Постанова № 15131703, 24.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. м. Львів№ 2а-12383/10/1370

15 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Олексів Н.М., представника відповідача Чабана О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Табар»до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Зміст позовних вимог та позиції сторін:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Табар»(надалі позивач, ПП «Табар») до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (надалі відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0009761530/0 від 09.10.2010 р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 78 275,00 грн., в тому числі за основним платежем 74 548,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3 727,00 грн.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що оскаржуване рішення винесене відповідачем на підставі акту камеральної перевірки, згідно висновків якого позивач безпідставно включив до податкового кредиту у травні 2010 року ПДВ у сумі 74 548 грн. по контрагенту ТОВ «Консалтингова компанія «Кронос», так як за даними АІС «Податки»та Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Консалтингова компанія «Кронос»задекларувало у травні 2010 року податкові зобовязання у сумі 12 грн. Відмітив, що камеральна перевірка була проведена відповідачем з порушенням встановлених строків, під час такої перевірки не було виявлено жодних методологічних чи арифметичних помилок, допущених позивачем при заповненні декларації, первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, відповідачем не перевірялись та не досліджувались, а тому висновки за результатами такої перевірки є необґрунтованими та безпідставними. Разом з тим, зазначив, що законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства щодо подання податкової звітності іншим субєктом господарювання (контрагентом).

Представник відповідача у судових засіданнях позов заперечив повністю з мотивів, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву та поясненнях по справі, що долучені до матеріалів справи. В заперечення позовних вимог відмітив, що право на податковий кредит у покупця виникає лише з сум податків, які шляхом надання податкової звітності задекларовані постачальником як бюджетний фонд і фактично сплачені до державного бюджету України. Оскільки, контрагент позивача у поданій податковій звітності не відобразив суму 74 548 грн. як податкове зобовязання, тому останній неправомірно включив вказану суму до податкового кредиту. Крім цього, зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Консалтингова компанія «Кронос»були спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Просить у позові відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи:

15 вересня 2010 року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за травень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 17.06.2010 року вх. № 9002150731), за результатами якої було складено акт № 4232/15-2//34668557 від 15.09.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 8-9).

З даного акту перевірки вбачається, що відповідачем було встановлено завищення позивачем дозволеного податкового кредиту в сумі 74 548 грн. в рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за період травень 2010 року на порушення пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення відповідач вбачає у тому, що ПП «Табар»у травні 2010 року включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) на користь постачальників товарів (послуг), які не утримали та відповідно не сплатили до бюджету ПДВ за фактами поставок. А саме, відповідач зазначає, що згідно даних АІС «Податки»та Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, ПП «Табар»в травні 2010 року сформовано податковий кредит по ТОВ «Консалтингова агенція «Кронос»в сумі 74 548 грн., а ТОВ «Консалтингова агенція Кронос»подано податкову декларацію за травень 2010 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська із задекларованою сумою податкових зобовязань в сумі 12 грн. Оскільки контрагент у поданій податковій звітності не відобразив податкові зобовязання, тому ПП «Табар»завищив дозволений податковий кредит.

На підставі вищенаведених висновків акту, згідно з пп. «в»пп. 4.2.2. ст. 4, п.17.1.4 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0009761530/0 від 09.10.2010 року (а.с. 10), згідно якого визначено ПП «Табар»податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 78 275,00 грн., в тому числі за основним платежем 74 548,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3 727,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні причини, що зумовили розходження показників податкової звітності позивача та його контрагента. ТОВ «Консалтингова компанія «Кронос»повідомило (а.с. 33), що сума податкового зобовязання по господарських операціях з ПП «Табар»була задекларована в уточнюючому розрахунку по ПДВ за травень 2010 року та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Згадані документи були скеровані на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська цінним листом з описом вкладення 24.06.2010 року разом із скаргою на посадову особу, що відмовилася прийняти податкову звітність, що підтверджується долученими фотокопіями фіскального чеку органу звязку та описом вкладення в цінний лист (а.с. 36-38). ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська повідомила, що вказаній декларації присвоєно статус «Не визнано як податкова звітність»з мотивів недоліків заповнення (а.с. 82).

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Підпунктом «в»пп. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, було передбачено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (п. 7.4.), затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступним за днем отримання податкової декларації.

Відповідно до положень Наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до ДПІ, підлягають обовязковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку (п. 3.1 Наказу). При камеральній перевірці декларації проводиться її арифметична та методологічна перевірка, перевіряється наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з декларацією, відповідність суми податкового зобовязання, задекларованого платником до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, поданим розрахункам (п.1.2 Додатку 3 Наказу).

Отже, метою проведення камеральної перевірки є виявлення арифметичних чи методологічних помилок у поданій платником податків податковій звітності. При цьому, під час проведення такої перевірки вивчаються лише дані, зазначені платником у поданій ним податковій звітності.

Згідно листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/167 від 20.03.2001 року та листа ДПА України № 9018/7/23-3317 від 06.07.2001 року, під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповнені декларації або додатків до неї, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні обєкта оподаткування з метою визначення податкових зобовязань з податку, збору, обовязкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки допущені при перенесенні даних з додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок із додатка та ін.). Під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає в неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобовязання з того чи іншого податку, збору (обовязкового платежу).

Як вбачається з матеріалів справи та зясовано у судових засіданнях, камеральна перевірка податкової декларації позивача за травень 2010 року, яка була подана до податкового органу 17.06.2010 року, проведена відповідачем 15.09.2010 року, тобто з порушенням встановлених строків. Разом з тим, за результатами проведення такої перевірки, відповідачем не виявлено ні арифметичних, ні методологічних помилок у поданій позивачем декларації з ПДВ за травень 2010 року, а також не виявлено відсутність та неправильність заповнення додатків, які необхідно було подати разом з такою декларацією.

Порушення, які зазначені в акті камеральної перевірки, виявлені відповідачем шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. При цьому, будь-яких первинних документів щодо господарських операцій за участю ТОВ «Консалтингова агенція «Кронос», на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у травні 2010 року, відповідач не досліджував, не витребовував та не аналізував, що не заперечується і представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1., п.п. 7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Виходячи зі змісту положень пп. 7.4.4. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», законом передбачено два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку, та відсутність податкової накладної. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Як зазначалось вище, відповідачем не перевірялись первинні документи, які підтверджують розмір включених позивачем до податкового кредиту сум по контрагенту ТОВ «Консалтингова агенція «Кронос», посилання на такі документи відсутні і в акті камеральної перевірки. Відтак, висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у травні 2010 року по контрагенту ТОВ «Консалтингова агенція «Кронос»ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. За таких обставин, у відповідача в даному випадку відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування цього рішення.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 000976530/0 від 09.10.2010 року.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Табар»(м. Львів, вул. В. Великого, 37/154; ідентифікаційний код 34668557) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.