Постанова № 15129596, 19.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2011 року Справа № 2а-2689/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Фенічевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ним до відповідача були подані податкові декларації по податку на додану вартість за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року, які були зареєстровані у відповідача.

Відповідно до рядку 25.1. вказаних податкових декларацій від 20.11.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі - 1194 493 грн.

Відповідачем вже були перевірені суми, що задекларовані Позивачем у вищенаведених податкових деклараціях та відповідно були складені податкові акти перевірок, які стали предметом судового розгляду по адміністративним справам № 2а-6510/10/1270 та 2а-24108/09/1270 та висновки, які спростовано рішеннями по цим справам.

23.03.2011р. позивачем було отримано від відповідача поштове відправлення за рекомендованим листом №9105505769804, у вкладенні до якого знаходилось податкове повідомлення-рішення №0000102360/0 від 21.03.2011 року та Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за розрахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в червні 2009р., серпні 2009р., вересні 2009р., жовтні 2009р., листопаді 2009р., грудні 2009р., липні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010 року та грудні 2010 року» за № 99/23-616/21799042 від 21.03.2011 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки № 99 відповідач дійшов до висновку про наявність порушень п. 1.8., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст.. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р., а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року на суму 1194 493,00 грн.

За наслідками Акту перевірки № 99 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за податковими деклараціями за квітень 2009 року на суму 488 717 грн.; травень 2009 року на суму 147 938 грн.; червень 2009 року на суму 2 363 грн.; липень 2009 року на суму 2 137 грн.; серпень 2009 року на суму 18 559 грн.; вересень 2009 року на суму 2 797 грн.; жовтень 2009 року на суму 572 грн.; листопад 2009 року на суму 11 752 грн.; липень 2010 року на суму 99 404 грн.; жовтень 2010 року на суму 9 697 грн.; листопад 2010 року на суму 111 797 грн.; грудень 2010 року на суму 217 760 грн.; всього на загальну суму 1194 493 грн.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року є незаконним та підлягає скасуванню, а висновки Акту перевірки № 99 від 21.03.2011 року є надуманими та такими, що протиречать матеріальним нормам діючого податкового законодавства України, з наступних підстав.

Відсутність у відповідача чітко визначених правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Позивача, передбачених статтями 77 та 78 Податкового Кодексу України.

Також позивач зазначає, що відповідачем вже були перевірені суми, що задекларовані позивачем у вищенаведених податкових деклараціях та відповідно були складені податкові акти перевірок, які стали предметом судового розгляду по адміністративним справам № 2а-6510/10/1270 та 2а-24108/09/1270 та висновки, по яким спростовано рішеннями по цим справам, а обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, Позивач вважає, що суми бюджетного відшкодування по ПДВ за перелічений період не підлягають новому доказуванню, а вважаються повністю доведеними та обґрунтованими.

Крім того, відповідачем порушені норми матеріального податкового права, які діяли на час формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за податковими деклараціями за квітень 2009 року на 488 717 грн.; травень 2009 року на 147 938 грн.; червень 2009 року на 2 363 грн.; липень 2009 року на 2 137 грн.;серпень 2009 року на 18 559 грн.; вересень 2009 року на 2 797 грн.; жовтень 2009 року на 572 грн.; листопад 2009 року на 11 752 грн.; липень 2010 року на 99 404 грн.; жовтень 2010 року на 9 697 грн.; листопад 2010 року на 111 797 грн.; грудень 2010 року на 217 760 грн.; всього на загальну суму 1194 493 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, де зазначено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, липень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2009 року, липні 2009 року, серпні 2009 року, вересні 2009 року, жовтні 2009 року, листопаді 2009 року, грудні 2009 року, червні 2010 року, вересні 2010 року, жовтні 2010 року та листопаді 2010 року.

Вказану перевірку проведено на виконання п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238, на підставі наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.11 № 434.

Керівником Ленінської МДПІ у м. Луганську видано наказ на проведення перевірки від 17.03.11 № 434, а обставинами, що стали підставою для проведення вказаної перевірки є обставини, які визначені у п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, а саме, за результатами отриманої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства (п. 14.1.171 ст. 14 ПК України визначено поняття «податкова інформація», як «інформацію» в розумінні Закону України від 02.10.92 № 2657 «Про інформацію» стаття 1, якого передбачає, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі). Так, за результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс», що потребує більш детального відпрацювання та аналізу з боку податкового органу, власне, ця інформація і стала підставою, що спонукала до проведення перевірки.

Представник відповідача вважає неспроможними доводи позивача, щодо неправомірності застосування податковим органом положень п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238. Оскільки, перевірку проведено в період, коли чинними є норми Податкового кодексу України та вищезазначеної Постанови КМ України, то однією з підстав для проведення перевірки стало існування у МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів (послуг), та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів (послуг).

Крім того, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірок, за результатами яких складено довідки, податковим органом досліджено лише правильність формування податкового кредиту з «арифметичної» точки зору (іншими словами правильність заповнення декларацій та відповідність даних, внесених до декларацій даним, що містяться у первинній бухгалтерській документації). Всі вказані довідки особисто підписано та отримано повноважними представниками МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс», окрім того, їх попереджено про можливість проведення додаткових позапланових невиїзних перевірок, в разі отримання податковим органом матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання (про що свідчить особистий підпис представників позивача на кожній з довідок). Саме цим правом скористався податковий орган при проведенні перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 року № 117/23-616/31673389, яким встановлено порушення п.1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7, п.п 7.7.2, п. 7.7, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень - листопад 2009 року, липень, жовтень - грудень 2010 року на загальну суму 1 194 493 грн. Таких висновків фахівці інспекції дійшли з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено, що МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій). Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету.

ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування ПДВ.

Фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючи той факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м.Луганську винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави.

Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що податкове повідомлення рішення 21.03.11 № 0000102360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за квітень - листопад 2009 року, липень, жовтень-грудень 2010 року на загальну суму 1 194 493 грн., винесене на підставі акту перевірки від 21.03.11 № 99/23-616/217990472, в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» (далі ПП «ВТКФ «Приват-Коммерс») здійснює підприємницьку діяльність на підставі статуту підприємства, що первинно зареєстрований у Ленінському райвиконкомі м. Луганська від 01.11.1994 року, нова редакція від 01.12.2010 року, свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 612639 від 01.11.1994р., реєстраційний запис № 1382120 0000 006241, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 291256 від 01.12.2010 року та свідоцтва № 17300720 про реєстрацію платника податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номеру 217990412369 від 17.04.2001 року.

З 20.01.1995 року позивач знаходиться на податковому обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП про взяття на облік платника податків № 1512 від 28.12.2010 року.

Як платником податку на додану вартість ПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» подано до відповідача податкові декларації по податку на додану вартість за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року, грудень 2010 року, якими визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 1194493 грн. (код рядка 25, 25.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2011 року позивачем було отримано від відповідача поштове відправлення за рекомендованим листом №9105505769804, у вкладенні до якого знаходилось податкове повідомлення-рішення №0000102360/0 від 21.03.2011 року та Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за розрахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в червні 2009р., серпні 2009р., вересні 2009р., жовтні 2009р., листопаді 2009р., грудні 2009р., липні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010 року та грудні 2010 року» за № 99/23-616/21799042 від 21.03.2011 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки № 99 відповідач дійшов до висновку про наявність порушень п. 1.8., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст.. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р., а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року на суму 1194 493 грн.

За наслідками Акту перевірки № 99 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за податковими деклараціями за квітень 2009 року на суму 488 717 грн.; травень 2009 року на суму 147 938 грн.; червень 2009 року на суму 2 363 грн.; липень 2009 року на суму 2 137 грн.; серпень 2009 року на суму 18 559 грн.; вересень 2009 року на суму 2 797 грн.; жовтень 2009 року на суму 572 грн.; листопад 2009 року на суму 11 752 грн.; липень 2010 року на суму 99 404 грн.; жовтень 2010 року на суму 9 697 грн.; листопад 2010 року на суму 111 797 грн.; грудень 2010 року на суму 217 760 грн.; всього на загальну суму 1194 493 грн.

Відповідно до статті 79.1. Податкового Кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Стаття 78 Податкового Кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок, згідно якої така перевірка проводиться у разі наявності хоча б однієї з таких обставин, що визначені у статтях 78.1.1. по 78.1.13. Податкового Кодексу України: письмового запиту від Відповідача не надходило (ст. 78.1.1. та 78.1.4.); податкові декларацію подаються Позивачем у встановлені строки та уточнюючих розрахунків за спірні податкові періоди не надавалося (ст. 78.1.2. та 78.1.3.); іншої податкової перевірки за участю Позивача не проводилось (ст. 78.1.5.); Позивач не реорганізується та не ліквідується (ст. 78.1.7.); у період часу з дня набрання чинності Податковим Кодексом України Позивачем не заявлялися податкові декларації, в яких заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість на суму більше ніж 100 тис. гривень (ст. 78.1.8.); жодної скарги на Позивача не надходило (ст. 78.1.9. та 78.1.13.); постанови суду про проведення перевірки немає (ст. 78.1.11.); відомостей щодо розпочатого службового розслідування або порушення кримінальної справи відносно посадової особи, що перевіряла Позивача немає (ст. 78.1.12.).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність встановлених чинним податковим законодавством України (а саме вимогами статей 77 та 78 Податкового Кодексу України) чітко визначених правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Позивача, що є порушенням норм статей 77, 78, 79.1. Податкового Кодексу України та статті 19 Конституції України.

Статтею 86.1. Податкового Кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно до статті 86.2. акт перевірки повинен був бути надісланий на адресу Позивача для підписання протягом трьох робочих днів у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Статтею 86.7. Податкового Кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) при чому, визначено, що платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Належних доказів про відмову Позивача в одержанні та підписанні Акту перевірки № 99, в порядку, що визначений статтею 86.3. та 86.4. Податкового Кодексу України немає.

З викладеного слід, що Відповідач шляхом неналежного проведення перевірки та одночасного направлення Позивачу Акту перевірки № 99 разом з податковим повідомленням рішенням № 0000102360/0 від 21.03.2011 року позбавив Позивача встановленого статтями 86.1. та 86.2. Податкового Кодексу України права на надання заперечень та копій документів, які підтверджують безпідставність висновків Відповідача.

Все вище перелічене свідчить про порушення Відповідачем норм статей 86.1. - 86.4. та 86.7. Податкового кодексу України.

Згідно статті 86.8. Податкового Кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Акт документальної невиїзної перевірки було отримано Позивачем лише 23.03.2011 року, а тому право на прийняття податкового повідомлення рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року у Відповідача ще не настало та виникає лише 02.04.2011 року, що є порушенням норм цієї статті.

Посилання Відповідача на наявність правових підстав для проведення перевірки із посиланням на приписи норм Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» та приписи норм статей 20.1.4., 200 Податкового Кодексу України - є безпідставною.

Так, стаття 200 Податкового Кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно статті 200.14 цього Кодексу та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» (яка прийнята на виконання статті 200.11. Податкового Кодексу України) передбачено, що податковий орган має право перевіряти заявлені суми бюджетного відшкодування та у разі його не підтвердження приймати податкове повідомлення-рішення.

Але, стаття 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» визначає, що вказаний Кодекс набирає законної сили тільки з 01.01.2011 року.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на вказані норми відносно правовідносин, на які розповсюджуються норми інших нормативних актів, а саме Закон України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за розрахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в червні 2009р., серпні 2009р., вересні 2009р., жовтні 2009р., листопаді 2009р., грудні 2009р., липні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010 року, грудні 2010 року, підтверджена рішеннями судів.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2а-24108/09/1270 за позовом Малого приватного підприємства Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, ГУ ДКУ в Луганській області про стягнення з державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за лютий 2009 року в сумі 22617 грн., за квітень 2009 року в сумі 491653 грн., за травень 2009 року в сумі 147938 грн., що в загальному розмірі становить 662208 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі № 2а-24108/09/1270 залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-6510/10/1270 за позовом Малого приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми “Приват-Комерс” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення № 0000692360/0 від 20.08.2010 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомленнярішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000692360/0 від 20.08.2010, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість Малому приватному підприємству виробничої-комерційної фірми “Приват-Комерс” за податковими деклараціями за серпень 2009 року в сумі 1 010 грн., за вересень 2009 року в сумі 52622 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1359 грн., за листопад 2009 року в сумі 14417 грн., за грудень 2009 року в сумі 2816 грн., за лютий 2010 року в сумі 16850 грн., за березень 2010 року в сумі 113316 грн., за квітень 2010 року в сумі 87621 грн., за травень 2010 року в сумі 280541 грн., а всього на загальну суму 570552 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-6510/10/1270 залишено без змін.

Вказаними рішеннями судів спростовуються висновки Ленінської МДПІ у м.Луганську, викладені у наступних довідках:

-від 16.12.2009 року № 1137/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної

перевірки МПП ВТКФ „Приват-Коммерс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні вересні 2009 року» - посадовими особами Відповідача зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період часу з липня по жовтень 2009 року на загальну суму 79 056 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отримання відповідей;

-від 11.02.2010 року за № 112/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної

перевірки МПП ВТКФ „Приват-Коммерс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні листопаді 2009 року» - посадовими особами Відповідача зазначено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період часу з листопада по грудень 2009 року на загальну суму 28 985 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отримання відповідей;

-від 16.07.2010 року за № 529/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної

перевірки МПП ВТКФ „Приват-Коммерс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 року, січні та лютому 2010 року» - посадовими особами Відповідача зазначено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період часу з лютого по березень 2010 року на загальну суму 130 166 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок та не отримання відповідей.

За таких обставин, судом встановлено наявність судових рішень, які підтверджують достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними обставини, встановлені судовими рішеннями у вищевказаних адміністративних справах, тому вони не потребують доказування.

Крім того, судом встановлено, що Відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були допущені порушення приписи норм п.п. 7.7.2 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до згаданої статті визначено, що «Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

У статті 7 цього Закону № 168 встановлюється чіткий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.п. 7.7.1. статті 7 Закону № 168 встановлює, що «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Позивачем у повному обсязі надані первинні документи (угоди, накладні, податкові накладні, оплата, акти виконаних робіт та інше), що підтверджують правомірність виникнення податкового кредиту та спрямування його на бюджетне відшкодування на рахунок Позивача.

Відповідачем не враховано при складанні Акту перевірки № 99 наявності легітимних первинних документів, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту та відповідну наявність бюджетного відшкодування.

Так, частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, зазначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем додані копії угод, податкових накладних, товарних накладних, доказів сплати за наданий товар, акти виконаних робіт, що - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем при складанні Акту перевірки № 99 та оскаржуємого податкового повідомлення рішення були порушені норми матеріального права, які регламентують порядок формування податкового кредиту та порядку бюджетного відшкодування, за нормативними актами, які діяли на час цих правовідносин.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем надані усі належні підтвердження витрат Позивача по сплаті податку належно оформленими податковими накладними за весь період часу з травня 2009 року по листопад 2010 року, а саме копіями господарських угод, специфікацій, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, матеріальних накладних та відповідно платіжних доручень.

Посилання Відповідача на негативні наслідки за результатами проведення зустрічних перевірок підприємств-контрагентів по 3-ї 4-ї ланки постачання за конкретними угодами Позивача не є належними доказами безпідставності заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

Окрім того, податковим законодавством, яке діяло на той час, була встановлена особлива процедура набуття права на податковий кредит, яка дотримана Позивачем у повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР обумовлено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Докази Фактичної сплати податку на додану вартість, що увійшов до складу податкового кредиту по вище переліченим податковим періодам - є надані Позивачем угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення про сплату сум у звітному періоді, наявність яких підтверджено Відповідачем - при складанні Акту перевірки № 99, так і надані суду - як доказ правомірності віднесення визначених сум до податкового кредиту.

Тобто, виходячи з вимог п. 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначених податкових деклараціях на загальну суму у розмірі - 1194 493 грн.

До того ж, відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" було визначено, що податкова накладна, яка видана Продавцем - Покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.

Позивач, як встановлено у судовому засіданні, має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодавством порядку та не визнані недійсними.

Крім того, відповідач допустив порушення встановленого порядку складення, вручення Акту перевірки та розгляду заперечень до нього, що встановлено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрований в Міністерстві Юстиції України за № 925/11205 від 25 серпня 2005 р.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями за квітень 2009 року на суму 488 717 грн.; травень 2009 року на суму 147 938 грн.; червень 2009 року на суму 2 363 грн.; липень 2009 року на суму 2 137 грн.; серпень 2009 року на суму 18 559 грн.; вересень 2009 року на суму 2 797 грн.; жовтень 2009 року на суму 572 грн.; листопад 2009 року на суму 11 752 грн.; липень 2010 року на суму 99 404 грн.; жовтень 2010 року на суму 9 697 грн.; листопад 2010 року на суму 111 797 грн.; грудень 2010 року на суму 217 760 грн.; всього на загальну суму 1194 493 грн.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому вважає вимоги приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про скасування податкового повідомлення рішення №0000102360/0 від 21.03.2011 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17,72, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року задовольнити у повному обсязі.

Скасувати прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську (код ЄДРПОУ № 217968836, 91005, м. Луганськ, кв. Шевченко, 38-а) податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 квітня 2011 року.

СуддяТ.С. Ушаков