Постанова № 15129158, 06.08.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1544/10/0770

рядок статзвіту 2.11.3.

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 року 13 год. 40 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі : головуючого судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Семаль Т.М.,

за участю сторін:

представника позивача приватного багатопрофільного підприємства «Край і К»ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.2010 р.),

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ОСОБА_2 (довіреність від 20.04.2009 року № 2386/10/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного багатопрофільного підприємства «Край і К»до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 06 серпня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 11 серпня 2010 року.

Позивач приватне багатопрофільне підприємство «Край і К»звернулося у суд з позовом до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003472341/0/4615/23-1/20455145/29546 від 07 грудня 2009 року та №.0003472341/1 268/23-1/20455145/3094 від 10 лютого 2010 року, № 0003472341/2 871/23-1/20455145/1885 від 24 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 33788,25 грн., в т.ч. 22525,5 грн. за основним платежем та 11262,75 грн. за штрафними санкціями, а також податкові повідомлення рішення №0003482341/0 4614/23-1/20455145/29545 від 07 грудня 2009 року та № 0003482341/1 267/23-1/20455145/3093 від 10 лютого 2010 року, № 0003482341/2 8872/23-1/20455145/1886 від 24 березня 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 31531,5 грн., в т.ч. 21021 грн. за основним платежем, та 10510,5 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, про що складено складено акт від 24 листопада 2009 року № 2816/23-1/10/20455145 із змінами від 03 грудня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003472341/0 4615/23-1/20455145/29546 від 07 грудня 2009 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 38754 грн., в тому числі 25836 грн. за основним платежем та 12918 грн. за штрафними санкціями, а також №0003482341/0 4614/23.-1/20455145/29545, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 31531,5 грн., в т.ч. 21021 грн. за основним платежем, та 10510,5 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, відповідачем було прийнято нові податкові повідомлення-рішення по податку на прибуток № 0003472241/1 268/23-1/20455145/3094 від 10 лютого 2010 року, №0003472341/2 871/23-1/20455145/1885 від 24 березня 2010 року, та по податку на додану вартість № 0003482341/1 267/23-1/20455145/3093 від 10 лютого 2010 року, №0003482341/2 8872/23-1/20455145/1886 від 24 березня 2010 року.

Приватне багатопрофільне підприємство «Край і К»вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань з ПДВ, а відтак просить позов задовільнити.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, відповідно до якого просить відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позову з мотивів, що наведені у заперечені проти адміністративного позову.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов із наведених у ньому мотивів обґрунтований і його слід задовольнити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 року, про що складено складено акт № 2816/23-1/10/20455145 від 24 листопада 2009 року (а.с.а.с. 12-31) із змінами від 03 грудня 2009 року (а.с.а.с. 38-40).

На підставі акту від 24 листопада 2009 року № 2816/23-1/10/20455145 із змінами від 03 грудня 2009 року державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області прийнято податкові повідомлення-рішення №0003472341/0/4615/23-1/20455145/29546 від 07 грудня 2009 року, №.0003472341/1 268/23-1/20455145/3094 від 10 лютого 2010 року, № 0003472341/2 871/23-1/20455145/1885 від 24 березня 2010 року, №0003482341/0 4614/23-1/20455145/29545 від 07 грудня 2009 року, № 0003482341/1 267/23-1/20455145/3093 від 10 лютого 2010 року, № 0003482341/2 8872/23-1/20455145/1886 від 24 березня 2010 року (а.с.а.с. 41, 42, 50, 5159, 60).

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток стало зменшення в ході перевірки валових витрат позивача: на вартість отриманих від ПП ОСОБА_3 менеджерських послуг по організації заключення договорів підряду по об'єкту Завод «Голден Фудс» в с.Сторожниця на суму 12500 грн., на вартість будівельних послуг, наданих приватним підприємцем ОСОБА_4 на суму 77600,0 грн. на суму орендної плати, сплаченої за договорами оренди транспортних засобів, не посвідчених нотаріально в розмірі 13242 грн.

Обґрунтовуючи зменшення витрат на вартість послуг, наданих позивачу ПП ОСОБА_3 в акті перевірки відповідач зазначає, що відповідний вид діяльності «менеджерські послуги»не включений до свідоцтва платника єдиного податку підприємця, інформація в актах виконаних робіт не є деталізованою, а узагальнюючою. Також встановлено, що гр. ОСОБА_3 є працівником позивача за сумісництвом та займає посаду бухгалтера-касира. З вищенаведеного відповідач з посиланням на п.п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334 від 28 грудня 1994 року прийшов до висновку, що нібито позивачем подано доказів про те, що дані витрати пов'язані з господарською діяльністю.

Згідно п.1 абз. 2 листа Вищого адміністративного суду України, Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727 від 3 липня 1998 року, не передбачається обовязок суб'єкта малого підприємництва , який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727 від 3 липня 1998 року. Ці умови не обмежують субєкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Наявність певного рядка в заяві суб 'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251 від 25 червня 1991 року, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ураховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником єдиного податку за максимальною ставкою 200 грн., тому вправі здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. В свою чергу, обмежень на використання спрощеної системи оподаткування при здійсненні діяльності з надання менеджерських послуг закон не містить.

Щодо висновку відповідача про те, що згідно акту № ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 грудня 2008 року інформація про виконані роботи не є деталізованою, а узагальнюючою.

Згідно з ч.2.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16 липня 1999 року, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Закон передбачає наявність в первинному документі такого обов'язкового реквізита, як зміст та обсяг господарської операції, однак не містить будь-яких додаткових вимог щодо ступеня деталізації інформації про виконані роботи.

А відтак, відповідачем не враховано витрати приватного багатопрофільного підприємства «Край і К», згідно акту № ОУ-0000003 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 грудня 2008 року, як валові, оскільки, відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, відповідно до п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Пункти п.5.3-5.7 ст.5 Закону не містять тих обмежень, що зафіксовані в акті перевірки № 2816/23-1/10/20455145 від 24 листопада 2009 року (а.с.а.с. 12-31) із змінами від 03 грудня 2009 року.

Не може підтвердити висновки відповідача той факт, що ПП ОСОБА_3 одночасно перебуває з позивачем у трудових відносинах, працюючи за сумісництвом на посаді бухгалтера-касира. У посадові обов'язки бухгалтера касира не входить виконання тих робіт (послуг) що надавалися позивачу ОСОБА_3 як приватним підприємцем.

Згідно з п.1.1 договору про надання послуг від 02 лютого 2004 року, ПП ОСОБА_3 надавала послуги, безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача (проведення моніторингу ринку ремонтно-будівельних послуг, вивчення ринку цінових пропозицій, пошук потенційних клієнтів на отримання ремонтно-будівельних робіт, підготовка та проведення переговорів щодо заключення договорів, тощо (а.с.61).

ПП ОСОБА_3 знайшла замовника та забезпечила організацію успішних переговорів з ним , а тому позивач уклав договір будівельного підряду з ДП «Голден фудс»на загальну суму 1700500 грн.(а.с.а.с. 63-64).

Обґрунтовуючи зменшення валових витрат на вартість послуг, наданих позивачу ПП ОСОБА_4, державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області в акті перевірки зазначає, що даний підприємець являється працівником з постійним місцем роботи у позивача та займає посаду виконроба, і згідно табелів використання робочого часу за жовтень 2008 року та травень 2009 року працівником було відпрацьовано повні робочі дні. Також зазначено, що ПП ОСОБА_4 не видавалась ліцензія на провадження будівельної діяльності. Крім того, відповідач стверджує, що підприємець не мав змоги виконати для позивача даний обсяг робіт. В силу вищенаведеного відповідач прийшов до висновку, що акти виконаних робіт відповідно до п.п.1. 2 ст.215 п.п.1. 5 ст.203 ЦК України є нікчемними.

Факт перебування підприємця, який надає позивачу послуги, у трудових відносинах з останнім не має жодного правового значення, оскільки, як уже зазначалось, законодавство України не містить заборон щодо можливості поєднання підприємницької діяльності з роботою за трудовим договором. Щодо табелів використання робочого часу, контроль за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками підприємства не входить у сферу повноважень органів державної податкової служби.

Щодо відсутності у ПП ОСОБА_4 ліцензії на здійснення будівельної діяльності, даний підприємець не здійснював ті види будівельних робіт, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню (перелік таких визначено додатком до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України N 47 від 27 січня 2009 року). Відсутність у суб'єкта господарювання ліцензії на право здійснення певного виду господарської діяльності не тягне за собою такий наслідок, як нікчемність укладених ним правочинів. На цій підставі відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виходячи іх принципу презумпції правомірності правочину, встановленого ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.. Судові рішення про визнання недійсними правочинів, укладених ПП ОСОБА_4 відсутні.

Висновок відповідача про те, що ПП ОСОБА_4 не мав змоги виконати відповідні роботи не підтверджується жодними об'єктивними фактичними даними, первинними документами чи іншими належними та допустимими засобами доказування. Це не більше ніж суб'єктивне припущення посадової особи відповідача, яка проводила документальну перевірку. При цьому порушено вимоги п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 326 від 10 серпня 2005 року, де передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно п.4 розділу 2 вказаного Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також; суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Факт виконання таких робіт підтверджується первинними документами - актами виконаних робіт. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем в ході перевірки не доведено, що відповідні первинні документи є недостовірними.

Натомість достовірність первинних документів підтверджується матеріальним результатом робіт, вказаних у актах виконаних робіт, адже обсяги робіт, що виконувалися ПП ОСОБА_4 є складовою загального виконання будівельних робіт позивачем, виконаних в межах договору підряду з замовником - ДП «Голден фудс». Ці роботи визначені у актах виконаних робіт позивача як генпідрядника і прийняті замовником. Сам позивач безпосередньо ці роботи не здійснював, працівники підприємства для їх проведення не виділялись, заробітна плата на виконані обсяги робіт працівникам підприємства не нараховувалась. Факт прийняття цих робіт замовником свідчить про те, що роботи реально виконані (а.с.а.с. 65-66, 73-78).

Донарахування податку на додану вартість в сумі 21020,98 грн. відповідачем проведено у зв'язку із зменшенням позивачу податкового кредиту на суму ПДВ, сплачену у ціні товарів, придбаних у ТОВ «Капагор»згідно накладної № 3103-02 від 31 березня 2008 року. Зменшення податкового кредиту проведено на тій підставі, що аналізуючи електронну звітність за даними САСПЗПК в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ «Капагор»у березні 2008 року не включило до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 21020,98 грн. по контрагенту ПБПФ «Край і К» (а.с.а.с. 79-82).

До податкового кредиту включаються суми ПДВ, оплачені платником в ціні товарів, робіт, послуг, що придбаваються для подальшого використання в господарській діяльності.

Пункт 7.5 ст.7 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 3 квітня 1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивач фактично сплатив у ціні придбаних товарів згідно накладної № 3103-02 від 31 березня 2008 року ПДВ за ставкою 20%. Суми податкового кредиту були підтверджені оформленою належним чином податковою накладною. При цьому право позивача на податковий кредит не залежить від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних або сертифікатів відповідності.

Посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ «Капагор»у березні 2008 року не включило до складу податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 21020,98 грн. не може бути підставою для зменшення позивачу податкового кредиту, адже позивач не може нести юридичну відповідальність за сплату податків третіми особами. При формуванні у податковому обліку та при відображенні у податкових деклараціях сум податкового кредиту позивач не повинен і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни іншим платником податку. Норми чинного законодавства не передбачають права позивача здійснювати контроль за сплатою податків третіми особами, а також не встановлюють такого обов'язку за ним.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Отже, несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Факт ліквідації ТОВ «Капагор»30 червня 2009 року не має жодного правового значення, адже така ліквідація проведена вже після здійснення господарської операції з позивачем, тоді як на момент придбання товарів ТОВ «Капагор»перебувало у державному реєстрі, мало цивільну правоздатність та дієздатність, могло укладати правочини та набувати прав і обов'язків за ними.

Відповідач не перевірив, чи включена ТОВ «Капагор»спірна сума ПДВ до складу податкових зобов'язань у наступних звітних податкових періодах. Також відповідачем не з'ясовано, з якої причини ТОВ «Капагор»не включив спірну суму ПДВ до складу податкових зобов'язань - умисно чи через ненавмисну помилку.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов приватного багатопрофільного підприємства «Край і К»до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2009 року № 0003472341/0/4615/23-1/20455145/29546 та від 10.02.2010 року № 0003472341/1/268/23- /20455145/3094 від 24.03.2010 року № 0003472341/2/871/23-1/20455145/1885 в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 33788,25 грн., в т.ч. 22 525,5 грн. за основним платежем та 11262,75 грн. за штрафними санкціями, а також податкові повідомлення рішення від 07.12.2009 р. № 0003482341/0/4614/23-1/20455145/29545 та від 10.02.2010 року № 0003482341/1 267/23-1/20455145/3093, від 24.03.2010 року № 0003482341/2/8872/23-1/20455145/1886, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 31 531,5 грн., в т.ч. 21 021 грн. за основним платежем, та 10510,5 грн. за штрафними санкціями.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.