Постанова № 15131586, 25.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 р. № 2а-2956/11/1370

13 год. 05 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 24916264 від 03.03.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 24916264 від 03.03.2011 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, оскільки виконавчий лист не відповідає ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а кошти на виплату підвищення до пенсії як «дитині війни»позивачу не виділялись.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 25.03.2011 року подав заяву (вх. № 13879), в якій просить розглядати справу без участі представника.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; заперечення на позовну заяву не подав.

Суд, враховуючи неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

03.03.2011 року постановою ВП № 24916264 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Мартинюка З. І. відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2а-5160 виданого 17.01.2011 року Львівським окружним адміністративним судом про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Золочівському Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 10.03.2011 року.

Судове рішення у встановлений строк позивачем не виконано, заходів щодо його виконання не вжито.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

У позовній заяві позивач покликається на те, що Пенсійному фонду України у м. Дрогобичі на виплату підвищення до пенсії «як дитині війни»за судовими рішеннями не виділялись.

Судом покликання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовим рішенням до уваги не може братися виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.

Відповідно до ст. 129 Конституції України обовязковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).

Згідно частини 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського Суду (справа «Качко проти України»від 08.11.2005 р.) реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність до бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань судами не повинні прийматися до уваги.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Що стосується тверджень позивача, що виконавчий лист № 2а-5160/2008 від 17.01.2011 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження, виданий з порушенням ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, у ньому невірно вказано номер рішення, за яким видано виконавчий документ, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) (надалі Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»(надалі Закон) однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 Закону.

Стаття 19 Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2а-5160/2008 вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 р. № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 р. за № 1345/13219 (надалі Інструкція з діловодства).

У цих формах виконавчих документів, якими повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата»і «номер»рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №»та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст. ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 29 березня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.