Постанова № 15132240, 29.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1982/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря Горбач Д.О.,

представника позивача - Кошляк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавтрансбуд"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавіпро скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2010 року позивач - Відкрите акціонерне товариство "Полтавтрансбуд"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавіпро скасування рішення від 27 квітня 2010 року №119.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і страхові внески, здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Крім того, зазначав, що стаття 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Зарахування страхових внесків до Пенсійного фонду здійснювалось ВАТ "Полтаватрансбуд" того ж дня, що і отримання останнім грошових коштів на оплату праці своїх працівників.

В ході судового розгляду справи, 22 липня 2010 року, позивач надав уточнення до адміністративного позову, в якому просив скасувати рішення від 27 квітня 2010 року №119 з тих підстав, що нарахування штрафних (фінансових) санкції проведене повторно. Так, рішенням відповідача від 30 грудня 2008 року №193 до позивача вже застосовувалися штрафні (фінансові) санкції та нараховувалася пеня у тій саме сумі (38620,50грн - фінансова санкція та 2583,44грн. - пеня) за той саме період жовтень 2008 року. Із посиланням на положення статті 61 Конституції України, статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає підстави та порядок винесення вказаних рішень, позивач зазначив, що законодавство України не містить норми, що надає право органу Пенсійного Фонду України виносити повторно рішення про застосування фінансової санкції та пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків за один й той самий період.

Рішення від 30 грудня 2008 року №193 Позивач оскаржив до Полтавського окружного адміністративного суду. В ході судового розгляду справи було встановлено, що рішенням від 30 грудня 2008 року №193 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції також повторно. Так, порівнюючи розрахунки сум штрафних (фінансових) судом було встановлено, що період нарахування санкцій та пені до рішення від 07 жовтня 2008 року №134 дублюється в розрахунку до рішення від 30 грудня 2008 року №193. З урахуванням вказаного, постановою Полтавського окружного адміністративного суду рішення від 30 грудня 2008 року №193 скасоване. Постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити, скасувати рішення від 27 квітня 2010 року №119.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що у разі виплати протягом звітного місяця заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, одночасно з виплатою сум заробітної плати в пропорційних розмірах роботодавцем сплачуються авансові платежі зі страхових внесків. Остаточна сплата страхових внесків (різниці між нарахованою сумою страхових внесків за звітний місяць та фактично сплаченою впродовж звітного місяця сумою авансованих платежів) має бути здійснена страхувальником до 20 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того, чи була фактично виплачена працівникам заробітна плата (інший дохід) за звітний місяць чи ні. Несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків (пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") та несплата, неповна, або несвоєчасна сплата авансових платежів із страхових внесків (пункт 7 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") є окремими видами порушень, які тягнуть за собою застосування до страхувальників різного роду фінансових санкцій. Вказував на, то, що посилання позивача на статтю 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" помилкове, оскільки, починаючи з 01.01.2004, суб'єкти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування сплачують до Пенсійного фонду страхові внески, а не збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. А нарахування страхових внесків, їх обчислення і сплата регулюються спеціальним законом з цих питань - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідачем явку представника до судового засідання забезпечено не було. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Неодноразово надсилав суду клопотання про відкладення розгляду справи, але без надання доказів поважності причин неприбуття представника відповідача до судового засідання. З огляду на положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, обєктивно оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерного товариства "Полтаватрансбуд" зареєстровано як юридична особа 29.12.1993 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 01377190, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. 22 березня 2011 року відбулася реорганізація ВАТ "Полтаватрансбуд" із зміною організаційно-правової форми підприємства. Товариство з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд" є правонаступником ВАТ "Полтаватрансбуд",

Відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" ВАТ "Полтаватрансбуд" є страхувальником - платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві.

Рішенням від 27 квітня 2010 року №119 управлінням пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 38620,50 грн. та нараховано пеню в розмірі 2583,44 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків за період з 20 листопада 2008 року по 27 листопада 2008 року, тобто за жовтень 2008 року.

Рішення отримано ВАТ "Полтаватрансбуд" 27 квітня 2010 року, про що свідчить відмітка на його копії.

Позивач, не погоджуючись із рішенням від 27 квітня 2010 року №119, звернувся до суду з проханням про його скасування.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи правомірність винесення відповідачем спірного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 вказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобовязаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 106 зазначеного Закону передбачено застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків /пункт 2 частини 9 статті 106/, а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом /пункт 7 частини 9 статті 106/.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обовязки: один - по сплаті авансових платежів, другий - по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий - за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

Враховуючі наведене, посилання позивача на обовязок по сплаті ним страхових внесків того ж дня, що і отримання ним коштів на оплату праці відповідного базового звітного періоду своїх працівників не заслуговують на увагу, а отже в частині застосування фінансової санкції в сумі 38620,50 грн. та пені в сумі 2583,44 грн. з підстав зазначених у позові позов задоволенню не підлягає.

Разом із тим, із фактичних обставин справи вбачається, що при прийнятті рішення відповідач недобросовісно виконав покладені на нього обовязки з огляду на таке.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Порядок застосування фінансових санкцій до платників страхових внесків, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція № 21-1).

На час винесення спірного рішення, підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Таким чином, при встановленні факту несплати чи несвоєчасної сплати страхувальником страхових внесків виноситься одне рішення про застосування штрафу в розмірі 10 відсотків від всієї суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) страхового внеску незалежно від кількості сплат (в разі їх частковості) та часу фактичної сплати страхових внесків.

Пунктом 10.1. Інструкції №21-1 встановлено, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Судом встановлено, що рішенням від 27 квітня 2010 року №119 управлінням пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 38620,50 грн. та нараховано пеню в розмірі 2583,44 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків за період з 20 листопада 2008 року по 27 листопада 2008 року, тобто за жовтень 2008 року.

Однак, судом встановлено про застосування управлінням пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38620,50 грн. та нарахування позивачеві пені в розмірі 2583,44 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків за період з 20 листопада 2008 року по 27 листопада 2008 року, тобто за жовтень 2008 року рішенням від 30 грудня 2008 року №193, копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, з пояснень відповідача, наданих до матеріалів справи вбачається про направлення управлінням пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві листа від 12 травня 2010 року №2205/07-22 (копія якого наявна в матеріалах справи) в якому відповідач звертається до позивача про повернення рішення від 30 грудня 2008 року №193 без виконання у зв'язку із винесенням рішення від 27 квітня 2010 року №119 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 38620,50 грн. та пені в сумі 2583,44 грн.

Таким чином, як вбачається із розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%, 32%,42% та 1-5% до рішень від 30 грудня 2008 року №193 та від 27 квітня 2010 року №119 періоди застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені повністю співпадають та дублюються.

Як вбачається з матеріалів справи визначений розрахунком до рішення від 27 квітня 2010 року №119 період з 20 листопада 2008 року по 27 листопада 2008 року поглинає період, за який застосовано штрафну (фінансову) санкцію та пеню попереднім рішенням від 30 грудня 2008 року №193 - з 20 лютого 2004 року по 27 листопада 2008 року, тобто відповідачем були двічі застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені за один і той же період.

Водночас, згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність має індивідуальний характер.

До того ж, в ході судового розгляду справи встановлено про невідповідність рішення від 27 квітня 2010 року №119 вимогам законодавства в частині визначення підстав його застосування. Так, в рішенні міститься посилання на пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" - застосування штрафу за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, із роз'ясненням про застосування рішенням від 27 квітня 2010 року №119 штрафу за ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в територіальних органах Пенсійного фонду.

Беручи до уваги вказане, суд ставить під сумнів правильність та підставність нарахованих відповідачем фінансових санкцій та пені, а відтак і правомірність прийняття рішення від 27 квітня 2010 року №119.

Враховуючі, що посадові особи органів Пенсійного фонду України зобовязані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи Пенсійного фонду функцій та повною мірою використовувати надані їм права (стаття 63 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування").

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відвідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є покладення обов'язку щодо доказування на відповідача - субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

При цьому суд наголошує, що задоволенню підлягають вимоги позивача в частині застосування фінансової санкції в сумі 38620,50 грн. та пені в сумі 2583,44 грн. не з підстав викладених у позові, а з підстав порушення відповідачем порядку та правильності застосування штрафних санкцій пені .

Зважаючи на те, що рішення є актом індивідуальної дії, то згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ВАТ "Полтаватрансбуд" про скасування рішення та визнати протиправним і скасувати рішення від 27 квітня 2010 року №119 як таке, що прийняте з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві про скасування рішення від 27 квітня 2010 року №119 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві від 27 квітня 2010 року №119.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2011 року

СуддяН.Ю. Алєксєєва