Постанова № 15130930, 21.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 р. Справа № 2а-5839/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дака Т.П.,

за участю представника позивача Романіва С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Простір»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Простір»(далі - ПП «Простір») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі - ДПІ у Сокальському районі Львівської області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0009682301/0 від 08.10.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаним податковим повідомлення-рішенням ДПІ у Сокальському районі визначено ПП «Простір» податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 151 946,29 грн., в тому числі 106 982,006 грн. за основним платежем та 44946,23 грн. штрафних санкцій. Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 25.09.09 р., згідно якого, на час перевірки у ПП «Простір»була наявна заборгованість перед контрагентами за поставлені товари, яка залишилась непогашеною після закінчення строку позовної давності, в звязку з чим мала бути включена до складу валового доходу ПП «Простір»як безповоротна фінансова допомога. ПП «Простір»зазначає, що при цьому, ДПІ у Сокальському районі не було враховано, що в 2007р. МПП «Калина», перед якою в ПП «Простір»була наявна заборгованість за поставлені в жовтні 2005 р. за договором купівлі-продажу, укладеним в 2005 р., товари в сумі 420822,56 грн., уклало з ТзОВ «Тетал»правочин про уступку права вимоги, за яким до ТзОВ «Тетал»перейшло право вимоги покупця за вказаним договором купівлі-продажу на вказану суму. Також вказує, що укладеним в 2005 р. між ПП «Простір»та МПП «Калина»договором купівлі-продажу, згідно якого МПП «Калина»здійснена в жовтні 2005 р. поставка товарів, по якій в ПП «Простір»на час перевірки була наявна заборгованість на суму 420822,56 грн., не встановлено строку виконання ПП «Простір»як покупцем обовязку по оплаті товару. Вимог щодо оплати товару МПП «Калина» не предявляло. В звязку з цим, ПП «Простір»не порушувало строку оплати товару і, відповідно, у нього не виникало й боргу перед МПП «Калина»по такій оплаті. В свою чергу, 04 січня 2007 р. був укладений договір постачання, відповідно до якого ПП «Простір»вчинило дію, що свідчить про визнання ним боргу перед МПП «Калина»за поставлені товари, в звязку з чим відбулось переривання перебігу строку позовної давності і розпочався його перебіг заново, в звязку з чим на час проведення перевірки та прийняття оскарженого повідомлення-рішення, строк позовної давності по такій заборгованості ще не закінчився. Також ПП «Простір»вказує, що між ПП «Простір»та МПП «Калина»у січні 2007 р. був укладений договір про новацію, згідно якого відбулась новація зобовязання ПП «Простір»по оплаті поставленого від МПП «Марина»в жовтні 2005 р. товару на суму 420822,56 грн. в нове зобовязання.

Ухвалою суду від 02.07.2010 року відкрито провадження по справі. 21.03.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові та додаткових поясненнях до позовної заяви.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. При цьому, представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, згідно яких просить в позові ПП «Простір»відмовити, покликаючись на те, що актом перевірки від 25.09.09 р. встановлено наявність у ПП «Простір»заборгованості перед контрагентами за поставлені товари, по якій закінчився строк позовної давності, в звязку з чим, відповідно до п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума такої заборгованості мала бути включена в склад валового доходу ПП «Простір»як сума безповоротної фінансової допомоги. Однак в порушення вказаних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП «Простір»суму такої заборгованості не включило до складу валового доходу, в звязку з чим, податковим повідомленням-рішенням №0009682301/0 від 08 жовтня 2009 р. ДПІ в Сокальському районі визначено ПП «Простір»податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 151 946,29 грн., в тому числі 106 982,006 грн. за основним платежем та 44 946,23 грн. штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ДПІ у Сокальському районі проведено виїзну перевірку ПП «Простір»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року результати якої відображені в Акті №908/2301/30953943 від 25.09.2009 року. Так, відповідачем встановлено, що на час проведення перевірки в ПП «Простір» була наявна заборгованість перед контрагентами (покупцями, постачальниками) за поставлені товари, строк позовної давності по якій закінчився, в звязку з чим, така заборгованість відповідно до п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»являється безповоротною фінансовою допомогою і відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»мала бути включена до складу валового доходу ПП «Простір», що ПП «Простір» не було зроблено, чим порушено вимоги вказаних норм, що привело до заниження складу валового доходу ПП «Простір»та відповідно до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств. До вищевказаної заборгованості входить зокрема заборгованість ПП «Простір»перед МПП «Калина» за поставлені товари на суму 420822,56 грн., остання операція по договору купівлі-продажу з яким проведена 31.10.2005 р.

На підставі акту перевірки від 25.09.09 р., ДПІ в Сокальському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0009682301/0 від 08 жовтня 2009 р., яким ПП «Простір»визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 151 946,29 грн., в тому числі 106 982,006 грн. за основним платежем та 44 946,23 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема: Цивільного Кодексу України, Законів України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ст.256 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням встановлених умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

ДПІ у Сокальському районі, заперечуючи проти позову, не оспорювала тієї обставини, що ПП «Простір»не був встановлений строк виконання обовязку по оплаті поставленого МПП «Калина»в жовтні 2005 р. товару, доказів, які б спростовували такі доводи позивача не надала, клопотання про витребування таких доказів не заявляла.

При цьому, як вбачається із акту перевірки, в ході перевірки також не встановлено наявності строку для здійснення ПП «Простір» оплати поставленого МПП «Калина»в жовтні 2005 р. товару.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З врахуванням цього, оскільки згідно акту перевірки остання операція за договором купівлі-продажу між ПП «Простір»та МПП «Калина»проведена в жовтні 2005 р., строк позовної давності по заборгованості ПП «Простір»перед МПП «Калина»підлягав закінченню в жовтні 2008 р.

В той же час, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобовязання не встановлений, боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги кредитора про виконання такого обовязку боржником, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, оскільки строку виконання ПП «Простір»обовязку по оплаті поставлених МПП «Калина»в жовтні 2005 р. товарів зобовязанням не було встановлено, МПП «Калина»вправі було в будь-який час предявити ПП «Простір»вимогу оплатити вартість поставлених МПП «Калина»в жовтні 2005 р. товарів, в звязку з чим, ПП «Простір»зобовязано було б в такому випадку здійснити оплату товарів протягом 7-ми днів від дня предявлення такої вимоги.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази предявлення МПП «Калина»ПП «Простір»вимоги оплатити вартість поставлених в жовтні 2005 р. товарів.

Таким чином, строк виконання ПП «Простір»обовязку по оплаті поставлених МПП «Калина»в жовтні 2005 р. товарів не був обумовлений ні зобовязаннями, ні фактом предявлення МПП «Калина»вимоги про здійснення такої оплати.

В звязку з цим, ПП «Простір»не порушувало строку оплати поставлених МПП «Калина»в жовтні 2005 р. товарів, а відтак, суд вважає, що у ПП «Простір»не виникало боргу перед МПП «Калина»за поставлені в жовтні 2005 р. товари, так як строку виконання обовязку по оплаті такого товару не було встановлено.

В той же час, з договору постачання від 04 січня 2007 р., укладеного між МПП «Калина»та ПП «Простір»вбачається, що згідно вказаного договору МПП «Калина»як продавець зобовязувалась постачати ПП «Простір»як покупцю товар, а ПП «Простір»зобовязувалось прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього (п.1.1).

При цьому, згідно вимог п.2.3 вищевказаного договору постачання від 04.01.2007 р., поставка товару на умовах цього договору мала здійснюватись після оплати ПП «Простір» на рахунок МПП «Калина»заборгованості в сумі 420822,56 грн., яка виникла при виконанні зазначеного вище договору купівлі-продажу, укладеного між ними в 2005 р.

Таким чином, укладенням вищевказаного договору постачання, ПП «Простір»визнало наявність у нього боргу перед МПП «Калина»за поставлені товари.

В звязку з цим, суд погоджується з доводами позивача про те, що 04 січня 2007 р., укладенням договору постачання ПП «Простір» вчинило дію, що свідчить про визнання ним боргу перед МПП «Калина»за поставлені товари.

Відтак, відповідно до вимог ч.1 ст. 264 ЦК України, 04 січня 2007 р. перебіг строку позовної давності для вимог МПП «Калина»щодо оплати ПП «Простір»поставлених в жовтні 2005 р. товарів був перерваний.

Згідно ч.3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з 04 січня 2007 р. перебіг строку позовної давності для вимог МПП «Калина»щодо оплати ПП «Простір»поставлених в жовтні 2005 р. товарів розпочався заново.

Окрім того, із угоди про заміну (новацію) зобовязання від 04 січня 2007 р., вказаною угодою МПП «Калина» та ПП «Простір»відповідно до ст. 604 ЦК України припинили зобовязання покупця (ПП «Простір»), що виникли із договору купівлі-продажу №1 укладеного в 2005 р. і замінили їх новими зобовязаннями, що виникають із вищевказаного договору постачання від 04 січня 2007 р.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобовязання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, оскільки укладенням договору про заміну (новацію) зобовязання були припиненні зобовязання ПП «Простір», що виникли із договору купівлі-продажу №1 укладеного в 2005 р., і у ПП «Простір»виникло нове зобовязання, відповідно, з 04 січня 2007 р. розпочався перебіг нового строку позовної давності.

Оскільки згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки, станом на час проведення відповідачем перевірки (з 31.08.09 р. по 18.09.09 р.) та на день прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення (08 жовтня 2009 р.), строк позовної давності по заборгованості ПП «Простір»перед МПП «Калина»за поставлені в жовтні 2005 р. товари ще не закінчився.

Відтак, така заборгованість ПП «Простір»не могла вважатись безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і не підлягала включенню до складу валового доходу відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,4,7,14,94,158-162,167 КАС України, суд -

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області №0009682301/0 від 08.10.2009 року, яким до Приватного підприємства «Простір» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 151 946,29 грн., в тому числі 106 982,006 грн. за основним платежем та 44946,23 грн. штрафних санкцій

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Простір»3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 25.03.2011 року.

Суддя Сакалош В.М.