість у позивача існує та утворилась в зв'язку із затримкою відшкодування водіям витрат на відрядження на 2-3 місяці через подекуди несвоєчасну сплату контрагентами за надані послуги по перевезенню вантажів, а також за рахунок росту курсу іноземних валют порівняно до гривні, який встановлює НБУ. Також зазначила, що витрати, які були задекларовані підприємством у перевіряємий період, були фактично ним понесені.

Фактичне понесення витрат підприємством на відшкодування витрат, пов'язаних із відрядженнями, у вищевказаному розмірі підтверджується видатковими касовими ордерами та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 37211 «Співробітники» за перевіряємий період.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем фактично понесених витрат на відрядження до складу валових витрат, а відтак оскаржуване податкове повідомлення рішення Гадяцької МДПІ є безпідставним, необґрунтованим, тобто прийнятим без з урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс - сервіс" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 03.03.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 237 137 грн. 33 коп. (двісті тридцять сім тисяч сто тридцять сім гривень тридцять три копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59 284 грн. 33 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні тридцять три копійки).

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс - сервіс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько