Постанова № 15132097, 27.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа №2а-1670/1038/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Сень О.Ф.,

представника відповідача - Кражана М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської областідо Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Зіньківському районі Полтавської областіпро прийняття до заліку сум та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської областізвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Зіньківському районі Полтавської областіпро прийняття до заліку сум та стягнення коштів по виплаті пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 30 263,07 грн., по виплаті щомісячної державної адресної допомоги в сумі 622 129,80 грн., по виплаті допомоги на поховання в розмірі 4 395,40 грн. та суми підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам в розмірі 4 867,10 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог)

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано суми пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання та підвищення до пенсії у добровільному порядку, а тому сума, заявлена у позові, підлягає стягненню на користь позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях посилався на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням, або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків та Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення у відповідності до яких пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян країн учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей, які здійснюються за законодавством держави, на території якої вони проживають, не повинні враховуватися при призначенні, проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат. Крім того зазначав, що за відсутності у Фонді особових справ зазначених позивачем громадян, Фонд не має правових підстав для здійснення відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зауважив, що вказаним Порядком передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що згідно з актами щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком або професійним захворюванням та таблицями розбіжностей до довідок про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за 2008 - 2010 роки відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Зіньківському районі Полтавської області не прийнято до заліку суми грошових коштів в загальному розмірі 661 655,37 грн. (пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 30 263,07 грн., щомісячної державної адресної допомоги в сумі 622 129,80 грн., допомоги на поховання в розмірі 4 395,40 грн. та підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам в розмірі 4 867,10 грн.)

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 вказаних Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

За пенсійним страхуванням, згідно зі статтею 25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї ж статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Пунктом 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. №2272-ІІІ, встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. №1105-XIV закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яких виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу XI Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу XI вказаного Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної й моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Таким чином, суд доходить висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Тому неприйняття відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Зіньківському районі Полтавської області до заліку витрат на пенсію ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за 2008-2010 роки є неправомірним.

У зв'язку з цим, заборгованість із виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за 2008 - 2010 роки в сумі 30 263,07 грн. підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі Порядок №5-4/4).

Згідно з пунктом 4 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

З аналізу наведеної норми слідує, що допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, суд доходить висновку, що заборгованість по виплаті витрат на поховання в сумі 4 395,40 грн. також підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 2 статті 46 Конституції України та частиною 2 статті 7 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи соціального забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність вказаних виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної адресної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

З метою практичної реалізації державних гарантій щодо забезпечення рівня життя непрацездатних громадян Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 р. №265, пунктом 2 якої передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Пунктом 4 вказаної постанови передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Статтями 8, 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII передбачено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, тому на виконання вказаних вимог закону позивач здійснив виплату державної адресної допомоги, підвищення до пенсії та поніс витрати на їх доставку на загальну суму 629 996,90 грн. (622129,80 грн. - державна адресна допомога, 4 867,10 грн. - підвищення до пенсії).

При цьому позивач з метою відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України включив виплачену ним державну адресну допомогу, підвищення до пенсії та витрати на їх доставку на загальну суму 629 996,90 грн. до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за 2008 - 2010 роки.

Спеціальним законом, який регулює загальнообовязкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообовязкового державного соціального страхування за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоровя громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до статті 21 цього Закону на Фонд соціального страхування від нещасних випадків покладено обовязок по своєчасному та у повному обсязі відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоровя або в разі смерті шляхом виплати зокрема пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які є страховими виплатами. Зазначені страхові виплати провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (частина перша статті 25 цього ж Закону).

На підставі аналізу статті 46 Конституції України, статті 6 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", статей 21, 25 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд доходить висновку, що державна адресна допомога та підвищення до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України №198 та №265, є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообовязковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, відшкодування державної адресної допомоги, підвищення до пенсії та витрати з їх доставки Порядком №5-4/4 не передбачені.

Щодо вимоги позивача щодо включення до заліку оспорюваних сум, то суд зазначає, що обраний таким чином спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки Порядок №5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку, так як встановлене ним правило прийняття до заліку розраховане на відсутність спору.

Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом судом відкидаються з урахуванням пояснень причин поважності, наданих Управлінням Пенсійного фонду в заяві від 07.04.2011 р.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Зіньківському районі Полтавської області про прийняття до заліку сум та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Зіньківському районі Полтавської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі (р/р 256043012 в ОПЕРВ облуправління Ощадного банку, МФО 331467, код ЄДРПОУ 22534570):

- суму витрат Пенсійного фонду по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 30 263,07 грн.

- суму витрат Пенсійного фонду по виплаті допомоги на поховання у розмірі 4 395,40 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2011 року.

СуддяЄ.Б. Супрун